2- 1748/09/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Чередник В.Є
при секретарі Поповій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином, -
Встановив:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 273 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн., яка була спричинена позивачу скоєним відносно нього злочином ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, пояснивши, що 24.06.2004 г. між позивачем та відповідачем за місцем роботи стався інцидент, внаслідок якого ОСОБА_2 були спричинені позивачу легкі тілесні ушкодження, після чого він знаходився на лікарняному з 29.06.2004 р. по 12.08.2004 р. та проходив курс лікування у поліклініці для чого придбав ліки на суму 273 грн. Крім того, позивачу була спричинена моральна шкода, яка виразилась у тому, що він втратив роботу, оскільки через інцидент був звільнений, порушились його взаємовідносини з близькими та друзями, порушився звичний порядок життя. Через хворобу руки позивач не міг тривалий час повноцінно доглядати за матір"ю, яка знаходиться на його утриманні та був вимушений звертатися за допомогою до іншої жінки.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим, заперечуючи як проти самого факту спричинення відповідачем тілесних ушкоджень позивачу, так і проти наявності причинного зв"язку між сваркою та тілесними ушкодженнями та наявністю будь-якої матеріальної та моральної шкоди .
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2007 року кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2, порушена за скаргою приватного звинувачення ОСОБА_1, була припинена у зв'язку з закінченням строку давності за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3, після того, як адвокат ОСОБА_8, який захищав інтереси ОСОБА_2, подав клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи (а/с 2).
З даною постановою ОСОБА_2 не погодився, вважав себе невинним, бажав подальшого розгляду справи з метою доведення своєї невинуватості і виправдання судом, для чого подав апеляційну скаргу на постанову від 09.08.2007 року (а/с 17, 18), але згодом скаргу відкликав з посиланням на сімейні обставини і стан здоров'я, який заважав продовженню розгляду справи. (а/с 19).
Таким чином, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, була припинена за ініціативою сторони потерпілого, без винесення обвинувального вироку. Не знайшли відображення в постанові від 09.08.2007 року у цієї кримінальній справі форма вини обвинуваченого, умисел, мотив і мета заподіяного, не встановлений причинний зв'язок між конфліктом ОСОБА_9 і ОСОБА_1 і тривалістю втрати останнім працездатності.
Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи, що по кримінальній справі по за обвинуваченням ОСОБА_2 по ст.. 125 ч.2 УК України не було винесено вироку, а прийнята постанова про закриття провадження, суд вважає, що позивач не звільняється від доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами), шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до "Акту розслідування нещасного випадку, що стався 24.06.2004 р. о 10 год. 00 хв.", причинний зв'язок між інцидентом на підприємстві 24.06.2004 року і втратою непрацездатності ОСОБА_1 в період з 29.06.2004 року по 12.08.2004 року не встановлений (п. 6 "Акту…" Висновок комісії - а/с 77,78).
Не підтверджується такий зв'язок і висновком (повторним) № 135 судово-медичної експертизи, що проводилася з 18.06.2006 року по 22.06.2006 року, згідно з яким тривалість знаходження на лікуванні ОСОБА_1 з приводу посттравматичного невриту променевого нерву об'єктивними даними не підтверджена, а ґрунтувалася лише на суб'єктивних жалобах хворого. При цьому в даному конкретному випадку призначення іммобілізації гіпсовою шиною передпліччя і кисті при первинному огляді ОСОБА_1 травматологом на 30 діб з'явилося недоцільним (висновки експерта - а/с 71,72).
Відсутні дані для відповіді на запитання щодо можливості утворення зазначених тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 і в свідченнях свідків інциденту - працівників підприємства, чиї пояснення досліджувалися судово-медичною експертизою, про що зазначено в її висновках (а/с 71).
До того ж, відповідно до пояснювальної записки від 17.08.2004 року ОСОБА_10 ліва рука у ОСОБА_1 була погано рухливою ще 21.06.2004 року, до його інциденту з ОСОБА_2 24.06.2004 року (а/с 84 зв. бік).
На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем наданий лист головного лікаря Харківської міської поліклініки № 8 про призначені ОСОБА_1 ліки (а/с 5) та лист начальника фармації і фармацевтичної промисловості Харківської обласної державної адміністрації про середні роздрібні ціни на ліки (а/с 7), але не надані докази, що свідчать про фактичне придбання і використання ліків, зокрема квитанції про їх оплату.
З оглядом на те, що доказами, які знаходяться у матеріалах справи, не підтверджується безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача 24.06.2004 року, і лікуванням ОСОБА_1 в період із 29.06.2004 року по 12.08.2004 року, а також відсутні докази фактичних витрат на лікування позивача, визначити розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 діями ОСОБА_2, не виявляється можливим.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими ним в п. 5 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (в редакції постанови від 25.05.2001 року № 5), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Матеріалами справи не підтверджується зв'язок між звільненням з роботи ОСОБА_1 і інцидентом, що стався між ним і ОСОБА_2 24 червня 2004 року.
Позивач був звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин своїх обов'язків, за підставами, передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України. Обставини, пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 з роботи були предметом судового розгляду. Рішенням від 24 січня 2008 року Дзержинського районного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ДНВП "Об'єднання Комунар" про поновлення на роботі (а/с 88, 89), яке набуло чинності, позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення. Під час розгляду цієї справи судами першої і апеляційної інстанцій не було зафіксовано порушень трудового законодавства при звільненні позивача, а також не було встановлено причинного зв'язку між цим звільненням і інцидентом, що стався 24.06.2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог (а/с 88, 89; 28).
Ще до інциденту 24.06.2004 року ОСОБА_1 мав незняті дисциплінарні стягнення за невиконання без поважної причини своїх обов'язків (а/с 20).
Виникненню сварки між відповідачем та позивачем сприяла груба необережність ОСОБА_1, який відмовився віддати ОСОБА_2 другий примірник службової записки без будь-яких законних підстав (а/с 74,76).
Під час сварки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, яка виникла в зв'язку з неприязними стосунками сторін, позивач і відповідач спричинили один одному моральну шкоду, визначити розмір якої не виявляється можливим.
Як вбачається із матеріалів справи і підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з ОСОБА_1 в його однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1, мешкає мати позивача ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка потребує стороннього догляду і знаходиться під опікою ОСОБА_1 (а/с 3; 31).
В період тимчасової непрацездатності позивача з 29.06.2004 року по 12.08.2004 року здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_1 йому допомагала за домовленістю ОСОБА_5 З пояснень позивача та свідчень свідків вбачається, що і в інший час, як до конфлікту з ОСОБА_2, так і після свого лікування в липні-серпні 2004 року ОСОБА_1 залучав до нагляду за матір'ю інших осіб, оскільки тривалий час був відсутній дома у зв'язку з роботою і додатковим заробітком, а інших родичів, крім позивача та його матері, у квартирі не було.
Позивач не надав доказів порушення звичайного порядку його життя внаслідок інциденту 24.06.2004 року, доказів порушення нормальних взаємовідносин з друзями, знайомими. Зокрема, свідок ОСОБА_5 зазначила, що в період догляду за матір'ю позивача в липні-серпні 2004 року знайомі до ОСОБА_1 не заходили, але ані вона, ані сам позивач не довели суду, що цей факт був пов'язаний саме з конфліктом на роботі ОСОБА_1, а не з присутністю в його однокімнатній квартирі хворої матері позивача, або з інших причин.
З огляду на викладене, суду не надані докази наявності причинного зв'язку інциденту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24.06.2004 року, і затратами на лікування ОСОБА_1 в період з 29.06.2004 року по 12.08.2004 року; матеріалами справи не підтверджується вина відповідача у подальшому звільненні позивача з роботи, як і зв'язок цього звільнення з подіями, що відбулися 24.06.2004 року.
Відсутні докази вимушених змін у життєвих стосунках позивача і порушень звичайного порядку його життя, які були б пов'язані з інцидентом 24.06.2004 року, необґрунтований розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст..ст. 22, 23, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України,суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої злочином - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20 днів після подання вказаної заяви апеляційної скарги до Київського районного суду м. Харкова, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.
Суддя