Ухвала

Іменем України

30 липня 2018 року

м. Київ

справа № 757/59992/16

провадження № 61-38990ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі суді Саліхова В. В., від 24 травня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Печерського районного суду міства Києва від 10 січня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її розгляду.

Вказана ухвала неодноразово оскаржувалась ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6, поданою в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у зв'язку з тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на це саме судове рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 24 травня 2018 року та передати справу для розгляду до Апеляційного суду міста Києва.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що відмова у відкритті апеляційного провадження є порушенням його права на судовий захист.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 вже звертався до суду апеляційної інстанції зі скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції, за наслідком розгляду якої ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Крім того апеляційний суд встановив, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2017 року.

За таких обставин суд, керуючись пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки у справі є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи, а також ухвала про залишення скарги цієї самої особи без задоволення.

Колегія суддів також дійшла висновку, що доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення його права на судовий захист, яке обмежив апеляційний суд, є необґрунтованими.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить статтю 6 Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції виходить з того, що у конкретній справі не порушено право ОСОБА_4 на доступ до суду, оскільки право на звернення до суду за захистом здійснюється в порядку встановленому цивільним процесуальним законом. Відмова у відкритті апеляційного провадження за обставин, які зазначено вище, не є порушенням права на доступ до суду, не перешкоджає розгляду справи по суті та її вирішенню.

Посилання в касаційній скарзі на обмеження апеляційним судом права ОСОБА_4 на доступ до суду є необґрунтованими, оскільки відмова у відкритті апеляційного провадження із вказаних вище підстав відповідає вимогам цивільного процесуального закону і не спотворює сутність права на доступ до суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта