Судове рішення 752/7501/18 від 07.08.2018

Особи

Учасники процесу:

відповідач: Косенко Валентина Михайлівна
позивач: Якима Євгеній Іванович
відповідач: Косенко Микола Андрійович
заявник: Косенко Валентина Михайлівна
заінтересована особа: Якима Євгеній Іванович
заінтересована особа: Косенко Микола Андрійович
скаржник: Косенко Валентина Михайлівна
Приватний виконавець: Палігін Олександр Петрович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #72988325

Справа № 752/7501/18

Провадження № 2/752/4119/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

19.07.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 74 000 доларів США, з яких основна сума боргу - 60 000 доларів США, та три проценти річних у сумі 14 000 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 15.06.2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США із терміном повернення до 15.10.2010 року. В подальшому сторонами продовжено термін виконання зобов'язань за договором позики до 30.05.2016 року. Однак, ані у строк до 30.05.2016 року, ані станом на час звернення до суду з позовом, відповідач грошові кошти, отримані у позику, не повернув. На момент укладення договору позики, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, договір позики укладено ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, а тому в силу положень ст. 65 Сімейного кодексу України, у відповідачів існує солідарний обов'язок щодо повернення позики.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від відповідачів відзив на позов не надійшов, клопотань, заяв процесуального характеру від учасників справи також не надійшло.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

15.06.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США з терміном повернення до 15.10.2010 року, що стверджується розпискою, складеною ОСОБА_2 15.06.2010 року (а.с. 5).

В подальшому, сторони погодили, що кінцевим терміном повернення позики є 30.05.2016 року, що стверджується додатковою розпискою ОСОБА_4 від 30.04.2016 року (а.с. 6).

Крім того, станом на час укладення договору позики, тобто, станом на 15.06.2010 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У судовому засіданні встановлено, що договір позики від 15.06.2010 року укладено в інтересах сім'ї та відповідач ОСОБА_3 була обізнана про укладення такого договору, а відтак, в силу положень ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, укладений 15.06.2010 року договір позики створює обов'язки щодо повернення позики і для ОСОБА_3, внаслідок чого обов'язок за договором позики щодо повернення позики для відповідачів є солідарним.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За таких обставин будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника або іншим документом, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (частина друга статті 1047 ЦК України).

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За змістом положень статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі і повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 6-63цс13 від 18.09.2013 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів законодавства.

Судом встановлено, що ані у термін, передбачений договором, тобто до 30.05.2016 року, ані в подальшому відповідачі отримані 15.06.2010 року у позику грошові кошти позивачу не повернули.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валіть стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи викладене, солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 15.06.2010 року з урахуванням трьох процентів річних у розмірі 74 400 доларів США, що станом на 10.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ в гривневому еквіваленті становить 1 936 632 грн.

Крім того, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 810 грн.в ріних частинах.

Керуючись ст.ст. 536, 625, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гремячка Ямпільського району Сумської області, іден. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, іден. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 74 400 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 810 грн. в рівних частинах.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.07.2018 року.

Суддя

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 2/752/4119/18

Номер: 2/752/4119/18
Опис: про стягнення боргу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 752/7501/18
Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Суддя: Шевченко Т.М.
Результати справи:
Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.04.2018
Дата етапу: 18.05.2020

Судове провадження 2-п/752/106/19

Номер: 2-п/752/106/19
Опис:
Тип справи: на заяву про перегляд заочного рішення
Номер справи: 752/7501/18
Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Суддя: Шевченко Т.М.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.07.2019
Дата етапу: 08.08.2019

Судове провадження 4-с/752/185/20

Номер: 4-с/752/185/20
Опис:
Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
Номер справи: 752/7501/18
Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Суддя: Шевченко Т.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.05.2020
Дата етапу: 12.05.2020