Справа № 2-а-1120/2009

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 листопада  2009  року

Костопільський  районний суд  Рівненської  області  в  особі  судді  Піскунов В.М.

розглянувши  в  порядку  письмового  провадження  адміністративну  справу  за  позовом  ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському районі  про  визнання  дій  неправомірними,  стягнення  недоплаченої  щомісячної  соціальної державної  допомоги  до  пенсії  та  зобов’язання  вчинити  дії,  

В С Т А Н О В И В:

    Позивач  звернулася  до  суду  з  позовом,  в  якому  просить  відновити  пропущений  строк для  звернення  до  суду,  визнати  дії  відповідача  неправомірними,  стягнути  з  відповідача недоплачену  щомісячну  соціальну  допомогу  до  пенсії  за  період  з  січня  2006  року  по  жовтень  2008  року  включно  та  зобов?язати  відповідача  нараховувати  вказану  допомогу  відповідно  до  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  надалі  при  нарахуванні  пенсії.    

    В  обгрунтування  своїх  вимог  покликається  на  те,  що  є  дитиною  війни  та  відповідно  до  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  має  право  на  отримання  щомісячної  соціальної  допомоги  до  пенсії,  нарахування  та  виплату  якої  повинен  здійснювати  відповідач.  Однак,  нарахування  та  виплата  вказаної  допомоги  в  2006-2007  роках  відповідачем  не  проводилася,  а  у  2008  році  допомога  виплачена  у  неповному  обсязі.  

    Позивач  просила  справу  розглянути  у  її  відсутності,  просить  позов  задоволити.

    Відповідач  в  письмовому  запереченні  просить  в  позові  відмовити,  покликаючись  на  те,  діяв  в  межах  повноважень,  наданих  йому  законами  України  та  підзаконними нормативно-правовими  актами.  Крім  того,  вказує,  що  позивачем  пропущено  строк звернення  до  суду.  Просить  справу  розглянути  у  відсутності  представника  відповідача.

    Розглянувши  в  порядку  письмового  провадження  доводи,  викладені  позивачем,  заперечення  відповідача  та  дослідивши  письмові  докази,  суд  вважає,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.    

    Судом  встановлено,  що  позивач  наділена  правовим  статусом  дитини  війни  та знаходиться  на  обліку  в  Управлінні  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі,  що  підтверджується  копією  пенсійного  посвідчення  (  в  матеріалах  справи  )  із проставленим  у  ньому  штампом  «дитина  війни».  

    Відповідно  до  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  від  18  листопада  2004  року,  який  набрав  чинності  з  1  січня  2006  року,  дітям  війни  пенсії  або щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії,  підвищуються  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком.

    Згідно  із  п.17  ст.77  Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік»  від  20  грудня  2005  року  дію  статті  6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей війни»  було  зупинено  на  2006  рік.  Законом  України  «Про  внесення  змін  до  Закону України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік»  від  19  січня  2006  року виключено  п.17  ст.77,  а  ст.110  Закону  викладена  у  новій  редакції,  відповідно  до  якої  пільги  дітям  війни,  передбачені  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей війни»,  запроваджуються  у  2006  році  поетапно  за  результатами  виконання  бюджету  у першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України  за  погодженням з  Комітетом  Верховної  Ради  України  з  питань  бюджету.  Оскільки  чинним законодавством  України  не  було  визначено  порядку  нарахування  та  виплати  у  2006  році державної  соціальної  допомоги  відповідно  до  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний захист  дітей  війни»,  а  Конституційний  Суд  України  не  приймав  рішень  щодо неконституційності  Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік»  від  20  грудня  2005  року  повністю  чи  в  його  окремих  частинах,  суд  приходить  до  висновку про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення  позовних  вимог  щодо  стягнення  з  відповідача  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни  у  2006  році.

    Пунктом  12  ст.71  Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік»  від 19  грудня  2006  року  дію  статті  6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни» було  зупинено  на  2007  рік  з  урахуванням  ст.111  цього  Закону.  

    Відповідно  до  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України»  від  28  грудня  грудня  2007  року  стаття  6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  була викладена  у  новій  редакції,  відповідно  до  якої  дітям  війни  (  крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону  України  «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту»  )  виплачується  підвищення  у  розмірі  надбавки,  встановленої  для  учасників війни.

    Рішенням  Конституційного  Суду  України  № 6-рп/2007 від  9  липня  2007  року  зміни,  внесені  п.12  ст.71  Закону  України  від  19  грудня  2006  року  № 489-У,  визнано  такими,  що  не  відповідають  Конституції  України  (  є  неконституційними  ).  Зміни,  внесені  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  від  28  грудня  2007  року  №  107-VІ,  Рішенням  Коституційного  Суду  України  від  22  травня  2008  року  № 10-рп/2008  визнано  такими,  що  не  відповідають  Конституції  України  (  є  неконституційними  ).

    Положення  статей  відповідних  законів,  які  визнані неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом України  рішення.  Отже,  п оложення  п.12  ст.71 Закону  України  «Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік»,  які  визнані неконституційними,  втратили  чинність  з   9  липня  2007  року,  а  положення  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  «Про   Державний  бюджет  України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України»  -  з  22  травня  2008  року .

    Таким  чином,  за  періоди  з  9  липня  2007  року  по  31  грудня  2007  року  та  з  22  травня  2008  року  по  31  грудня  2008  року  позивачу  відповідно  до  ст.6  Закону  України  “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  повинна  була  проводитися  виплата  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни.   Але,  як  вбачається  з  матеріалів  справи,   позивач  у  вищевказані  періоди  не  отримував  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30  %  мінімальної  пенсії  за  віком, як  це  визначено  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  хоча  мала  таке  право.

    Відтак,  дії  відповідача  щодо  ненарахування  та  невиплати  позивачу  державної  соціальної  допомоги  як  дитині  війни  є  неправомірними,  оскільки  такі  дії  порушують  права  позивача,  гарантовані  статтею  6  вищезгаданого  Закону,  ст.22, 46, 64  Конституції  України.  

    Суд  вважає  також  обгрунтованим  покликання  позивача  на  те,  що  для  розрахунку   підвищення  до  пенсії  дітям  війни  необхідно  застосовувати  ст.28  Закону  України  ?ро загальнообов”язкове  державне  пенсійне  страхування”,  а  заперечення  відповідача  з  цього  приводу  не  ґрунтуються  на  вимогах  закону.

    Відповідно  до  Закону  України  «Про  загальнообов?язкове  державне  пенсійне  страхування»  рішення  про  призначення  та  перерахунок  пенсії  приймається  районими  управліннями  Пенсійного  фонду  України  за  місцем  проживання  пенсіонерів.  Беручи  до  уваги  те,  що  згідно  із  Законом  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  дітям  війни  виплачується  підвищення  саме  до  пенсії  або  щомісячного  довічного  грошового утримання  чи  державної  соціальної  допомоги,  що  виплачується  замість  пенсії,  суд  вважає  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  належним  відповідачем  у  справі.    

    Покликання  відповідача  на  відсутність  бюджетного  фінансування  на  виплату  підвищення  до  пенсії  як  підставу  своїх  заперечень  не  заслуговують  на  увагу,  так  як  відсутність  такого  фінансування  не  позбавляє  позивача  права  на  отримання  допомоги  у  визначених  законодавством  розмірах.  

    Позивач  просить  суд  стягнути  з  відповідача  конкретну  суму  державної  соціальної  допомоги  дитині  війни.  Оскільки  такі  виплати  не  були  їй  нараховані,  а  суд  не  може перебирати  на  себе  функцію  здійснення  нарахування  доплати  замість  органу,  якому  надані  такі  повноваження,  то,  виходячи  з  положень  абз.2  ч.2  ст.162  КАС  України,  суд  вважає  за  необхідне  змінити  спосіб  захисту,  обраний  позивачем,  і  зобов?язати  відповідача  згідно  його  компетенції  та  відповідної  кваліфікації  провести  нарахування  та  виплату  позивачу  вказаного  підвищення  до  пенсії.  

    Щодо  позовної  вимоги  про  зобов?язання  відповідача  нараховувати  державну  допомогу  відповідно  до  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  надалі  при  нарахуванні  пенсії,  то  вказана  вимога  не  підлягає  до  задоволення.  Відповідно  до  ч.1  ст.2  КАС  України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист  прав,  свобод  та  інтересів  фізичних  осіб,  прав  та  інтересів  юридичних  осіб  у  сфері  публічно-павових  відносин  від  порушень  з  боку  органів  державної  влади,  органів  місцевого  самоврядування,  їхніх  посадових  і  службових  осіб,  інших  суб?єктів  при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на  основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих  повноважень.  Таким  чином,  звернення  до  суду  зумовлене  наявністю  вже  порушених  прав,  свобод  чи  інтересів,  на  захист  яких  звертається  особа,  тому  визнання  будь-якого  права  на  майбутнє  є  безпідставним  та  необгрунтованим.

    Крім  того,  відповідач  наполягає  на  застосуванні  наслідків  пропуску  позивачем  строку  звернення  до  адміністративного  суду.  

    Відповідно  до  ч.2  та  ч.3  ст.99  КАС  України  для  звернення  до  адміністративного  суду за  захистом  прав,  свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  річний  строк,  проте  цим Кодексом  та  іншими  законами  можуть  встановлюватися  інші  строки  для  звернення  до  адміністративного  суду.  Згідно  ч.2  ст.87  Закону  України  «Про  пенсійне  забезпечення»  від  5  листопада  1991  року   (  з  наступними  змінами  і  доповненнями  )  суми  пенсій,  не  одержані  своєчасно  з  вини  органу,  що  призначає  або  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий  час  без  обмеження  будь-яким  строком.  За  таких  обставин  строк  позовної давності  у  даному  випадку  не  застосовується.

На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.11, 71, 86, 122, 160–163 Кодексу  адміністративного судочинства  України,  суд

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний  позов  ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного  фонду  України в Костопільському районі про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої  щомісячної соціальної державної  допомоги  до пенсії  та зобов’язання  вчинити  дії  -  задовольнити  частково.

    Визнати  неправомірними  дії  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському районі  щодо  ненарахування  та  невиплати  ОСОБА_1 щомісячного підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  відповідно  до  ст.6  Закону  України  “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  за  період  з  09  липня  по  31 грудня  2007  року  та  з  22  травня  2008  року  по  31  жовтня  2008  року.

    Зобов”язати  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  провести нарахування  та  виплату  ОСОБА_1 підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни  відповідно  до  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  в  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  за  період  з  9  липня  2007  року  по  31  грудня  2007 року  та  з  22  травня  2008  року  по  31  жовтня  2008  року.

    Присудити  з  державного  бюджету  на  користь  ОСОБА_1 судовий  збір  в  сумі  40,08  грн.  

    В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити  за  безпідставністю.

    Постанова  може  бути  оскаржена  до  Львівського  апеляційного  адміністративного  суду  через  Костопільський  районний  суд  шляхом  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження  протягом  десяти  днів  з  дня  її  проголошення,  а  в  разі  складення  постанови  в  повному  обсязі  відповідно  до  ст.160  КАС  -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.  Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне оскарження.

    Постанова  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження,  якщо  таку  заяву  не  було  подано.  Якщо  було  подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  протягом  двадцяти  днів,  постанова  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  цього  строку.  У разі  подання  апеляційної  скарги  постанова,  якщо  її  не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  закінчення  апеляційного  розгляду  справи.

      СУДДЯ (підпис)

     З оригіналом згідно:                     ОСОБА_2

     Суддя