2а-3600/09/14/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 листопада 2009 року  Суддя Київського районного суду           Чередник В.Є. розглянувши  в порядку письмового провадження справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці і соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова про стягнення не наданої допомоги за соціальним страхуванням через тимчасову втрату працездатності, пов’язану з доглядом за дитиною до досягнення нею віку 3 років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Київського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом про стягнення не наданої допомоги за соціальним страхуванням через тимчасову втрату працездатності, пов’язану з доглядом за дитиною до досягнення нею віку 3 років.

При цьому позивач посилається на те, що її конституційне право, визначене статтею 46 ОСОБА_2 України, на соціальний захист, що включає право на забезпечення рівня життя, за рахунок соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму.   Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення рівня життя, за рахунок соціальних виплат та допоміг, що є основним джерелом існування, містять норми ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92 року, згідно з яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

ОСОБА_2 України (стаття 46) - Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» - підзаконні акти Кабінету Міністрів України. З урахуванням принципів верховенства права, норми Закону беззаперечно повинні виконуватися, якщо їм навіть суперечать підзаконні акти.

Особливе значення має те, що преамбулою Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92 року передбачено, що цей Закон відповідно до ОСОБА_2 України встановлює гарантований державою рівень-матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення - тобто це вже питання державних гарантій і відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 від 30.05.2001 року, „ОСОБА_2 України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов"язків держави (статті 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності як застосування заходів публічно-правового характеру до держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов"язків...», тобто відповідна допомога повинна бути їй сплачена в розмірі передбаченому Законом в любому випадку.

Сторони  по справі  надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

           У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України справу вирішено  судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку письмового провадження, передбаченого  ч.3 ст.122 КАС України.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне .

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження.

Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Харкові ради щодо отримання державної допомоги на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.

18 березня   2009 року позивачу була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як особі, не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як особі, не застрахованій в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, була призначена ОСОБА_1О . відповідно до Закону України №2811-Х11 від 21.11.1992 року «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» з 18.03.2009р. по 08.01.2012 рік.

Відповідно до п.п.8 п.23 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу з дітьми» викладено у такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Позивачу з березня 2009 року по травень 2009 року проводилася виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як незастрахованій особі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у розмірі : за березень  2009 року – 58,71, квітень 2009 року – 130 ,00, травень  2009 року – 130,00 .

На час виплати позивачці у  2009 році допомоги по догляду за дитиною вказана норма закону не була змінена і не скасована, а також не визнана Конституційним Судом України неконституційною. Тому, у 2009 році Управління праці та соціального захисту населення    Київської районної у місті Харкові ради     діяли у відповідності до вимог чинного законодавства, і їх дії є правомірними.

Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ОСОБА_2 України, ст.ст.1,3,5,15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.92, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111, ч.2 ст.23 ЦК України, ст.ст.11, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 - відмовити повністю.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський  районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя