У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.,
при секретарі – Сеньків Т.Б.
представника позивача –ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції на рішення Рівненського міського суду від 3 листопада 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 3 листопада 2009 року визнано незаконним і скасовано наказ № 3 головного державного санітарного лікаря Рівненської міської СЕС від 4 лютого 2008 року про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Не погодившись із рішенням суду Рівненська міська СЕС подала апеляційну скаргу, в якій покликалася на його незаконність.
Вказувала, що суд першої інстанції при вирішенні цієї справи не врахував положення ч.4 ст. 61 ЦПК України. Зазначала , що місцевий суд , із урахуванням постанови Рівненського міського суду від 2 квітня 2009 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення , передбачене за ст. 41-2 КЗпП України стосовно головного державного лікаря Рівненської міської СЕС ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу та події адміністративного проступку , мав закрити провадження у цивільній справі і не розглядати позов по суті.
Представник відповідача у судове засідання апеляційного суду повторно не з»явився без поважних причин .
ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить скаргу відхилити , а рішення місцевого суду – залишити без зміни.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем при застосуванні до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема ст. 149 Кодексу Законів про працю України.
Судом встановлено, що наказом № 3 від 4 лютого 2009 року ОСОБА_2, завідуючому відділенням гігієни праці Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції, оголошено догану за невиконання планових завдань за 2008 рік, порушення виконавчої дисципліни (а.с.4).
В порушення вимог ст. 149 КЗпП України до застосування стягнення відповідач не зажадав від ОСОБА_2 письмових пояснень з цього приводу. Цього факту головний державний санітарний лікар ОСОБА_3. не заперечував і при розгляді стосовно нього
справи про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.32-33).
Відповідно до ст. 147 КЗпП України підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни, яке визначається в п. 24
Справа № 22-1972/09 Головуючий в суді 1-ій інст.: Герасимчук М.К.
Категорія № 51 Суддя-доповідач в суді апел. інст.: Мельник Ю.М.
Типових правил внутрішнього трудового розпорядку як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов»язків.
В судовому засіданні не доведено наявності у роботодавця підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки факту невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов»язків відповідачем не доведено.
Натомість, встановлено, що за результатами роботи за 2008 рік ОСОБА_2 було премійовано (а.с. 46).
Покликання в апеляційній скарзі на ч. 4 ст. 61 ЦПК України, як на підставу для відмови у позові, хоча в суді першої інстанції автор апеляційної скарги вказував на цю норму як на підставу для закриття провадження у справі, - не заслуговує на увагу.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України преюдиційність обставин, встановлених вироком суду або постановою у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, є обов»язковим для суду лише тоді, коли він розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
ОСОБА_3, стосовно якого ухвалено постанову від 2 квітня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення, не є стороною у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції, а тому у суду першої інстанції не було підстав для застосування правил ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиції при вирішенні зазначеного трудового спору.
Враховуючи те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі не були порушені норми матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , то колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308, ст.. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 3 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий :
Судді: