Справа №2-941/07 2-1819/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2007 року   Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого       -   судді  Бондар Я.М.,

при секретарі           -     Джемерчук О.В., за участі представника позивача адвоката

ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

В СТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила, зазначивши, що за час шлюбу з відповідачем, зареєстрованого 20.11.1982 року, вони нажили нерухоме майно, яке складається з 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1 та квартири по АДРЕСА_2 та рухомого майна: меблів, побутової техніки тощо. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживають разом із позивачкою. З серпня 2005 року відповідач проживає окремо від позивачки та дітей, не веде спільного господарства, ухиляється від утримання неповнолітньої дочки. Позивачка просить постановити рішення, яким поділити в натурі спільне майно їх подружжя, а саме виділивши їй 1/2 частину квартири поАДРЕСА_1, 1/2 частину двокімнатної квартири по АДРЕСА_2, зокрема меншу за площею кімнату площею 10,1 кв. м, майно, що знаходиться в квартирі поАДРЕСА_1: стінку вартістю 1000 грн., придбану у 1986 році, кухонний гарнітур вартістю 500 грн, придбаний у 1986 році, спальний гарнітур „Мелодія" (ліжко, шафа, дві тумбочки, трельяж) вартістю 600 грн, придбаний у 1987 році, пральну машину „Ардо" вартістю 1800 грн, придбану у 2004 році, холодильник „Калекс-комбі" вартістю 1000 грн., придбаний у 2004 році, телевізор „Оріон" вартістю 700 грн, придбаний у 1994 році, всього АН загальну суму 16208 грн.; відповідачу виділити: половину квартири по вул. 200-річчя Кривому Рогу 15/56, зокрема кімнату з більшою площею 17,0 кв. м, майно, що знаходиться у квартирі по АДРЕСА_1: набір м'яких меблів (диван та два крісла) вартістю 1000 грн, придбану у 2004 році, комп'ютер вартістю 3000 грн, придбаний у 2004 році, відеоплейер „Самсунг" вартістю 300 грн, придбаний у 1990 році, пилосос „Ракета" вартістю 120, придбаний у 1980 році, два килими розміром 2 на З метри, вартістю 900 грн., придбані 1989 році, пральну машину „Рига" вартістю 120 грн., придбану у 1986 році, відеокамеру „ЛДжі", придбану у 1989 році; майно, що знаходиться у квартирі по АДРЕСА_2: стінку вартістю 1000 грн., придбану 2004 році, телевізор „Рейнфорд", вартістю 1000 грн., придбаний у 2006 році, комп'ютер вартістю 5000 грн., придбаний у 2006 році, спальний гарнітур (два ліжка, шафа, тумбочка, пенал ) вартістю 700 грн., придбаний у 2004 році, кухонний гарнітур вартістю 500 грн., придбаний у 2004 році, пилосос вартістю 300 грн., придбаний у 2004 році, ДВД-плейр вартістю 500 грн, придбаний у 2006 році, диван-ліжко, вартістю 300 грн., придбаний у 1987 році, холодильник, вартістю 250 грн., придбаний у 1987 році на загальну суму 25697 грн. Крім того, позвиачк а просила суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені нею судові витрати: 170 грн. за сплату державного мита,   30 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення

 

розгляду справи, 100,85 грн. за отримання довідки КБТІ, за правову допомогу адвоката 1100 грн

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, позивачка суду пояснила, що до стягнення аліментів за рішенням суду відповідач надав допомогу на дочку нерегулярно та тільки після неодноразових та тривалих прохань з її боку, вона працює ІНФОРМАЦІЯ_3 в Д/п № 302 Саксаганського райвідділу освіти, її заробіток складає в середньому 600 грн., вона перебуває на Д-обліку з приводу дифузно-нетоксичного зобу 1-А ступеня. Щодо виділу кімнати у квартирі по АДРЕСА_2, пояснила, що хоче аби вже повнолітній син був забезпечений житлом. На даний час і син, й неповнолітня дочка проживають разом із нею, чоловік не сплачує своєї частини витрат за комунальні послуги, хоча зареєстрований в квартирі поАДРЕСА_1. Дочка займається в ансамблі бальних танців. Вони з дочкою займають одну кімнату, а син іншу. Чоловік проживає у квартирі по АДРЕСА_2 один.

Представник позивача пояснив, що незначний відступ від принципу рівності часток при поділі майна подружжя, про який просить позивачка у позовних вимогах у даній справі стосовно поділу нерухомого майна, передбачений частинами 2 та 3 ст 70 СК України, у зв'язку з тим, що з нею проживають діти, в тому числі неповнолітня донька, розмір аліментів на яку позивачка одержує є недостатнім для забезпечення її фізичного та духовного розвитку.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечив проти запропонованого позивачку розподілу їх спільного рухомого майна, погодився з його оцінкою, проте заперечив щодо запропонованого позивачкою поділу нерухомості, наполягав на залишенні за ним 1/4 частини квартири по вул. Співдружності та 1/2 частини квартири по АДРЕСА_2, при чому не заперечував проти виділу колишній дружині меншої за площею кімнати, як вона й просить. На даний час аліменти він сплачує в середньому 300-350 грн.

Представник відповідача заперечив про включення у спільне майно подружжя, що підлягає поділу квартири по вул.. Співдружності, оскільки вона була приватизована сім'єю ОСОБА_3, включаючи дітей, тобто при виділі часток кожному б належала 1/4 частина. Це майно не можна вважати спільно нажитим подружнім і ділити. На норму закону, яка б цей висновок підтверджувала представник не послався, та визнав, що жодна із сторін та повнолітній син не виділяли свою частку у цій спільній сумісній власності

Суд, вислухавши сторони, вивчивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до позовної заяви спільно нажитим майном за час шлюбу ОСОБА_3, сторін по справі, є 1/2 частина двокімнатної квартири поАДРЕСА_1, двокімнатна квартира по АДРЕСА_2 та рухоме майно: меблі, побутова техніка, предмети побуту тощо.

Суд не може погодитися із запереченням представника відповідача про те, що 1/2 частина квартири поАДРЕСА_1 не є спільним майном, набутим сторонами за час шлюбу, і отже є таким, що не підлягає поділу у даній справі, тому що дана квартира була приватизована позивачкою.

Відповідно до ч.2 ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ч 1 ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Отже, зважаючи на те, що частки у спільній сумісній власності на квартиру  по вул АДРЕСА_1 не були виділені ані позивачкою, ані відповідачем, ані повнолітнім їх

 

сином, та той факт, що квартира отримана сторонами у власність під час приватизації державного/комунального майна, не позбавляє 1/2 частини даної квартири режиму спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач погодився з оцінкою та запропонованим позивачкою у позовній заяві варіантом поділу спільного рухомого майна та його складом. Сторони не дійшли згоди щодо поділу нерухомого майна: 1/2 частини двокімнатної квартири поАДРЕСА_1 та двокімнатної квартири по АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.06.1996 року квартира поАДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_4 та їх дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5. (а.с.     ).

Згідно до технічного паспорту на квартиру поАДРЕСА_1, вона складається з двох кімнат, її житлова площа складає 29,6 кв. м., в тому числі перша кімната 12,6 кв.м., друга кімната 17,0 кв. м. (а.с.    ).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Сторони, кожний окремо пояснили, що вони не мали між собою домовленості щодо розміру часток та не укладали шлюбного договору.

Отже, 1/2 частина квартири поАДРЕСА_1, що належить сторонам у житловій площі складає 14, 8 кв. м. (29,6 кв. м. /2), а 1/4 частина 7,4 кв. м. (14, 8 кв. м/2).

Поділити дане майно в натурі по 7,4 кв. м кожній стороні, відповідно до ст. 71 СК України, зважаючи на те, що квартири двокімнатна, кімнати площею 12,6 та 17,0 кв.м, є ще два співвласники - різностатеві діти сторін ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5, а сама квартира розташована у багатоквартирному панельному будинку є неможливим.

Присудження грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності, зокрема, на квартиру, закон допускає лише за його згодою (ч.4 ст. 71СК України).

Відповідно до витягу з реєстру квартира по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, придбана ним по договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року (а.с.    ).

Оскільки дана квартира придбана за час шлюбу між сторонами вона також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у даній справі (ст. 60 СК України).

Відповідно до технічного паспорту квартира по АДРЕСА_2 складається також з двох кімнат, житловою площею 27,1 кв.м., в тому числі перша кімната 10,1 кв. м., друга - 17,0 кв. м. (а.с.     ).

Отже, частки кожного з подружжя, які за законом повинні бути рівними, складають по 13,55 кв. м. кожному (27,1кв.м. /2). Але враховуючи те, що квартира, яка підлягає поділу є двокімнатна з нерівною площею кімнат 10,1 кв.м та 17,0, кв.м., розташована у багатоквартирному панельному будинку, виділити в натурі кожній із сторін рівну частку є неможливим.

Позивачка у позовній заяві просить залишити частку, що припадає на відповідача на її користь (як з'ясувалося 7,4 кв. м.), замість того, у другій квартирі виділити їй меншу за площею кімнату площею 10,1 кв.м, виділивши відповідачу більшу - 17,0 кв. м., тобто отримує у вимірі площі зайвих 7,9 кв. м. порівняно з часткою відповідача.

Частина третя ст.70 СК України передбачає, що за рішенням суду частки майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачка просить залишити за нею чоловікову 1/4 частину двокімнатної квартири по вул. Співдружності, де вона проживає разом із двома різностатевими дітьми, тому що тільки після постановления судом рішення про стягнення аліментів 07.06.2006 року почала отримувати від відповідача регулярно кошти на утримання дитини.

 

Аліменти, які позивачка отримує від чоловіка на утримання дочки ОСОБА_5 у середньому становлять 415 грн. на місяць (а.с.     ).

Представник відповідача з даного приводу зазначив, що вказаний розмір аліментів перевищує мінімальний встановлений законом рівень - 30 % від мінімального прожиткового мінімуму на дитину, тому є достатнім. Позивачка в середньому отримує 595,2 грн. на місяць (а.с.      ).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для дитини віком від 6 до 18 років, ОСОБА_5 у вересні виповниться 14 років, передбачено прожитковий мінімум на одну особу з 1 січня 558 грн., з 1 квітня 569 грн, з 1жовтня - 579 грн., а для працездатних осіб з 1 січня 525 грн., з 1 квітня 535 грн., з 1 жовтня 548 грн.

Отже того розміру аліментів, що отримує позивачка на дочку та її власного доходу, який ледве перекриває мінімальний встановлений законом рівень прожиття для її самої, є недостатньо, щоб забезпечити дитині належний, а не мінімальний, як вважає представник відповідача, фізичний та духовний розвиток та лікування.

Тому, в даному випадку, незначний відступ від засади рівності часток подружжя при поділі нерухомого майна, до речі щодо поділу рухомого майна, проти якого не заперечив відповідач, при якому його частка у грошовому вимірі на 9489 грн. перевищує частку позивачки (16208 грн. -вартість рухомого майна позивачки та 25697 грн.- відповідача), враховуючи також, що з відповідачкою у двокімнатній квартирі поАДРЕСА_1 залишаються проживати спільні різностатеві діти сторін, а відповідач проживає у двокімнатній квартирі по АДРЕСА_2 один, є обґрунтованим і законним.

Крім того, при зверненні до суду позивачка понесла такі документально підтверджені

судові витрати: 170 грн. за сплату державного мита (а.с. ), 30 грн. за сплату витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи(а.с. ), 100,85 грн. за отримання

довідки КБТІ (а.с. ). Крім того на користь позивачки підлягають відшкодуванню за рахунок

відповідача 1100 грн за правову допомогу адвоката ОСОБА_1, який працював по

справі відпоідано до наданих договору та довідки 16 годин (а.с.          ). Дані витрати на

правову допомогу адвоката підлягають відшкодуванню з рахунок відповідача оскільки не перевищують встановлений у підпункті й п. 1 Постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» їх граничний розмір.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60,61, 70,71 СК України, ст. ст. 7, 8,10, 11, 60, 88, 212- 218, ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовільнити в повному обсязі.

Виділити ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що складає в ідеальній частці 14,8 кв. м. житлової площі квартири.

Виділити ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 кімнату площею 10,1 кв. м. виділити ОСОБА_4 в даній квартирі кімнату площею 17,0 кв. м. Залишити у загальному користуванні сторонам кухню, ванную, вбиральню, коридор, вбудовану шафу та вхід у квартиру.

Зобов'язати сторони не чинити перешкод у користуванні підсобними приміщеннями.

Виділити ОСОБА_3 майно, що знаходиться в квартирі поАДРЕСА_1: стінку вартістю 1000 грн., придбану у 1986 році, кухонний гарнітур вартістю 500 грн, придбаний у 1986 році, спальний гарнітур „Мелодія" (ліжко, шафа, дві тумбочки, трельяж) вартістю 600 грн, придбаний у 1987 році, пральну машину „Ардо" вартістю 1800 грн, придбану у 2004 році, холодильник „Калекс-комбі" вартістю

 

1000 грн., придбаний у 2004 році, телевізор „Оріон" вартістю 700 грн, придбаний у 1994 році, всього АН загальну суму 16208 грн.

Виділити ОСОБА_4 майно, що знаходиться у квартирі по АДРЕСА_1: набір м'яких меблів (диван та два крісла) вартістю 1000 грн, придбану у 2004 році, комп'ютер вартістю 3000 грн, придбаний у 2004 році, відеоплейер „Самсунг" вартістю 300 грн, придбаний у 1990 році, пилосос „Ракета" вартістю 120, придбаний у 1980 році, два килими розміром 2 на 3 метри, вартістю 900 грн., придбані 1989 році, пральну машину „Рига" вартістю 120 грн., придбану у 1986 році, відеокамеру „ЛДжі", придбану у 1989 році; майно, що знаходиться у квартирі по пр, 200-річчя Кривому Рогу 15/56: стінку вартістю 1000 грн., придбану 2004 році, телевізор „Рейнфорд", вартістю 1000 грн., придбаний у 2006 році, комп'ютер вартістю 5000 грн., придбаний у 2006 році, спальний гарнітур (два ліжка, шафа, тумбочка, пенал ) вартістю 700 грн., придбаний у 2004 році, кухонний гарнітур вартістю 500 грн., придбаний у 2004 році, пилосос вартістю 300 грн., придбаний у 2004 році, ДВД-плейр вартістю 500 грн, придбаний у 2006 році, диван-ліжко, вартістю 300 грн., придбаний у 1987 році, холодильник, вартістю 250 грн., придбаний у 1987 році на загальну суму 25697 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати: 170 грн. за сплату державного мита, 30 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 100,85 грн. (сто грн. 85 коп) за отримання довідки КБТІ, 1100 (одну тисячу сто) грн за правову допомогу адвоката.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне провадження до апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу, та одночасно копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду

набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.