ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №815/838/16

адміністративне провадження №К/9901/19384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року (суддя - Бойко О.Я.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (судді: Ступакова І.Г. (головуючий), Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі №815/838/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампочка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними дій, зобов'язання укласти договір,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лампочка" (далі - позивач, ТОВ "Лампочка") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виконано вимоги податкового законодавства та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку та направлено на адресу відповідача лист №25/03 від 9 лютого 2016 року щодо підписання договору про визнання електронних документів, а відповідачем, всупереч вимогам податкового законодавства не підписано договір про визнання електронних документів та не надано письмову відмову із зазначенням причин за якими вказаний договір не може бути укладений.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії відповідача щодо не укладання договору про визнання електронних документів між ТОВ «ЛАМПОЧКА» та контролюючим органом. Зобов'язано відповідача укласти договір про визнання електронних документів між ТОВ «ЛАМПОЧКА» та контролюючим органом та забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді ТОВ «ЛАМПОЧКА». Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 2 756,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем виконано всі вимоги щодо подання електронних документів, а контролюючим органом не був підписаний договір та не була надана письмова відмова із зазначенням причин за якими вказаний договір не може бути укладений, що свідчить про протиправність дій відповідача стосовно не укладання договору. Крім того, не укладання договору про визнання електронних документів у зв'язку з підставою «місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру» суперечить нормам чинного законодавства, оскільки законодавством закріплено єдину підставу для повернення договору та електронного носія, які надані платником податків - це невідповідності реквізитів, вказаних у договорі реєстровим даним платника податків в органах ДПС.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лампочка».

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 лютого 2016 року ТОВ «ЛАМПОЧКА» надіслало до контролюючому органу засобами телекомунікаційного зв'язку договір №040220162 про визнання електронних документів.

Квитанцією №2 від 8 лютого 2016 року контролюючий орган повідомив позивача про те, що договір не прийнято з посиланням на виявлені помилки, а саме: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Позивачем 9 лютого 2016 року надіслано на адресу відповідача лист щодо підписання договору про визнання електронних документів з ТОВ «ЛАМПОЧКА», натомість відповідачем договір про визнання електронних документів підписаний не був, як і не надано відповіді з обґрунтуванням відмови у підписанні спірного договору.

12 лютого 2016 року позивач вдруге направив відповідачу договір №12020163 про визнання електронних документів, на що 16 лютого 2016 року позивач отримав квитанцію №2 про те, що документ не прийнятий на підставі того, що місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 8 лютого 2016 року, ТОВ «ЛАМПОЧКА» зареєстроване в Одеській області м. Іллічівськ, вулиця Бульвар Гайдара, будинок 7, кв.167, що підтверджує відповідність відомостей в Єдиному державному реєстрі відомостям зазначеним платником податків в договорі про визнання електронних документів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності доказів звернення позивача до контролюючого органу щодо укладення договору про визнання електронних документів; неврахування посилання контролюючого органу на вчинені заходи щодо перевірки місцезнаходження платника податків, за результатами яких встановлено невідповідність місцезнаходження позивача вказаного у проекті договору із фактичним його місцезнаходженням; наявність договору від 30 вересня 2015 року про визнання електронних документів №300920151. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

9.2 Підпункт 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

9.3 Підпункт 191.1.44 пункту 191.1 статті 119 Податкового кодексу України.

На контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису.

10. Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПА України №233 від 10 квітня 2008 року (далі - Інструкція №233).

10.1. Пункт 1 розділ ІІ Інструкції №233.

Платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Примірний договір про визнання електронних документів затверджено вказаною Інструкцією.

10.2. Пункт 2 розділу II Інструкції №233.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формувань податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймань електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центру сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

10.3. Пункт 5 розділу II Інструкції №233.

Платник податків: отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (п.5.2);ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки)(п.5.3); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії (5.4); після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п.5.5).

10.4. Пункт 6 розділу II Інструкції №233.

Орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору (п.6.1); приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів (п.6.3); звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору (п.6.4).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Встановлене податковим законодавством право позивача на подання податкових документів в електронному вигляді безпосередньо залежить від дотримання умови укладення відповідного договору, а саме: договору про визнання електронних документів.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було надіслано лист до контролюючого органу щодо наміру укладання договору про визнання електронних документів, а також направлені договори про визнання електронних документів для їх підписання, складені та підписані відповідно до вимог чинного законодавства, що свідчить про виконання позивачем вимог податкового законодавства щодо подання електронних документів, однак, відповідачем вказаний договір не був підписаний та не було надано письмової відмови із обґрунтуванням такої, що свідчить про невідповідність дій контролюючого органу вимогам податкового законодавства.

13. Підставою для відмови у реєстрації договору стали доводи контролюючого органу щодо невідповідності місцезнаходження юридичної особи відомостям Єдиного державного реєстру, що спростовується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру, за даними якого адреса щодо місцезнаходження позивача є тотожною з адресою указаною в проекті договору.

У свою чергу, підставою для повернення договору та електронного носія, які надані платником податків, відповідно до пункту 6 Інструкції №233 є невідповідності реквізитів, вказаних у договорі реєстровим даним платника податків в органах ДПС, що не доведено відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

14. Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи контролюючого органу щодо наявності укладеного договору з позивачем про визнання електронних документів від 30 вересня 2015 року, оскільки вказані обставини не були підставою для відмови відповідачем в укладенні відповідного договору.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу щодо невідповідності договору про визнання електронних документів вимогам податкового законодавства.

17. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про те, що місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

18. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 16, 119, 20 Податкового кодексу України, пункти 1, 2, 5, 6 розділу ІІ Інструкції №233, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №815/838/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду