КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/5311/18 Головуючий у І інстанції - Шевченко Н.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аскон" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аскон" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві № 0084851207 від 28.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства провело камеральну перевірку та, як наслідок, прийняло оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Також, позивачем наголошено, що товариство з незалежних від нього причин не зареєструвало податкову накладну, з огляду на що, відсутні підстави для притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) № 0084851207 від 28.12.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що податкові накладні на реєстрацію 15.11.2017 року не прийняті відповідно до п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2010 року № 1246, оскільки операційний день триває щодня з 00 до 23 год. Таким чином, відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф у розмірі 10% на суму 55979,10 грн. (затримка до 15 днів) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 30.10.2017 року Позивачем виписано ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» податкову накладну № 7 на загальну суму 3358746,00 грн. (податок на додану вартість - 559791,00 грн). Граничним терміном реєстрації зазначеної податкової накладної є 15 листопада 2017 року.

Податковим органом проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "БК "Аскон" за січень-листопад 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 грудня 2017 року № 23791/26-15-12-06-20/40981378, яким встановлено порушення Позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: суб'єктом господарювання порушено граничні строки реєстрації податкової накладної за січень-листопад 2017 року на загальну суму ПДВ 559791,00 грн на строк до 15 календарних днів (а.с. 23).

На підставі акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 року № 0084851207, яким за затримку реєстрації податкової накладної на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 559791,00 грн до Позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 55979,10 грн.(а.с. 15).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що товариство вживало усіх можливих заходів щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, а обставини затримки не залежали від волі платника податків, а відтак, відсутня вина у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, що виключає застосування податковим органом до платника вказаних штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 200-1 ПК України встановлено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, у тому числі, суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок № 569).

Пунктом 9 зазначеного Порядку № 569 встановлено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (У Накл), обчислену за такою формулою: У Накл= У НаклОтр + У Митн + У ПопРах + У Овердрафт - У НаклВид - У Відшкод - У Перевищ.

Згідно з п.13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Положеннями пункту 22 Порядку № 569 електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка.

За приписами пунктом 5 Порядку № 569 казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 21.07.2014 № 770 встановлено, що органи Казначейства зобов'язані зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання.

Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341; далі - Порядок № 1246) визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.3 Порядку № 1246 операційний день триває з 0 до 23-ї години.

За приписами пункту 8 Порядку № 1246 Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно з п.11 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

При цьому, пунктом 12 Порядку № 1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Положеннями пункту 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 15.11.2017 року Позивач декілька разів надсилав податкову накладну № 7 від 30.10.2017 року, проте отримував відмову у прийнятті в зв'язку з тим, що сума податку на додану вартість в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість продавця.

Відповідно до скріншоту з електронного кабінету платника податків убачається, що станом на 20-41 год. 15.11.2017 року сума ліміту на рахунку була достатньою для реєстрації податкової накладної.

Надалі, спроба Позивачем здійснити реєстрацію податкової накладної № 7 була 15.11.2017 року о 20-57 год. (відправлено до ДФС України), однак надійшла квитанція про відмову в реєстрації у зв'язку з закінченням операційного дня, на що товариством 16.10.2017 року о 00-05 год. направлено на реєстрацію накладна № 7, яка уже в подальшому була прийнята та зареєстрована.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної від 30.10.2017 року № 7 було вчинено всі необхідні дії, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, унеможливило реєстрацію податкової накладної в межах встановленого законом граничного терміну її реєстрації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 804/5153/17 (№ К/9901/728/17)

Крім того, положеннями ПК України та Порядком № 1246 не встановлено обмежень щодо кінцевих термінів подачі податкових накладних на реєстрацію до закінчення операційного дня, що у свою чергу не може бути поставлено в провину товариству, оскільки ним виконано установлені податковим законодавством вимоги, а затримка з доставкою документа до центрального рівня ДФС України не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Наведені висновки відповідають практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини.

Згідно з положенням ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні. У вказаній справі було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Передбачені п. 120-1. 1 ст. 120 ПК України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, а відтак, наявні всі підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.08.2018 року.