Справа №490/5584/17 02.08.2018

Провадження №22-ц/784/1282/18

                                       Єдиний унікальний номер судової справи: 490/5584/17

                                        Провадження № 22-ц/784/1282/18 Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Постанова

іменем України

02 серпня 2018 року                         м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2

- представника відповідача – Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області – ОСОБА_3,

- представника відповідача – Головного управління ОСОБА_4 у Миколаївській області – ОСОБА_5,

-представника відповідача – Миколаївської обласної державної адміністрації – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року ухвалене головуючим суддею Гуденко О.А. , в приміщенні цього суду о 10 год. 18 хв. , повний текст рішення складено 11 червня 2018 року , у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України, Адміністрація Президента України, ОСОБА_7 міської ради, Державної казначейської служби в Україні, Головного управління казначейської служби в Миколаївської області, ОСОБА_4 України, Відділу у ОСОБА_7 районі Головного управління ОСОБА_4 у Миколаївській області, Головного управління ОСОБА_4 у Миколаївській області, Миколаївської обласної державної адміністрації, про відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю органу державної влади,

встановила:

26 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути 2 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 500 000 грн. майнової шкоди, спричиненою протиправними діями ОСОБА_4 України, Головним управлінням ОСОБА_4 в Миколаївській області, Відділом ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області, ОСОБА_7 міськрадою шляхом стягнення коштів за рахунок держави.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року визнані протиправними дії ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України у Миколаївській області, Відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області, ОСОБА_7 міськради щодо ненадання відповіді на її звернення відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими запитувалась інформація стосовно реєстрів права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані ОСОБА_4 України та передані в приватну власність за період 90 років минулого століття до 2011 року.

                                                                                               -2-

       Крім того, протягом 2008-2011 років ОСОБА_7 міськрада, Відділ Держкомзему в ОСОБА_7 районі за її зверненням не усунули недоліків, що містилися у Державному акті на землю, який було видано за життя її матері.

       Через допущені помилки в Державному акті в частині не вірно зазначеного імені померлої матері позивача, його складення на дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням та невизначеними межами між двома суміжними ділянками, ОСОБА_2 не мала можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.

       Позивач зазначала, що Новоодеський районний суд Миколаївської області не захистив її права щодо усунення недоліків у Державного акті на землю, оскільки повертав її заяви без постановлення ухвал та їх реєстрації в суді. На вимогу судді Ітріна М.В. цього ж суду нею були змінені позовні вимоги з виправлення недоліку державного акту в Плані зовнішніх меж на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, що на її думку, суперечило положенням ст. 392 ЦК України та висновкам Верховного Суду України.

       Посилаючись на виписані обставини, а також відсутність контролю Президента України та Миколаївської облдержадміністрації щодо належного виконання своїх функцій іншими підпорядкованими державними органами, невиконання вимог Конституції України та на душевні страждання, яких зазнала у зв'язку з діями і бездіяльністю відповідачів, та протиправною поведінкою його посадових осіб, щодо вирішення її заяв та винесення незаконних рішень по ним, та порушення цим звичайного способу життя, погіршення стану її здоров'я, позивач на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

До того ж, позивач зазначала, що через такі протиправні дії відповідачів, понесла майнові втрати, пов’язані із знищенням та пошкодженням спадкового майна садиби в м. Нова Одеса, вул. Молокова, 17, необхідністю відновлення свого порушеного права (адвокатські послуги, витрати на проїзд до суду та органів державної влади на особисті прийоми), неотриманими доходами, які могла б одержати, якби її право не було порушено, уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

       Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

       Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та недоведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме відшкодувати моральну шкоду 2 500 000 грн. та майнову шкоду 2 500 000 грн. завдану протиправною дією Держкомзему та ОСОБА_7 міськради в період 2008-2011 років.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, порушено норми процесуального права при прийнятті рішення та не надано належної оцінки доказам позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, Миколаївська обласна державна адміністрація, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Від інших учасників справи відзиві не подані.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

                                                                                               -3-

Обґрунтовуючи підставність позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_2 посилалась на порушення її прав та законних інтересів, як діями ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України у Миколаївській області, Відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області, ОСОБА_7 міськради щодо ненадання відповіді на її звернення відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», які визнані протиправними постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, так і незаконність відмови ОСОБА_7 міськради та Відділу Держкомзему в ОСОБА_7 районі виправити недоліки у Державному акті на землю, який було видано з помилками за життя її матері. Іншим позивач свої вимоги в позові про відшкодування моральної та майнової шкоди не обґрунтовувала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.        

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частина 2 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв’язку з прийняттям зазначеними суб’єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Отже, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами доказуванню підлягають: а) наявність шкоди; б) незаконність рішень (дій, бездіяльність) заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та прийняттям незаконних рішень (дій, бездіяльності) заподіювачем. Наявність чи відсутність вини заподіювача в даному випадку правового значення не має.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (ОСОБА_4) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства.

                                                                                       -4-

Положеннями статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода заподіяна, зокрема фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування – за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2017 року позивач звернулась до ОСОБА_4 України із запитом про надання публічної інформації – щодо реєстрів права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані ОСОБА_4 України, які передані в приватну власність в період: 90 роки минулого століття до 2011 року – період керування Держкомземлом України ОСОБА_8.

20 лютого 2017 року вона звернулась із запитом про надання публічної інформації до головного управління ОСОБА_4 в Миколаївській області, в якому просила надати їй реєстри, документи щодо передачі земельних ділянок державної форми власності, державного майна у приватну власність фізичним особам згідно п. 6 ст. 5 закону України «Про доступ до публічної інформації» в період 90 роки минулого століття до 2011 року за часи керування управлінням ОСОБА_9.

16 січня 2017 року позивач звернулась до відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області із запитом, в якому просила надати реєстри реєстрації права власності державного майна: земельних ділянок, які підпорядковані відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі, які передані в приватну власність в період: 90 роки минулого століття до 2011 року – період керування відділом ОСОБА_10

28 січня 2017 року позивач звернулась до ОСОБА_7 міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме документи щодо отримання коштів з Державного бюджету України та документи щодо використання коштів з Державного бюджету України, які надані ОСОБА_7 міській раді за часів головування ОСОБА_7 міською радою ОСОБА_11 Реєстри щодо передачі у володіння державного майна і будівлі, споруди, підприємства, організації, земельні ділянки за часи головування ОСОБА_7 місьрадою ОСОБА_11

Не погодившись з відповідями щодо розгляду її звернень, у березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до вищезазначених органів про визнання протиправними їх дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року визнано протиправними дії ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України в Миколаївській області і відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов’язано ОСОБА_4 України, Головне управління ОСОБА_4 України у Миколаївській області і Відділ ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області надати відповідь на звернення ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». В решті позову відмовлено.

                                                                                       -5-

Між тим, вказана постанова адміністративного суду не може бути беззаперечною та достатньою підставою вважати що дії зазначених в позові відповідачів були протиправними,

оскільки це судове рішення не набрало законної сили.

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що судом першої інстанції необґрунтовано було визнано дії стосовно ненадання відповіді неправомірними, оскільки відповідь була надана та детально розкривала суть поставлених питань.

Іншого позивачем не доведено, хоча це згідно ст. 81 ЦПК України, є її обов’язком.

За положеннями частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що дії ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України в Миколаївській області і відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області за результатами розгляду звернень позивача були протиправними. На позивачеві лежав тягар довести незаконність їх дій, однак цього не доведено. До того ж, як встановлено позивачем не була доведена і протиправність дій ОСОБА_7 міської ради.

Отже, факти порушення прав і інтересів позивача діями ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України в Миколаївській області і відділу ОСОБА_4 в ОСОБА_7 районі Миколаївської області, під час розгляду ними звернень ОСОБА_2, не підтверджені доказами.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довела те, що дії відповідачів ОСОБА_4 України, Головного управління ОСОБА_4 України в Миколаївській області, Відділу у ОСОБА_7 районі Головного управління ОСОБА_4 у Миколаївській області ОСОБА_7 міської ради були протиправними та спричинили ОСОБА_12 немайнову шкоду. Тому висновок суду першої інстанції щодо недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди діями вищезазначених відповідачів, є вірним.

Крім того, наполягаючи на задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди з відповідачів, ОСОБА_2 зазначала, що протягом 2008-2011 років ОСОБА_7 міськрадою, Відділом Держкомзему в ОСОБА_7 районі за її зверненням не були усунені недоліки, що містилися у Державному акті на землю, який було видано за життя її матері, що спричинило їй немайнову шкоду, оскільки тривалий час вона не мала можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті матері, 17 липня 2010 року позивач отримала свідоцтво на спадщину за заповітом на нерухоме майно – будинок, що розташований за адресою м. Нова Одеса, вул. Молокова, 17. Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку, за цією ж адресою, позивач з’ясувала, що у державному акті на право власності на земельну ділянку № 79 від 19 грудня 1993 року серії МК №365, який за життя був виданий її матері, мали місце орографічні та технічні помилки.

                                                                                       -6-

Протягом 2008-2011 роках ОСОБА_2 намагалась виправити допущені помилки звертаючись до різних інстанцій у тому числі відповідачів ОСОБА_7 міськради, Головного управління Держкомзему у Миколаївській області, відділу Держкомзему в ОСОБА_7 районі.

Не отримавши, як на дуку позивача, позитивного вирішення цього питання, у 2011 році ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління держкомзему в Миколаївській області, Відділення Держкомзему у ОСОБА_7 районі про визнання протиправною їх бездіяльність та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди у сумі 100 000 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області у наданні позивачу, яка зверталася з заявами безпосередньо до цієї установи вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в Державному акті на право власності на земельну ділянку № 79 від 19 грудня 1993 року всіх помилок, які були виявлені під час перевірки звернень. В решті позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про бездіяльність відповідачів щодо виправлення в Державному акті наявних помилок, адміністративний суд виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідачів діяла «Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою», затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, п. 4.1 якої було передбачено, що виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускаються, а в разі їх внесення такий Акт вважався зіпсованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, адміністративний суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано до суду документального обґрунтування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Водночас, положення пункту 4.4. вищезазначеної Інструкції передбачало видачу нового державного акту відповідним територіальним органом Держкомзему, у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних та технічних помилок, за заявою землевласника. Отже, видача нового державного акту за заявою спадкоємця землевласника у такому випадку Інструкцією не передбачено.

       За таких обставин, підстав вважати, що дії зазначених відповідачів щодо не виправлення ними помилок у Державному акті були незаконними неможна.

       При цьому, встановлена адміністративним судом протиправна бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області у не наданні позивачу вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в Державному акті всіх помилок, які були виявлені під час перевірки, не свідчить про неправомірність дії відповідача у невнесенні виправлень у державний акт. Інших доказів протиправності дій та бездіяльності відповідачів, у тому числі взагалі будь-яких звернень до Президента України, Миколаївської обласної державної адміністрації, ОСОБА_7 міської ради, матеріали справи не містять.

       До того ж, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що внаслідок дій і бездіяльності відповідачів позивачу завдана майнова шкода, пов’язана із знищенням та пошкодженням спадкового майна садиби в м. Нова Одеса, вул. Молокова,17, необхідністю відновлення свого порушеного права (адвокатські послуги, витрати на проїзд до суду та органів державної влади на особисті прийоми), неотриманими доходами, які могла б одержати, та між шкодою та діями і бездіяльністю відповідачів існує причинний зв'язок.

                                                                                               -7-

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач належними та допустимими доказами не довела факт неправомірності дій і бездіяльності відповідачів, у зв’язку з тим заподіяння майнової та моральної шкоди, є вірним. При цьому порушень відповідачами норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на мирне володіння майном не встановлено. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на неправомірність дій суддів під час розгляду її заяв у інших справах не заслуговують на увагу, оскільки положеннями ст.ст.126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача ОСОБА_2 з висновком суду першої інстанції, з їх оцінкою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374-375, 382 ЦПК України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                                Н.В. Самчишина

Судді:                                                        Л.М. Прокопчук

                       ОСОБА_13

Повний текст постанови складено 03 серпня 2018 року