ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р. | № 1/634-20/160 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Контракти-Медіа” Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство “Галицькі контракти” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.07 |
у справі | №1/634-20/160 |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Епос-Центр” |
до | Дочірнього підприємства “Контракти-Медіа” Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство “Галицькі контракти” |
про | стягнення 2114,94 грн. |
за участю представників від: |
позивача | Франків Ю.Б. (дов. від 30.03.06) |
відповідача | не з'явилися, були належно повідомлені |
В С Т А Н О В И В :
В червні 2006 року ТОВ “Екос-Центр” звернулось до господарського суду Львівської області з вимогою до Дочірнього підприємства “Контракти-Медіа” про стягнення заборгованості по сплаті за оренду нежитлових приміщень відповідно до договору оренди, укладеного 01.07.02 між Дочірнім підприємством “Контракти-Медіа” та Державним підприємством “Житлово-комунальна контора”.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.06 вимоги ТОВ “Епос-Центр” до ДП “Контракти-Медіа” задоволено частково. Стягнуто 1361,10 грн. заборгованості по орендній платі, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість по орендній платі виникла в результаті неналежного виконання зобов’язань по договору, а право вимоги у позивача виникло на підставі договору відступлення вимоги від 01.04.05.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.07 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Суб’єкт касаційного оскарження вважає, що судові акти ухвалені в порушення норм матеріального та процесуального права та просить провадження по справі припинити. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно порушив провадження по справі, оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 11.04.06 по справі № 1/203-14/42 залишено заяву без розгляду. При повторному зверненні до суду позивачем надано суду ті ж самі акти здачі-приймання робіт, які не визначають окремо вартості оренди, а відтак і заборгованості по ній, хоча предметом договору від 01.01.05 була лише заборгованість по орендній платі, а не за інші послуги. З огляду на зазначене, скаржник відмічає, що суд першої та апеляційної інстанції допустили порушення приписів ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та судові акти, які ухвалювались по справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи, що ПП “Леві” відступило ТОВ “”Епос-Центр” вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі відповідно до договору від 01.04.05 за № 01/04/2005.
Судами встановлено, що згідно договору оренди майна, укладеного між Державним підприємством “Житлово-комунальна контора” та ДП “Контранта медіа”, останнє прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 86,0 кв.м. у будинку за адресою: м. Львів, вул. Зелена,109. ПП Леві” були придбані приміщення у Державного підприємства “Житлово-комунальна контора” на підставі договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 22.04.04, а їх передача новому власнику відбулась 20.05.04, що зафіксовано в акті-приймання передачі, а отже права та обов’язки по договору оренди перейшли до ПП “Леві”.
Задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, суд першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідач порушив зобов’язання по сплаті орендної плати, що підтверджується поданими доказами, які не є спростованими відповідачем в силу приписів Господарського процесуального кодексу України.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 “Про судове рішення” судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу Верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства, і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу в відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Необхідно відмітити, що суд першої та апеляційної інстанції задовольняючи вимоги про стягнення орендної плати, всебічно та повно дослідили обставини справи, а також вірне застосування правових норм, що регулюють дані правовідносини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Право кредитора у зобов’язанні порушується у випадку, якщо боржник не виконує чи неналежним чином виконує свій обов’язок у встановлений строк. Судами встановлено, що право вимоги у позивача виникло на підставі відступлення права вимоги по договору № 01/04/05 від 01.04.05 (оплата заборгованості з орендної плати за договором оренди від 01.07.02).
Колегія суддів відхиляє твердження скаржника, що судами порушено приписи ст. 81 Господарського процесуального кодексу України при постановлені рішення по справі. Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовити залишення позову без розгляду, позивач не має права знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції юридичні факти не були предметом розгляду та предметом доказування по справі
№ 1/203-14/42, а тому дана ухвала не може мати преюдиційний факт для суду, що розглядав наведену справу між тими ж сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Контракти-Медіа” Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство “Галицькі контракти” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.07 у справі №1/634-20/160 –без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко