1-кп/381/34/18

381/69/17

                                                У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року                                                        м.Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді -  Суботіна А.В.,

суддів -  Буймової Л.П., Соловей Г.В.,

при секретарі – Гапонюк І.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Виродова А.Ю.

обвинувачених -  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників-  Кононова М.А., ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

провівши в приміщенні суду м. Фастова Київської області судове засідання по кримінальному провадженню №12016110140001738  від 08.07.2016 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_1

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України,  не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше судимого 30.11.2005 року Голосіївським районним судом м.Києва за ч.3 ст.309 та ч.3 ст.307 КК України до 9 років позбавлення волі,  у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

            В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_1,  посилаючись на те, що що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_2 раніше судимий, а тому перебуваючи на волі, можуть ухилятись від явки до суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого,тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_3, яку підтримав захисник ОСОБА_7, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заперечила проти клопотання прокурора, в зв»язку з необґрунтованістю заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби , посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, не буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не збирається вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки має квартиру та постійне місце проживання в м. Києві, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи,

Також зауважила, що доводи прокурора в клопотанні про застосування запобіжного заходу та підтриманні прокурором в судовому засіданні щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, переховування обвинуваченого від суду, знищення доказів та іншого перешкоджання з боку обвинуваченого кримінальному провадженню, а також забезпечення цих ризиків іншими більш м»якими запобіжними заходами, не знайшли свого підтвердження і спростовані наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Захисник ОСОБА_7,якого підтримав обвинувачений ОСОБА_2 просив відмовити в клопотанні прокурора в зв»язку з необґрунтованістю заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Потерпілий та його представник підтримали клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно положення ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6, суд враховує що він обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, з конфіскацією майна. Обставини, що були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились.

Колегією суддів встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин в якому він обвинувачується, враховуючи тяжкість можливого покарання та наслідки, а тому на думку колегії суддів достатніх підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_6, раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даний час не має.

За таких обставин, колегія суддів  вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і домашній арешт, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Що стосується продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, то колегія суддів  вважає, що  в клопотанні прокурора слід відмовити, виходячи з наступного.

 Прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілого, іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню.

Але такі посилання на наявність всіх цих ризиків є непереконливими, оскільки відповідні докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 таких намірів, прокурором не надано.

Лише зазначення прокурором, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде впливати на свідків, свідчить лише про можливість існування передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику щодо незаконного впливу на таких свідків, але ні в якій мірі не обґрунтовують недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Не зазначив прокурор і про те, яким же чином ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, або на підставі яких відомостей чи даних прокурор обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м’яких заходів для запобігання ризику, прокурор також вказував на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1, проте, вказані твердження не може бути прийнято до уваги, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу прокурор не довів, що більш м»який запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.

Інші доводи прокурора є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки ОСОБА_1

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Оцінюючи  в сукупності доцільність  обрання запобіжного заходу у вигляді  тримання   під вартою   обвинуваченого ОСОБА_1 та можливість застосування щодо нього альтернативного запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, колегія суддів  враховує, що судовий розгляд по кримінальному  провадженню не закінчено. ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, а тому тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, на думку колегії суддів, свідчить, що ризик  можливого переховування від суду, який став  підставою обрання  щодо  обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжує  існувати, однак не є настільки суттєвим, враховуючи тривалий час  перебування обвинуваченого під вартою.

Крім того колегія суддів щодо даної обстановки звертає увагу на рішення ЄС з прав людини щодо «розумного» строку судового розгляду. Так, у своєму рішенні «Поліщук проти України № 21231/04 від 15.10.2009 року суд визнав порушення статті 6 параграф 1 Конвенції і зазначив, що «Відповідно статті 6 параграфу 1 кожен має право на…розгляд його справи упродовж розумного строку…судом, встановленим законом, який … встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (параграф 19).

За таких обставин колегія суддів не може установити які ризики були встановленні і чи продовжують вони  існувати.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 справа № 1-28/2017 Конституційний Суд України зазначив про те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов’язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Звертаючись до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

           Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Оцінюючи  в сукупності доцільність  подальшого  продовження    тримання   під вартою   обвинуваченого ОСОБА_1 та можливість застосування щодо обвинуваченого   альтернативного запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, колегія суддів  враховує, що судовий розгляд по кримінальному  провадженню не закінчено, ОСОБА_1обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, а тому тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його виним, на думку колегії суддів, свідчить, що ризик  можливого переховування від суду, який став  підставою обрання  щодо  обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжує  існувати, однак не є настільки суттєвим, що сам по собі потребує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на думку колегії суддів,запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та попередить можливе переховування від правосуддя.

На думку колегії суддів, з врахуванням його віку, міцних соціальних зв»язків, стану здоров»я, відповідно до консультативного висновку ТОВ «Доктор Бодий плюс» хворий на гепатит «С», латентна форма у фазі загострення, якому рекомендовано госпіталізація в профільний лікувальний заклад, у тому числі для проведення інтенсивної терапії, відповідно характеристики, виданої Дарницьким УП ГУ НП в м.Києві характеризується позитивно, у нього є постійне місце проживання за адресою - м.Київ, вул.Срібнокільська, б.8а, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № 34579 від 17.12.2008 року про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів, відповідно до іпотечного договору від 21.07.2015 року ОСОБА_1 зобов»язаний повернути іпотекодержателю ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 440600,00 грн., має на утриманні  двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10, який відповідно висновку № 2 лікарсько-консультативної комісії  КП ЦСМ Дарницького району м.Києва стоїть на «Д» обліку, є інвалідом дитинства з діагнозом «Вроджене правобічне незрощення верхньої губи, альвеолярного відростку твердого та м»якого піднебіння, тривалий час знаходиться в умовах СІЗО,також враховуючи,що по справі допитані потерпілий та ряд свідків, конкретних обставин справи у їх сукупності,  дає підстави для застосування до нього менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177,178,183,193,195 КПК України, ст.ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити, в клопотанні захисту-відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби - задовольнити частково.

В клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою –відмовити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишити без зміни та вважати продовженим на 60 діб, тобто до 02 вересня  2018 року включно.

     Змінити обвинуваченому ОСОБА_1запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю строком на два місяці, а саме, до 05 вересня 2018 року, включно.

      Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1такі обов'язки:

-  прибувати до суду за першою вимогою;

- заборонити обвинуваченому ОСОБА_1залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

- заборонити обвинуваченому ОСОБА_1спілкуватись з потерпілим ОСОБА_4 та свідками

- негайно повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відвідувати місця загального відпочинку людей, заклади, у яких дозволяється вживання алкогольних напоїв.

- не залишати без дозволу слідчого або суду місце постійного проживання.

- носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченогоОСОБА_1.

Копію ухвали надіслати для виконання начальнику слідчого ізолятора – арештний дом Державна установа «Київський слідчий ізолятор».

           Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                               Суботін А.В.

Судді:                                                                    Буймова Л.П. 

                                                                     ОСОБА_11