11-кп/775/360/2018(м)

264/636/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м.Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Сєдих А.В., Гришина Г.А.

секретаря Параскєвіної Н.П.

за участю прокурора Заїки О.В.

захисника Коломойця О.С.

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м.Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 травня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю міста Єнакієве Донецької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, засудженого вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 червня 2017 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 червня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В травні 2018 року засуджений ОСОБА_2, який відбуває покарання у Маріупольському слідчому ізоляторі, звернувся до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким в порядку, передбаченому ст.82 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його заяви про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання та замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі. В обґрунтування зазначає, що на день звернення із заявою до суду фактично відбув більше половини призначеного строку покарання (з врахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції, яка діяла на той час), в скоєному кримінальному правопорушенні розкаявся, застосував всі можливі заходи по відшкодуванню завданої шкоди потерпілому, за місцем відбування покарання характеризується позитивно, має інвалідність та до засудження мав стійкі соціальні зв'язки. Усі ці обставини, на його думку, дають підстави для застосування до нього вимог ст.82 КК України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Коломоєць О.С. підтримав апеляційну скаргу засудженого.

Прокурор Заїка О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. В п. 2 ч.4 цієї статті зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половину строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Згідно до приписів ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність для застосування зазначеної правової пільги передбачає наявність саме двох вказаних правових підстав.

Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В той же час, дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого.

Згідно з п.3 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Порядок вирішення таких питань регламентується ст. 539 КПК України.

Крім того, відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарань більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали місцевого суду, ОСОБА_2 засуджений вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 червня 2017 року за ч.2 ст.186 КК України, тобто за умисний тяжкий злочин, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Станом на час звернення до суду із клопотанням засуджений ОСОБА_2 дійсно відбув більше половину строку покарання.

Разом з тим, згідно характеристики, затвердженої начальником «Маріупольського слідчого ізолятору від 29 травня 2018 року, засуджений ОСОБА_2 за період тримання в установі порушував режим утримання, за що має два стягнення за зберігання заборонених предметів (постанова №93 від 05.04.2017 року догана погашена, постанова №400 від 25.12.2017 року догана не погашена), заохочень не має. Не працевлаштований, до суспільно-корисливих робіт з благоустрою території не притягувався. За час перебування в слідчому ізоляторі характеризується посередньо, не завжди дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання. Перебуває на профілактичному обліку як схильний до скоєння акту суїциду.

Як вбачається з матеріалів провадження об'єктивність указаної характеристики, належним чином була врахована судом першої інстанції при вирішенні клопотання засудженого, вся інформація, викладена в ній, в сукупності з даними про підвищену суспільну небезпеку тих дій, за які ОСОБА_2 було засуджено, переконливо доводять про те, що засуджений ще не став на шлях виправлення.

При розгляді клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст.82 КК України, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та всебічно, відповідно до зазначених вимог закону та правових позицій суду касаційної юрисдикції з'ясував усі дані, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які дають можливість дійти до висновку про те чи став обвинувачений на шлях виправлення та з цього приводу в ухвалі зазначив, всупереч тверджень апелянта, достатні мотиви, з яких вважав, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому, доводи апеляційної скарги засудженого про наявність підстав застосування до останнього положень ст.82 КК України не заслуговують на увагу, оскільки сам факт виконання всіх інших обов'язків засудженого під час перебування в установі відбування покарань не є в даному випадку безумовними підставами заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а їх пасивне виконання є частиною умов режиму відбування покарання та не свідчить про становлення на шлях виправлення. Та ж обставина, що засуджений має громадянську дружину також не може бути передумовою для застосування ст.82 КК України.

Оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм закону України про кримінальну відповідальність та положень Розділу 8 КПК України, відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а тому залишає без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2.

Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснюють порядок застосування закону і забезпечують єдність його застосування. Крім того, Пленум Верховного Суду виносить правоположення, що конкретизують, роз'яснюють умови правильного застосування закону. Положення роз'яснювального характеру взагалі не можуть застосовуватися самостійно у відриві від правової норми.

Враховуючи, що відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими та іншими особами, колегія суддів не знаходиться підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_2, якою відмовлено в задоволенні клопотання останнього про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області