ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                                       Карабаня В.Я.

суддів:                                                                  Ковтонюк Л.В.

                                                                             Чабана В.В.                       

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 (колегія у складі суддів: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), задоволено повністю позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 14 280 грн. зайво сплачених орендних платежів за укладеним між сторонами 01.03.2004 договором оренди нежитлового приміщення загальною площею 130 кв.АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання 04.06.2007 не з'явився суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н  О В И В:

01.08.2006 суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Закарпатської області  з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про повернення 14 280 грн. зайво сплачених орендних платежів за договором оренди від 01.03.2004, посилаючись на те, що сплачена позивачем за цим договором вартість послуг за користування нежитловим приміщенням на умовах суборенди перевищувала розмір орендної плати, яку відповідачка в свою чергу сплачувала ТОВ “Геліос -Торгівля” за користування нею майном відповідно до умов укладеного між ними договору від 01.02.2002, що суперечить положенням пункту 3 статті 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що застосування пункту 3 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є безпідставним, оскільки об'єктом договору оренди є майно, яке не відноситься до державної та комунальної власності, крім того розмір сплачених позивачем за умовами договору оренди від 01.03.2004 орендних платежів не перевищував плату, яку відповідачка перерахувала на банківський рахунок ТОВ “Геліос -Торгівля” відповідно до умов договору від 01.02.2002.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачка повинна повернути позивачу різницю, яка виникла між встановленою договором від 01.02.2002 орендною платою (між ТОВ “Геліос -Торгівля” та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 орендна плата становила 120 грн. в місяць) та договором від 01.02.2004 (між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 орендна плата становила 800 грн. в місяць) за період з 01.03.2004 по 01.02.2005 в сумі 14 280 грн.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дав відповідної оцінки доводам апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі залишено поза увагою заперечення відповідачки про те, що здійснення платежів ТОВ “Геліос -Торгівля” за користування нежитловим приміщенням відповідно до умов договору від 01.02.2004 та додаткової угоди до нього підтверджується наданими нею банківськими виписками та платіжними дорученнями, які свідчать про те, що сплачена позивачем плата за суборенду майна не перевищувала сплаченої суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 орендної плати на користь ТОВ “Геліос -Торгівля”.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 за № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Ухвалені у справі рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як встановлено господарським судом Закарпатської області під час розгляду справи № 3/208 (рішенням якого від 02.03.2006 договір оренди приміщення АДРЕСА_1, укладений 01.03.2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, визнано недійсним), ВАТ “Геліос” передало спірне приміщення в оренду ТОВ “Геліос -Торгівля” за умовами договору від 17.04.2000, яке в свою чергу передало це приміщення у суборенду  суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 за умовами договору від 01.02.2002.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що прийняті у справі судові рішення не повно відображають обставини, які мають значення для справи, а висновки про встановлені обставини і відповідні правові наслідки не є вичерпними, оскільки судами під час розгляду справи не було вирішено питання про залучення до участі у справі ТОВ “Геліос -Торгівля”, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий судовий розгляд.

  Під час нового судового розгляду справи суду необхідно прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог чинного процесуального законодавства.

        Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁹ - 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В  И В:

  Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1задовольнити.

     Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 та рішення господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 у справі № 2/169 скасувати.

    Справу № 2/169 направити на новий розгляд до господарського суду  Закарпатської області.

Головуючий суддя                                                                             В.Карабань

судді:                                                                                                     Л.Ковтонюк      

                                                                                                    В.Чабан