Справа № 2-1303

2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

7 серпня 2009 року ОСОБА_1 міськрайсуд Сумської області в складі:

головуючого – судді                                        Ільченко В.М.

при секретарі                                                    Набоковій О.М.

за участю позивачки                                        ОСОБА_2

представника відповідача                                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирці справу за позовом  ОСОБА_2 до Державного комітету України з державного матеріального резерву, Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву ОСОБА_4, третя особа Державне підприємство «ОСОБА_1 комбінат хлібопродуктів» про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу,

Встановив:

05.06.2009 року відкрито провадження у справі. Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 25.05.2009 року наказом № 146-к Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву її було звільнено з посади генерального директора ДП «ОСОБА_1 КХП» за невиконання умов контракту № 159/7 від 04.06.2007 року. Наказом № 150-к від 25.05.2009 року на посаду  ген директора призначено ОСОБА_5 Вважає звільнення незаконним, оскільки звільнення відбулося під час її тимчасової непрацездатності, так як з 21.05.2009 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, про що роботодавця було повідомлено і наказом № 201 від 21.05.2009 року виконання обов’язків генерального директора було покладено на заступника ген директора ОСОБА_6 та подання про погодження її кандидатури було направлене відповідачу, хоча відповіді на нього не надійшло. Крім того, у наказі про звільнення відповідач посилається на п. 8 ст. 36 КЗпП України – невиконання умов контракту і наводить як підставу подання ОСОБА_1 МДПІ про звільнення з посади керівника державного підприємства, яке має податковий борг  відповідно до п.11.3 Закону України «Про порядок погашення платниками податків боргу перед бюджетами та іншими цільовими фондами № 2181.  Однак при цьому не враховано, що станом на 25.05.2009 року Державний комітет України з державного матеріального резерву мав заборгованість перед підприємством за надання послуг по зберіганню зерна у розмірі 646316,42  грн., а заборгованість перед бюджетом на момент звільнення складала 336 тис. грн. і на час винесення наказу взагалі була погашена. Також не було враховано форс-мажорні обставини, які також зазначені у вказаному законі, а саме світова економічна криза, наявність якої підтверджується Законами України  № 799-УІ від 25.12.2008 року «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення»;  № 800-УІ від 25.12.2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»; № 694-УІ від 18.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості»; № 1019-УІ від 19.02.2009 року «Про внесення змін до деяких законів України» та інших, та яка відноситься до непереборної сили відповідно до Цивільного кодексу України. Тому просить визнати наказ Голови державного комітету України з державного матеріального резерву № 146-к від 25.05.2009 року недійсним, скасувати наказ Голови державного комітету України з державного матеріального резерву № 150-к від 25.05.2009 року про призначення виконуючим обов’язки генерального директора ДП «ОСОБА_1 КХП», поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала і суду пояснила, що була прийнята на посаду на збиткове підприємство, щодо якого порушувалася процедура банкрутства. За час її роботи підприємство поступово сплачувало податкові борги, погасило  заборгованість по заробітній платі, стало отримувати прибуток, розширювало свою діяльність. На час винесення наказу про звільнення основний борг по податкам був відсутній, про що ОСОБА_1 МДПІ надала довідку і про що відповідач був повідомлений. Крім того, листи ОСОБА_1 МДПІ до Держкомрезерву направлялися і раніше, однак тоді питання не ставилося, так як  по діяльності підприємства було видно, що воно розраховується з боргами. А 25.05.2009 року на підставі листа ОСОБА_1 МДПІ було прийнято рішення про звільнення, при цьому не з’ясовано всіх дійсних обставин, тому вважає це рішення незаконним, та просить поновити на посаді, стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.  

Представник відповідача заперечила проти заявлених вимог, зазначила, що позивачка була призначена на посаду директора ДП «ОСОБА_1 КХП», про що було укладено контракт № 159/7 від 04.06.2007 року, який являється особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі і дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. В п.5.3 зазначеного контракту встановлено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів. ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції № 6273/441/10/24-008 від 22.04.2009 року Держкомрезерв було повідомлено про податкову заборгованість ДП «ОСОБА_1 КХП» у сумі 574894,36 грн. та запропоновано застосувати п.11.3 ст. 11 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як підприємство визнано таким, що накопичує податковий борг. При цьому, неприйняття такого рішення тягне для службової особи, що його не прийняла, дисциплінарну чи матеріальну відповідальність за правилами, встановленими законом, або підпадає під дію норм закону з питань запобігання корупції. Поряд з цим, при  видачі наказу про звільнення Держкомрезерву не було відомо про перебування позивачки на лікарняному з 21.05.2009 року, відповідні документи, в тому числі наказ про покладення тимчасового виконання обов’язків  керівника на іншого працівника ДП «ОСОБА_1 КХП» та подання щодо погодження його кандидатури не надходили.

Представник ДП «ОСОБА_1 КХП» пояснила, що прямі трудові відносини були між позивачкою та відповідачем. Питання правомірності звільнення виникає безпосередньо між роботодавцем та працівником. Участі у звільненні позивачки комбінат не приймав. Наказ по ДП «ОСОБА_1 КХП» було видано на підставі наказу державного комітету України з державного матеріального резерву 28.05.2009 року, в цей час позивачка знаходилася на лікарняному, про що комітет було повідомлено, однак отримано вказівку про видачу наказу про звільнення. Розрахунок при звільнені проведено 25.06.2009 року в зв’язку з відсутністю коштів.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, дослідив письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Спір порушений з трудових правовідносин.

Судом встановлено і сторони не оспорюють, що позивачка згідно наказу Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву № 394-к від 03.08.2006 року була призначена на посаду директора державного підприємства «ОСОБА_1 комбінат хлібопродуктів»  згідно контракту № 151/6 від 03.08.2006 року.

Сторони не оспорюють, що 04.06.2007 року між позивачкою та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладений контракт № 159/7 на термін з 04.06.2007 року по 05.06.2010 року.

Згідно додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року в зв’язку з введенням  до штатного розпису державного підприємства «ОСОБА_1 КХП» посади «генеральний директор» в контракті № 159/7 від 04.06.2007 року посада позивачки визначена як «генеральний директор» та термін його дії зазначений: з 04.06.2007 року по 04.06.2012 року.

Наказом Голови державного комітету України з Державного матеріального резерву № 146-к від 25.05.2009 року за грубе порушення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п 11.3 ст. 11 зазначеного Закону позивачка звільнена з 25.05.2009 року з посади генерального директора державного підприємства «ОСОБА_1 комбінат хлібопродуктів» за невиконання умов контракту, п.8 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до положень ст.11.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнання  державного  або   комунального   підприємства таким, що має податковий борг, є обов'язковою підставою розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства.  Рішення щодо   розірвання  трудового  договору  (контракту)  з  керівником державного (комунального) підприємства  може  бути  відкладене  на строк  проведення  апеляційної  процедури,  але не більше строків, установлених  цим  Законом,  після  спливу яких настають наслідки, визначені  у  першому  реченні  цього  абзацу.  Якщо  за наявності достатніх   підстав  таке  рішення  не  приймається,  то  службова (посадова)   особа,   яка   не  прийняла  таке  рішення,  підлягає дисциплінарній  та  матеріальній  відповідальності  за  правилами, встановленими  законом,  або підпадає під дію норм закону з питань запобігання  корупції  за  наявності  відповідних підстав.

Трудові договори  (контракти),  що  укладаються  з керівником  державного  або   комунального   підприємства,   повинні   містити зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою.

Норми цього  пункту  не  поширюються  на  випадки  виникнення податкового   боргу   внаслідок    обставин    непереборної    дії (форс-мажорних  обставин) чи внаслідок невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань з оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів,  з  надання  платнику  податків  субсидій   або   дотацій, передбачених  законодавством,  або  з повернення платнику податків надміру внесених податків,  зборів (обов'язкових платежів)  чи  їх бюджетного    відшкодування    згідно    з   нормами   податкового законодавства.

Пунктом 5.3. контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі, в тому числі, невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати  працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати терміном більше двох місяців.

Судом встановлено, що відповідно до подання ОСОБА_1 МДПІ Сумської області від 22.04.2009 року № 6273/441/10/24-008 податкова заборгованість ДП «ОСОБА_1 КХП» ДКУ ДМР по податку на додану вартість становить 574894,36 грн.

Як вбачається з службової записки начальника Управління стратегічного планування та фінансування ОСОБА_7,  № 0.421/258 від 20.05.2009 року, за результатами фінансово-господарської діяльності ДП «ОСОБА_1 КХП» у 2008 році виконало показники фінансового плану: чистий дохід від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) становить 192,6%, собівартість реалізованої продукції ( товарів, робіт, послуг ) – 187,5%, чистий прибуток становить 145,6% від запланованого показника. У І кварталі 2009 року чистий дохід від реалізації продукції виконано на 240,1%, собівартість реалізованої продукції виконано на 195,1%, чистий прибуток 1694 тим, при плані 34,5 тис. грн. При цьому допущено порушення п. 2.1.5 Контракту № 195/7 від 04.06.2007 року в частині своєчасного і повного внесення платежів до бюджету, в зв’язку з чим розмір податкового боргу станом на 22.04.2009 року складав 574894,36 грн. залишок податкового боргу станом на 18.05.2009 року не ліквідовано, він становить 196656,03 грн., в зв’язку з чим пропонується підтримати пропозицію ОСОБА_1 МДПІ та розірвати контракт з директором ДП «ОСОБА_1 КХП».

З пояснювальної записки ОСОБА_2 № 573 від 14.04.2009 року вбачається, що  зазначений податковий борг не є накопичувальним, оскільки в період з 01.01.2009 року по 14.05.2009 року було нараховано ПДВ 1504942,56 грн., а сплачено до бюджету коштами 466077,75 грн. та 499497 грн. – шляхом внесення до декларації від’ємного значення ПДВ з рахунок експортних операцій по реалізації зерна. Тимчасова неможливість сплати нарахованого податкового зобов’язання в повному обсязі пояснюється погашенням податкових зобов’язань та кредиторської  заборгованості за ДП «Хлібна база № 82», яку було приєднано на підставі наказу ДКУ ДМР № 40 від 21.02.2008 року, за 5 місяців 2009 року за неї було сплачено 660 тис. грн. до державного бюджету, для ремонту та заміни виробничих потужностей закуплено матеріалів на суму 860 тис. грн. Крім того, в зв’язку з фінансовою кризою знизився попит на товари виробництва ДП «ОСОБА_1 КХП», що призводить до зниження рівня реалізації в порівнянні з минулим роком.

Як вбачається з довідки ОСОБА_1 МДПІ від 22.05.2009 року, станом на 22.05.2009 року заборгованість ДП «ОСОБА_1 КХП» ДКУ ДМР за основним платежем по податку на додану вартість відсутня, що підтверджується також податковою декларацією з податку на додану вартість ДП «ОСОБА_1 КХП»  за квітень та травень місяці 2009 року.

Як вбачається з пояснень представника ОСОБА_1 МДПІ ОСОБА_8,  за прострочення виконання податкового зобов’язання податковим органом здійснюється нарахування штрафних санкцій та пені, які разом становлять податковий борг. Станом на 22.05.2009 року ДП «ОСОБА_1 КХП» ДКУ ДМР було погашено повністю борг по податку на додану вартість.

З виписки з особового рахунку ДП «ОСОБА_1 КХП» ДКУ ДМР вбачається здійснення щомісячних податкових нарахувань та оплат, здійснених підприємством в їх погашення вбачається зменшення суми податкового боргу.

Суд приймає до уваги доводи позивачки,  що наявність податкової заборгованості за час перебування підприємства під її керівництвом пояснюється в тому числі вже існуючим податковим боргом, який утворився до призначення її на посаду і який мав бути погашеним, що здійснювалося підприємством, оскільки ця обставина підтверджується випискою з особового рахунку та відповідачем не спростована.

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивачки, що станом на час прийняття наказу про звільнення відповідач також мав перед ДП «ОСОБА_1 КХП» заборгованість за надання послуг по зберіганню зерна за березень та квітень місяці 2009 року в розмірі 646316,22 грн., яка була сплачена лише в червні 2009 року, що підтверджується довідкою ДП «ОСОБА_1 КХП» № 931 від 29.05.2009 року та платіжними дорученнями № 92 від 23.06.2009 року та № 115 від 23.06.2009 року, і ця обставина повинна була бути врахована при прийнятті рішення про її звільнення, оскільки була підставою для застосування ч. 3 ст. 11.3 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також суд приймає до уваги доводи позивачки, що відповідачу була надана копія довідки ОСОБА_1 МДПІ про відсутність основного податкового боргу за підприємством, оскільки наявність цієї довідки станом на час винесення наказу відповідачем не спростована.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість наказу про звільнення та порушення права позивачки, в зв’язку з чим  наявні підстав для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  відповідно до ст. 235 КЗпП України.

Як вбачається з довідки про доходи, розмір заробітної плати позивачки складає: за березень 2009 року – 4313,99 грн., за квітень 2009 року – 4700,97 грн. Таким чином, до стягнення підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11161,28 грн., виходячи з наступного розрахунку:  ( 4313,99 +4700,97 ): ( 21+21) =214,64 грн. ( середній заробіток за 1 день); 4+20+23+5 = 52 – кількість робочих днів з часу звільнення по день постановлення рішення; 214,64х52=11161,28 грн.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги доводи позивачки в тій частині, що відповідачем порушено її право в зв’язку зі звільненням в період тимчасової непрацездатності, оскільки обмеження щодо звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються випадків розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до положень ст. 40 КЗпП України, а в даному випадку наказ про звільнення винесений на підставі п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України – підстави, передбачені контрактом.

Приймаючи до уваги задоволення вимог позивачки, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 235 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року зі змінами та доповненнями, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ Голови державного комітету України з Державного матеріального резерву № 146-к від 25.05.2009 року та поновити  ОСОБА_2 на посаді генерального директора державного підприємства «ОСОБА_1 комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Допустити негайне виконання рішення в цій частині.

Виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11161,28 ( одинадцять тисяч сто шістдесят одну грн. двадцять вісім коп. ), за виключенням з цієї суми передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через ОСОБА_1 міськрайсуд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання зазначеної заяви, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області  

З оригіналом згідно:                                                                                     ОСОБА_9