Ухвала

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 405/11641/13-ц

провадження № 61-40285ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), КарпенкоС. О., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 року у складі судді Іванової Л. А. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Суровицької Л. В. у справі за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) щодо невжиття заходів з примусового виконання судового рішення та щодо не вирішення заявлених клопотань; зобов'язати Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області негайно винести постанову про заборону відчуження та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області здійснити своєчасні, повні та необхідні дії з примусовому виконанню судового рішення від 25 червня 2015 року; зобов'язати Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат; зобов'язати Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області забезпечити його право як стягувача щодо особистої участі у всіх виконавчих діях.

Скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року його позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними дій із самочинного будівництва задоволено, а саме: зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у користуванні сходами до квартири АДРЕСА_2; зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити сходи до зазначеної квартири та привести їх у первинний, придатний до використання стан; зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати сходи до квартири АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати двері у квартирі АДРЕСА_3 та встановити вікно. Зазначене рішення боржниками не виконується. Він неодноразово звертався до Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявами, в яких просив: повідомити з яких підстав не виконано рішення, прийняти заходи юридичної відповідальності відносно боржників, здійснити повні, своєчасні та необхідні виконавчі дії з виконання судового рішення, за наявності підстав або неможливості добровільного виконання боржниками рішення звернутися в суд із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат; у випадку системного невиконання рішення направити подання про притягнення боржників до кримінальної відповідальності; інформувати його належним чином про всі заплановані заходи виконання рішення. Однак посадові особи Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області в розумні строки не розглянули всі вищевказані заяви та не надали відповіді на них.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб (державного виконавця Ріга М. М.) Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо порушення встановлених строків здійснення виконавчого провадження, щодо не виконання заявлених стягувачем за виконавчими провадженнями вимог статей 1, 11, 12, 30, 36, частин першої, другої статті 75, статей 83, 90 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у заявах від 22 березня 2016 року, 29 березня 2016 року, 14 вересня 2016 року при примусовому виконанні виконавчих листів № 405/11641/13-ц, виданих 20 липня 2015 року Ленінським районним судом міста Кіровограда. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Ріга М. М. про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року (ВП №48198821, виконавчий лист № 405/11641/13-ц, виданий 20 липня 2015 року Ленінським районним судом міста Кіровограда, стягувач - ОСОБА_4, боржник - ОСОБА_5.). Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Ріга М. М. про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року (ВП №48198757, виконавчий лист № 405/11641/13-ц, виданий 20 липня 2015 року Ленінським районним судом міста Кіровограда, стягувач - ОСОБА_4, боржник - ОСОБА_6.). Зобов'язано Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області вжити передбачених Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 червня 2015 року у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом - виконавчими листами № 405/11641/13-ц, виданими 20 липня 2015 року Ленінським районним судом міста Кіровограда, та Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі пунктом 3 частини другої статті 18, пунктами 10, 19 частини третьої статті 18, статтями 31, 63 Закону, забезпечити участь стягувача за виконавчим провадженням у вчиненні виконавчих дій, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання виконавчих листів № 405/11641/13-ц. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що державним виконавцем не здійсненні усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо виконання судового рішення. Накладення на боржників штрафу за невиконання рішення суду не є підставою для не вжиття державним виконавцем інших заходів, направлених на всебічне і повне примусове виконання рішення, в тому числі організації примусу за відсутності боржників. Постанови про закінчення виконавчого провадження є немотивованими. Поряд з цим вимоги заявника щодо зобов'язання державного виконавця негайно винести постанову про заборону відчуження, накладення арешту на квартиру та зобов'язання звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській областізалишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У липні 2018 року Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2018 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем було подано до Апеляційного суду Кіровоградської області заяву про роз'яснення рішення цього суду, яка була повернута заявнику. Викладена у виконавчому документі резолютивна частина судового рішення є незрозумілою, а тому виникли обставини, які унеможливили його виконання. Управлінням ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області були вчинені усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії. Виконання посадових обов'язків не може вважатися бездіяльністю.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними дій з самочинного будівництва задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_4 перешкод в користуванні сходами до квартири АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити сходи до зазначеної квартири та привести їх у первинний, придатний до використання стан. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати сходи до квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати двері у квартирі АДРЕСА_3 та встановити вікно.

На підставі вищевказаного рішення стягувачу видані виконавчі листи, які ним були пред'явлені до виконання.

01 березня 2016 року та 05 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Рігою М. М. були направлені на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимоги, якими зобов'язано боржників виконати рішення суду та надати докази такого виконання.

21 червня 2016 року Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області подало до Апеляційного суду Кіровоградської області заяви про роз'яснення рішення цього суду, які були повернуті заявнику без їх розгляду по суті.

14 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 штрафу у розмірі 340 грн за невиконання рішення суду, а 29 вересня 2016 року - винесено постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 680 грн.

04 жовтня 2016 року начальником Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області направлено до Кіровоградського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області подання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом умисного невиконання та перешкоджання виконанню рішення суду відносно боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Цього ж дня державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Рігою М. М. винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 48198821 та ВП № 48198757 щодо виконання вищевказаного судового рішення на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606-ХІV).

За змістом зазначених постанов підставою для їх винесення стало те, що жодних дій з боку боржників вчинено не було.

Державний виконавець жодного разу не виїжджав за адресою місцезнаходження майна.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 75 Закону № 606-ХІVу разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини другої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про часткове задоволення скарги, оскільки державний виконавець не виїжджав на місце проведення виконавчих дій, належним чином не перевірив виконання божниками рішення суду, а після повернення його заяви про роз'яснення рішення суду через її недоліки, повторно такої заяви не подав. Тому державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття виконавчого провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE (Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції), № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN (Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії), № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, розгляд скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов