Справа № 127/17887/15-ц

Провадження № 22-ц/772/1587/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуСправа № 127/17887/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання: Торбасюк О.І.,

за участю сторін: представника скаржника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/17887/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Єгорової Марини Євгеніївни, приватного нотаріуса Сазонової Олени Миколаївни, приватного нотаріуса Заєць Інни Олександрівни про визнання договору недійсним,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року, яке ухвалене суддею Романюк Л.Ф. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області о 14 год. 30 хв.,

в с т а н о в и в :

В липні 2015 року ОСОБА_5 звернулась у суд з цим позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року (справа № 2-414/11) було задоволено вимогу кредитора ВАТ «СведБанк» до позичальника ОСОБА_5, ОСОБА_10, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року, задовольнивши своє право дострокової вимоги, передбачене п.3.9 та 3.10 кредитного договору, також реалізував умови договору передбачені п.9.3, тобто вирішив питання про зміну строків виконання зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, що був укладений як забезпечення виконання зобов'язання, можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в п.12.2 та 12.3 іпотечного договору.

Оскільки після завершення позасудового врегулювання, у відповідності до ч.6 ст. 36 ЗУ «Про Іпотеку», встановлюється недійсність будь - яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, а вартість забезпеченого майна на момент звернення до суду, не могла задовольнити вимогу кредитора у повному обсязі, кредитор звернувся до суду про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором, тим самим відмовившись від звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року реалізовано в повному обсязі право вимоги за грошовим зобов'язанням, кредитним договором, кредитора ПАТ «СведБанк» змінивши його правовий статус кредитора на стягувача; забезпечено в повному обсязі виконання позичальником грошового зобов'язання шляхом стягнення з нього повної суми боргу змінивши його правовий статус позичальника на боржника.

05 квітня 2012 року отримавши виконавчі листи стягувач ВАТ «СведБанк» не звернув їх до виконання, а натомість за договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року.

Також, відповідно до договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року стягувач ВАТ «СведБанк» відступив право вимоги за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, що було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за № 6970 від 28 листопада 2012 року та проведена державна реєстрація обтяження, № 6319020 від 29 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.

Таким чином, позивач просила суд: 1) визнати недійсним договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «СведБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року; 2) Визнати недійсним договір №6970 від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «СведБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у справі) - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує права ОСОБА_3 Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Визнаючи недійсним Договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги з кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року та договір №6970 від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що було відступлено недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором від 24 грудня 2007 року укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк», був укладений кредитний договір №0101/1207/71-093, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 52200 доларів США на строк з 24 грудня 2007 року по 23 грудня 2037 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5

24 грудня 2007 року був укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_5 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.16-18).

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року (справа №2-414/11), задоволено вимогу кредитора, ВАТ «СведБанк» до позичальника ОСОБА_5, ОСОБА_10, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року (т.1 а.с.150-153).

Відповідно до договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «СведБанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості по кредитних договорах, зокрема за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року (т.1 а.с.169-176).

Також, відповідно до договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року стягувач ВАТ «СведБанк» відступив право вимоги за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, що було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за № 6970 від 28 листопада 2012 року (а.с.177-180).

Оскаржуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року представник ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у справі) - ОСОБА_4 зазначила, що оспорюване рішення суду порушує права та інтереси ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України відмовлено.

Встановлено, що оскаржені позивачем договір факторингу в частині кредитного договору №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року та договір відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року, стосуються прав та інтересів скаржника ОСОБА_3, так як згідно договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2015 року (т.2 а.с.205-207), він придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 у ТОВ «Дідков», яке в свою чергу придбало вказану квартиру у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Вбачається, що договір факторингу та договір відступлення прав за іпотечним договором укладені у відповідності до вимог закону, при їх укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно роз'яснень викладених в абз. 1 п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не наведено чіткого обґрунтування, які саме норми законодавства були порушені сторонами договору факторингу, що могло б призвести до визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ч.1,3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» (на час укладення договору) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірних договорів ПАТ «Сведбанк» було відступлено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за договорами, а не стягнення коштів за рішенням суду, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_5 залишенню без задоволення, оскільки оспорювані договори укладені з дотриманням вимог діючого законодавства щодо змісту та форми вчинення правочину, а отже підстави для визнання його недійсним в частині передачі прав вимоги по її кредитному договору №0101/1207/71-093 від 24 грудня 2007 року та в частині по договору про відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24 грудня 2007 року відсутні.

ОСОБА_5 не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому у ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як нового кредитора (іпотекодержателя), виникло право вимагати повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів.

Колегія суддів, звертає увагу, що твердження представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в тому, що для укладення договору факторингу у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» мала б бути ліцензія на використання іноземної валюти не заслуговують на увагу, оскільки ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному спорі між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення права вимоги, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доведено порушення прав та інтересів ОСОБА_3, його апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права, а позов ОСОБА_5 залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Єгорової Марини Євгеніївни, приватного нотаріуса Сазонової Олени Миколаївни, приватного нотаріуса Заєць Інни Олександрівни про визнання договору недійсним відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Медяний В.М.

Денишенко Т.О.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.