Справа № 2-2918/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

м. Донецьк                                               24 грудня 2009 р.

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:          

головуючого судді:                                     Сибірцева В.П.,

при секретарі:                                         Цикаловій К.С.,      

за участю позивача:                                   ОСОБА_1,

відповідача:                                           ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2009 року позивачка звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому позивачка вказала, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 03 квітня 2004 року, який було зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що зроблено актовий запис № 151. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачкою. Шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем припинені з червня 2009 року. Спільне життя з відповідачем не склалося у зв’язку з несумісністю характерів, різними поглядами на життя. З чоловіком мешкають окремо, дитина мешкає з позивачкою, спору про мешкання дитини немає. Спору про поділ майна немає. Подальше сумісне життя та збереження шлюбу  суперечитимуть їх інтересам та інтересам їх дитини. Тому позивачка просить суд, винести рішення, яким розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, укладений 03 квітня 2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що зроблено актовий запис № 151.

 У судовому засіданні позивача підтримала свої позовні вимоги, в обґрунтування яких дала пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві та вказала, що подальше спільне життя та збереження шлюбу між подружжям не можливе, а подальше перебування в шлюбі суперечить моральним основам суспільства та інтересам позивачки. Примирення між подружжям неможливе, наданий судом строк на примирення не допоміг зберегти родину.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечував, та суду пояснив, що дійсно збереження їх родини не можливе.

Вислухавши  пояснення позивачки, відповідача перевіривши  матеріали  справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 03 квітня 2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що зроблено актовий запис № 151, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_3.

Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.  

Статтею 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.111 Сімейного Кодексу України  і  роз’ясненнями  постанови  Пленуму Верховного Суду України (п.5) від 31  серпня 1979 року №8 зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981  року №4,   від 25 березня 1988 року,   від 25  грудня 1992 року, при  розгляді справи про розірвання шлюбу суд зобов'язаний вживати  всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного  й об’єктивного  встановлення  взаємин родини  та інших обставин  справи, а  також вживати всіх заходів для  примирення  чоловіка та  жінки.

Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Вислухавши  пояснення позивачки, відповідача оцінивши  надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх  сукупності, суд визнає, що між подружжям, внаслідок  розладу і конфліктів,  виникли погані  стосунки,  вони не підтримують шлюбні відносини,  кожен із подружжя не бажає надалі зберегти родину. За таких обставин суд вважає, що  спільне  проживання подружжя  не можливе.  Беручи до уваги  сформовані  взаємини  між подружжям, причини  конфлікту,  суд вважає, що збереження їхньої родини стало не можливим.

При прийнятті  рішення  про розподіл судових витрат,  вважає за необхідне  стягнути їх з відповідача, ОСОБА_2, у розмірі 17 гривень, звільнив позивачку, ОСОБА_1, від сплати.      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60,208,209,212,213-215 ЦПК України , ст.ст.105, 109-112 Сімейного Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований  03 квітня 2004 року  у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 151, - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути судові витрати з відповідача,  ОСОБА_2, у розмірі 17 гривень, звільнив позивача, ОСОБА_1, від сплати.    

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: