Справа №2а-1811 2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Лебеженко В.О.
при секретарі Слободкіній Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області про визнання дій незаконними і зобов’язання до перерахунку додаткової пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
22 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці (далі УПФУ в м.Дружківці), в якому вказав, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Згідно висновку МСЕК йому встановлено 2-гу групу інвалідності, пов’язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. За цих обставин він набув право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.
Між тим, при нарахуванні йому пенсії відповідач користувався не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, тому додаткова частка його пенсії нараховувалась в набагато меншому розмірі аніж це передбачено законодавством. Зважаючи на це, 22.12.2008 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок додаткової пенсії, однак йому було відмовлено. Вважає дії відповідача такими, що суперечать Конституції України, тому просить суд визнати дії УПФУ в м.Дружківці щодо відмови в перерахуванні додаткової частки його пенсії та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок додаткової частки його пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії з моменту його звернення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність в зв’язку з хворобою, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 не з’явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала суду письмові заперечення, в яких вказала, що з метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”. Відповідно до п.2 вказаної постанови, розрахунок додаткових пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводиться з розміру 19,91 грн. (з 01.09.2004 року – 22,30 грн.). Постановою Кабінету Міністрів України №1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії на ЧАЕС) та в 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії на ЧАЕС).
Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року були внесені зміни до ст.ст. 50,51,52,54,67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначені зміни чітко визначають розмір пенсії, який встановлюється у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що УПФУ в м.Дружківці встановила позивачу розмір пенсії правильно, відповідно до чинного законодавства. Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 138167 від 12.02.2008 року, та відповідно до висновку МСЕК №221565 від 20.06.2000 року його повторно визнано інвалідом третьої групи, захворювання пов’язано з виконанням обов’язків військовослужбовця по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.12,13).
Судом встановлено, що 22.12.2008 року позивач ОСОБА_1 звертався до УПФУ в м.Дружківці з заявою про перерахунок його пенсії відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с10).
Відповідно до розпорядження комісії УПФУ в м.Дружківці №123041 від 25.12.2008 року ОСОБА_1 в перерахунку додаткової пенсії передбаченої ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було відмовлено на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” (а.с.9).
Суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області щодо відмови нарахувати додаткову пенсію позивачу у розмірах встановлених ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є незаконними з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема інвалідам першої групи у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам другої групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам третьої групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Слід зазначити, що пунктом 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, для інвалідів 1 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідів 2 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідів 3 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У пункті 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22 травня 2008 року було відновлено дія статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції яка діяла до внесення змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та яка передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема інвалідам першої групи у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам другої групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам третьої групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” спростовується приписами пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13,16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст.45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України судові витрати відносяться за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від їх сплати.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в місті Дружківці Донецької області про визнання дій незаконними і зобов’язання до перерахунку пенсії – задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку додаткової пенсії - незаконними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області перерахувати ОСОБА_1 як інваліду 2-гої групи відповідно до ст.ст.50, 67 п.3, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком з 01січня 2009 року.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошенні у судовому засіданні 27 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 2 грудня 2009 року.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.
Суддя