ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.06.2007 Справа № 14/104-ПД-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонського
обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Херсон,
до відповідача-1 сільськогосподарського виробничого орендного кооперативу "Зоря", с.
Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області,
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "АП Зоря-Юг", с. Кучерявоволодимирівка, Чаплинського району Херсонської області,
про стягнення 77831грн. 19коп. за рахунок заставленого майна,
за участю представників
позивача: Корнєєв М.П., юрист, дов. № 110 від 20.03.07 p.,
відповідача-1: Міщенко О.Д., представник, дов. від 30.10.06 р.
відповідача-2: Самодін Р.Л., представник, дор. від 05.04.07 р.
Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 128 вих. від 20.04.07 р. та заяви № 9376 вх. від 05.06.07 р., просить вилучити у відповідача-2 житлові будинки з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Молодіжна, № № 32, 34, 36, та стягнути з відповідача-2 60971грн.00коп. основного боргу, 3340грн.53коп. процентів по кредиту, 13519грн.66коп. пені, за рахунок заставленого майна, відповідно до умов договору застави від 25.03.03 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, відповідно до умов кредитних договорів № 127-к, № 128-к та № 129-к від 19.03.2003 року, та договору застави від 25.03.03 р., укладених з відповідачем-1, посилаючись на положення ч. 5 ст. 59, 199 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 108, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 19, 20, 27 Закону України "Про заставу".
Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача-1 в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.
В позовній заяві вказано, що 19 березня 2003 року між Херсонським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та сільськогосподарським виробничо –орендним кооперативом "Зоря" було вчинено кредитні договори № 127 - к, № 128 - к та № 129 - к, відповідно до яких СВОК "Зоря" отримав кредити на добудову житлових будинків терміном на шість років.
З метою забезпечення своєчасного повернення кредиту СВОК "Зоря" та Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі вчинили договір застави майна, що належить СВОК "Зоря".
Надалі в тексті позовної заяви вказано, що з метою досудового врегулювання спору Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі направив на адресу СВОК "Зоря" претензії № 147 від 02 червня 2006 року та № 218 від 25 липня 2006 року.
Також, Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі у позовній заяві відмічає, що 26 грудня 2005 року господарським судом Херсонської області було винесено ухвалу про визнання СВОК "Зоря" банкрутом, та додає, що процедуру банкрутства СВОК "Зоря" було закінчено відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 20 липня 2006 року, якою було затверджено мирову угоду та було ліквідовано СВОК "Зоря", а ухвалою господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2005 року СВОК "Зоря" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру кооперативу.
Тобто, з огляду на викладене, на думку відповідача-1, Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі знав про банкрутство СВОК "Зоря".
Також, відповідач-1 вважає, що відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів (претензії, що були надіслані після порушення провадження у справі про банкрутство СВОК "Зоря" та розрахунок заборгованості), про заборгованість СВОК "Зоря" перед Херсонським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі позивачу було відомо й заборгованість по кредитним договорам виникла до порушення провадження у справі про банкрутство СВОК "Зоря".
Відповідно до статті 11 "Порушення провадження у справі про
банкрутство" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до статті 14 "Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, як стверджує відповідач-1, відповідно до вказаної статті Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі мав право звернутись до СВОК "Зоря" та господарського суду з грошовими та майновими вимогами тільки під час граничного терміну, але не скористався цим правом. Не звернення до суду з вимогами є законною підставою для залишення вказаних вимог без розгляду взагалі, оскільки вони вже є погашеними.
Але Херсонський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі не скористався своїм правом, а ні під час порушення провадження у справі про банкрутство, а ні під час визнання банкрутом СВОК "Зоря".
Представник відповідача-2 в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог з тих же підстав, що і відповідач-1, відповідно до відзиву на позовну заяву, а також посилаючись на наступні обставини.
Окремо, на думку відповідача-2, слід зупинитись на посиланні Херсонського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, щодо затвердження господарським судом Херсонської області мирової угоди в межах справи про банкрутство СВОК "Зоря" призвело до ліквідації вказаного кооперативу та про те, що ТОВ "АП "Зоря –Юг" є його правонаступником.
Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" з дня затвердження мирової угоди припиняється
провадження у справі про банкрутство боржника (статті 37 та 40 вказаного Закону) та
боржник вважається таким, що поновив свою платоспроможність, але, як вважає відповідач-2, аж ні як таким, що було ліквідовано.
До того ж відповідно до Закону України "Про господарські товариства", стаття 22,
"Час припинення діяльності товариства" ліквідація товариства вважається завершеною, а
товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до
державного реєстру. Але, з часу затвердження мирової угоди до державного реєстру не
було внесено відомостей щодо ліквідації СВОК "Зоря" й в жодному офіційно
визначеному друкованому органі не було розміщено відомостей, що до ліквідації СВОК
"Зоря".
До того ж, доказів про правонаступництво чи то про створення ТОВ "АП "Зоря -
Юг" на базі СВОК "Зоря" позивачем надано не було й кредитні договори вчиняв СВОК
"Зоря", а не ТОВ "АП "Зоря –Юг" .
Таким чином, враховуючи, що відповідно до норм чинного законодавства України,
СВОК "Зоря" відновив свою платоспроможність та не припинив своєї господарської
діяльності, не був ліквідованим, а також беручи до уваги, що саме між ним та
Херсонським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на
селі було вчинено кредитні договори, на думку ТОВ "АП "Зоря –Юг", саме СВОК "Зоря"
має бути відповідачем по справі, оскільки вказана заборгованість є заборгованістю
СВОК "Зоря", а не ТОВ "АП "Зоря –Юг", навіть якщо така заборгованість є
погашеною.
Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі не скористався своїм правом на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Слід відмітити, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України, а саме
статті 593 "Припинення права застави" право застави припиняється у разі: припинення
зобов'язання, забезпеченого заставою; та відмічено, що право застави припиняється
також в інших випадках, встановлених законом.
Теж саме містить й положення Закону України "Про заставу", а саме: стаття 28
"Припинення застави" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою
зобов'язання; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Відповідно до розяснення Вищого Арбітражного суду України N 02-5/602 від 24.12.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу". У випадку припинення забезпеченого заставою зобов'язання, незалежно від причин такого припинення, у господарського суду немає правових підстав для задоволення вимог, заснованих на договорі застави, якою забезпечувалось відповідне зобов'язання. Те ж саме стосується вимоги, щодо якої закінчився строк позовної давності.
Також, на думку відповідача-2, слід зазначити, що частина перша статті 27 Закону передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність (а так само і у повне господарське відання) іншої особи.
Але, згадана норма застосовується тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав.
Якщо ж право застави виникло у іншої особи незалежно від волі заставодавця, наприклад, у разі примусового продажу заставленого майна, то ця норма застосована бути не може, і право застави припиняється (абзац п 'ятий статті 28 Закону).
Отже, на думку відповідача-2:
- Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі не скористався своїм правом на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами;
- відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом", а саме статті 14 "Виявлення кредиторів та осіб,
які виявлять бажання взяти участь у санації боржника" конкурсні кредитори за вимогами,
які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,
або не заявлені взагалі, —не розглядаються і вважаються погашеними, про що
господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Вимоги Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі базуються виключно на кредитних договорах, відповідно до яких й були вчинено договір застави, а у разі погашення зобов'язань (тобто припинення зобов'язання забезпеченого заставою, у зв'язку з її погашенням) за кредитними договорами (тобто можна стверджувати, що вказане зобов'язання по сплаті кредиту було виконано) Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, як вважає відповідач-2, втратив право на стягнення майна, що перебуває в заставі, у зв'язку з припиненням зобов'язання по сплаті за кредитними договорами.
За загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (частина перша статті 20 Закону).
Згідно зі статтею 20 Закону "Про заставу" при припиненні (реорганізації, ліквідації)
юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на
заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого
заставою.
ТОВ "АП "Зоря - Юг" має право володіти, розпоряджатись та користуватись майном вказаним в позовній заяві, а саме: будинками № 32 та 34 по вулиці Молодіжній, село Кучерявоволодимирівка, Херсонської області, оскільки воно перейшло до нього відповідно до мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Херсонської області від 20 липня 2006 року.
Господарським судом відхилоно клопотання представника відповідача-2 щодо перевірки повноважень представника відповідача-1, оскільки відповідно до п. 6.11. Статуту відповідача-1, голова кооперативу відноситься до органів управління кооперативу, тому, у відповідності до положень ст. 246 ЦК України, не є "іншою особою" і вправі видавати довіреності від імені юридичної особи, яку очолює.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.05.07 р. до 05.06.07 р.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
19 березня 2003 року Херсонський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, який є державним цільовим Фондом (надалі - позивач), керуючись Правилами надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 №1597, зі змінами і доповненнями, за кредитними договорами № 127-к, № 128-к та № 129-к надав кредити на добудову житлових будинків терміном на шість років з виплатою 3% річних сільськогосподарському виробничо-орендному кооперативу "Зоря" (надалі –відповідач-1) в розмірі 70 000,00 сімдесят тисяч) грн. (за договорами: № 127-к - 15 000 грн.; № 128-к - 25 000 грн.; № 129-к - 30 000 грн.). Платіжними дорученнями за № 86 від 28.03.03 р., № 97 від 31.03.03 р., № 98 від 31.03.03 р., № 139 від 29.04.03 р., № 148 від 20.04.06 р., № 151 від 20.05.03 p., № 159 від 27.05.03 р., № 207 від 23.06.03 р., № 284 від 31.07.03 р., № 331 від 02.09.03 р. зазначені кошти (70 000,00 грн.) були перераховані відповідачу-1.
Позивачем виконано взяті на себе за вказаними договорами обов'язки і жодних претензій зі сторони відповідача-1 за весь період відносин не надходило.
Відповідно до умов пунктів 3.2. означених договорів відповідач-1, договором застави від 25.03.2003 року, посвідченим державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області за реєстраційними номерами № 525, № 526 та № 527, в забезпечення своєчасного повернення кредиту, передав у заставу Фонду належні йому (відповідачу-1) житлові будинки з надвірними будівлями по вулиці Молодіжна за № № 32, 34, та 36, які були оцінені сторонами в 158950,84 (сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 84 коп.
Відповідачем-1 обов'язки за кредитними договорами № 127-к, № 128-к та № 129-к належним чином не виконувались. Позивачем направлялись претензії на адресу відповідача-1. Борг СВОК "Зоря" станом на 12 лютого 2007 року становить 77 831 грн. 19 коп., в тому числі: по кредиту - 60971,00 грн.; проценти по кредитному договору - 3340,53 грн. (за розрахунком наданим позивачем, а.с. 50-51, том 1); пеня за останні 6 місяців - 13519,66 грн. (за розрахунком наданим позивачем, а.с. 50-51, том 1).
26 грудня 2005 року Господарським судом Херсонської області було ухвалено постанову про визнання СВОК "Зоря" банкрутом. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20 липня 2006 року було затверджено мирову угоду між СВОК "Зоря" та кредиторами і припинено провадження по справі про банкрутство. За умовами вказаної мирової угоди ( п. 3.1..) товариство з обмеженою відповідальністю "АП Зоря-Юг" (надалі –Відповідач-2) виступило майновим поручителем СВОК "Зоря". Останнім було передано у власність відповідачу-2 майно, в тому числі і заставлені за договором застави від 25.03.2003 року житлові будинки з надвірними будівлями по вулиці Молодіжна за № № 32 (завершений будівництвом), 34 (завершений будівництвом) та 36 (не завершений будівництвом), згідно додатку до мирової угоди від 11.07.06 р.: дом спец № 3, дом спец № 4, дом спец № 5. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими на підставі рішення № 23 від 31.08.06 р. виконавчого комітету Кучерявоволодимирівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, яке у свою чергу прийняте на підставі затвердженої господарським судом Херсонської області мирової угоди від 11.07.06 р. (а.с. 3-6, том 2), витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 117-119, том 1).
У відповідності до положень п. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Нормами ст. 26 цього ж Закону, визначено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Відповідно до положень ст. 1 того ж Закону конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Таким чином, позивач по справі, вимоги якого до відповідача-1 виникли до порушення справи про банкурутство та забезпечені заставою, не є ні конкурсним ні поточним кредитором. Він у обов'язковому порядку має бути включений до реєстру кредиторів, зокрема за даними обліку боржника. Його вимоги не можуть вважатися погашеними, як помилково вважають відповідачі по справі.
Згідно норм статті 3 Закону України "Про заставу" вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах вважається дійсною. За змістом частини другої статті 17 та абзацу шостого статті 35 Закону відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя. Частина перша статті 27 Закону передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність іншої особи.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" заставо держатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок заставленого майна, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, —неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 20 цього Закону визначає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктами 5.2. кредитних договорів в разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено (ст. 3 Закону), що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За поданим позивачем розрахунком розмір пені становить 13519грн.66коп.
Умовами кредитних договорів (п. 4.4.) також передбачена сплата відповідачем-1 3% річних.
За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 3340грн.53коп.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині щодо стягнення суми позову з відповідача-2, за рахунок заставленого майна. Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо відповідача-1, оскільки останній на момент вирішення спору не є власником заставленого майна, а також вимога щодо вилучення у відповідача-2 житлових будинків з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Молодіжна, № № 32, 34, 36, у зв'язку з відсутністю правового обґрунтування.
Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки спірне майно вже знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчудження об’єктів нерухомого майна, згідно наявного у справі витягу (а.с. 117-119, том 1).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо відповідача-1, а також щодо вилучення у відповідача-2 житлових будинків з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Молодіжна, № № 32, 34, 36.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АП Зоря-Юг", ідентифікаційний код - 34237208, адреса - с Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області, р\рахунок - не відомий на користь Херсонського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ідентифікаційний код - 30245400, адреса - будинок № 6/29, вулиця Маяковського, місто Херсон, р\рахунок - № 260021135 в ХОД АППБ "Аваль", МФО - 352093, 60971грн.00коп. основного боргу, 3340грн.53коп. процентів по кредиту, 13519грн.66коп. пені, за рахунок заставленого майна: житлових будинків з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою Херсонська область, Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Молодіжна, № № 32, 34, що належать ТОВ "АП Зоря-Юг" на праві власності, відповідно до свідоцтв: ЯЯЯ № 424325; ЯЯЯ № 424330, виданих виконавчим комітетом Кучерявоволодимирівської сільської ради 01.09.2006 року, а також за рахунок незавершеного будівництвом житлового будинку № 36 по вул. Молодіжна, с. Кучерявоволодимирівка, Чаплинського району Херсонської області. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АП Зоря-Юг", ідентифікаційний код - 34237208, адреса –с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області, р\рахунок - не відомий на користь Херсонського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ідентифікаційний код - 30245400, адреса - будинок № 6/29, вулиця Маяковського, місто Херсон, р\рахунок - № 260021135 в ХОД АППБ "Аваль", МФО - 352093, 778грн.31коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "12" червня 2007 р.