Ухвала

Іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 642/4811/17

провадження № 61-39920ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком 2016», Приватна фірма «Левада -7», ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року у складі судді Ольховського Є. Б. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком 2016» (далі - ТОВ «Будком 2016»), Приватної фірми «Левада -7» (далі - ПФ «Левада -7»), ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення боргу за простим векселем у розмірі 63 000 000,00 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 528689663251), розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилався на те, що є загроза того, що майно, яке належить ОСОБА_5, може бути відчужене.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Накладено арешт на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 528689663251), розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що існує реальна загроза неповернення грошей, а дії відповідача щодо належного йому майна можуть ускладнити чи зробить неможливим виконання можливого рішення у цій справі.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року ухвалу суду першої інстанції змінено в частині виду забезпечення позову, а саме: заборонено відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 528689663251), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5

Змінюючи вид забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно порушує права відповідача на користування житловим будинком, власником якого на цей час є ОСОБА_5

У липні 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків передбачених цим Кодексом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

В оцінці Верховним Судом обґрунтованості оскаржуваних судових рішень суд визнає, що позивач обґрунтував наявність підстав, згідно з якими невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Всі доводи касаційної скарги зводяться до заперечень ОСОБА_6 проти позову ОСОБА_4, і не можуть оцінюватися судом касаційної інстанції на стадії перегляду ухвали суду про забезпечення позову, оскільки ці обставини підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком 2016», Приватної фірми «Левада -7», ОСОБА_5, третя особа -ОСОБА_6, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик