Постанова

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 758/15429/15-к

провадження № 51-3382км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Пономарьової М. С.,

захисника АлієваГ. З.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Алієва Г. З. на вирок Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12015100000000833 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Яворів Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Цим же вироком ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 528 563 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначила, що звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, є м'яким.

Вироком Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року вирок Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України скасовано, ухвалено новий вирок, яким визнано вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, за який він був засуджений за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_2 приблизно о 20 год. 04 хв. 27 вересня 2015 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Mitsubishi Lancer Evo 9», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Набережно-Лугова зі сторони вул. Юрківської у напрямку вул. Нижній Вал у м. Києві з перевищенням максимально допустимої швидкості, допустив порушення пунктів 1.5, 2.3 підпункту «б», 2.9 підпункту «а», 12.1, 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_4 та перед яким зупинився інший транспортний засіб, не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1, які інформували його про наявність цього переходу, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_4, внаслідок чого перед перехрестям із вул. Щекавицькою скоїв на нього наїзд. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Алієв Г. З., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та просить на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Аргументуючи заявлену вимогу захисник зазначає, що апеляційним судом при постановленні вироку належним чином не враховано, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, матеріальну шкоду відшкодував в повному обсязі, відшкодував більшу частину моральної шкоди, а саме 453 636 грн, має на утриманні матір похилого віку, з 2016 року перебуває на обліку відділу кримінально-виконавчої інспекції Подільського району м. Києва та за весь час не порушив жодного обов'язку, позицію потерпілої, яка не оскаржувала судове рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Також до Верховного Суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_3, в якій вона зазначила, що вважає законним вирок місцевого суду, яким ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Алієв Г. З. підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор Пономарьова М. С. заперечувала проти задоволення поданої касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи реальне покарання ОСОБА_2, апеляційний суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу винуватого, який на спеціальних обліках не перебуває, визнав вину, працює ФОП «ОСОБА_2», перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, з якою мають на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8, 2010 року народження, часткове відшкодування матеріальної і моральної шкоди у розмірі 247 500 грн, має постійне місце проживання та реєстрації, де позитивно характеризується, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. За таких умов апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винуватим.

Крім того, апеляційний суд при ухваленні вироку повинен був враховувати позицію суду касаційної інстанції, який у своєму рішенні від 23 березня 2017 року зазначив, що звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, є м'яким. У відповідності до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим та таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, а також те, що засуджений ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинула людина, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що ставиться питання в касаційній скарзі захисника.

Оскільки в касаційній скарзі захисника АлієваГ. З. не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_2 покарання, то скарга задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Алієва Г. З. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А. М. Макаровець С. О. Стороженко