23.07.2018

ЄУН 337/4711/17

2/337/235/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Нещеретної Л.М.,

за участю секретаря – Шварцер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Трансформаторщ ик-21» про визнання безнадійної заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що між нею та відповідачем склалися договірні відносини щодо надання житлово-комунальних послуг. Протягом проживання в своєму помешканні нею сплачувались житлово-комунальні послуги, в т.ч. за рахунок призначеної державної соціальної субсидії. Разом з тим, згідно наданої відповідачем довідки станом на 01.01.2015р. у неї рахується заборгованість, яка утворилась з 01.01.2006р. нею ця заборгованість не визнається, оскільки на даний час сплинув строк позовної давності для стягнення з неї вказаної заборгованості, тобто вона є безнадійною.

Просить визнати безнадійною до стягнення суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, нараховані на квартиру АДРЕСА_1, станом на 01.01.2015 р. в сумі 9804,53 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задовольнити. Додатково суду пояснили, що позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на обслуговуванні ЖБК «Трансформаторщик-21», отримує житлово-комунальні послуги, які надаються останнім, здійснює їх оплату. Однак станом на 01.01.2015 р. відповідачем нарахована заборгованість в загальній сумі 9804,53 грн., яка утворилась за період з 01.01.2006 р., тобто поза межами 3-річного строку загальної позовної давності. Вказана сума не може бути з неї стягнута, а є безнадійною до стягнення в силу спливу строку позовної давності. Просять позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що ЖБК «Трансформаторщик-21» надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям будинку №34 по вул.Воронезькам.Запоріжжя, в т.ч. позивачці. Остання неналежним чином здійснює оплату за надані послуги, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2015 р. становила 9804,53 грн., станом на 01.11.2017 р. – 9133,31 грн. Списання заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг законодавством не передбачено, вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах закону. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Вказана квартира перебуває в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться на утриманні ЖБК «Трансформаторщик-21».

В судовому засіданні сторонами не оспорюється, що між ними склалися договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг, а саме з технічного обслуговування будинку та прибудинкової території, в силу яких позивачка зобов’язана оплачувати надані послуги.

Разом з тим, згідно наданого розрахунку заборгованості станом на 01.11.2017 р. за квартирою №8 будинку №34 по вул.Воронезька, м.Запоріжжя рахується заборгованість в сумі 9133,31 грн., в т.ч. станом на 01.01.2006р. заборгованість становила 4338,28 грн., станом на 01.01.2015 р. – 9804,53 грн.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цією статтею також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просить визнати безнадійною до стягнення заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка утворилась станом на 01.01.2015 р. в сумі 9804,53 грн. через сплив 3-річного строку позовної давності.

Отже, виниклі між сторонами правовідносини регулюються ОСОБА_2 України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, згідно зі ст.1 ОСОБА_2 України «Про житлово-комунальні послуги» (далі -  Закон №1875-IV) житлово-комунальні послуги  - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є одним із видів житлово-комунальних послуг (п.2 ч.1 ст.13 ОСОБА_2 №1875-IV).

В силу ч.1 ст.19 ОСОБА_2 №1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом п.5 ч.3 ст. 20, ч.1 ст. 32 ОСОБА_2 №1875-IV споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні-послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 №1875-IV не передбачають право споживача на списання боргу за спожиті послуги як способу захисту права. ОСОБА_2 не визначено й обов’язок виконавця (виробника) щодо списання заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Чинним законодавством також не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, зокрема, у зв’язку з пропуском строку позовної давності щодо його стягнення.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність  - це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб’єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора та не є окремою підставою для припинення зобов’язання. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (ч.2 ст.598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

У даному випадку докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_1 не виконала свого зобов’язання перед відповідачем з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, разом з тим, ЖБК чи ОСББ «Трансформаторщик-21» із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спірний період у судовому порядку не зверталося, ОСОБА_1 клопотання про застосування строку позовної давності не подавала. Закінчення строку позовної давності не тягне за собою автоматичного списання заборгованості. А тому, посилання позивачки на те, що заборгованість за технічне обслуговування будинку і прибудинкової території за спірний період є безнадійною і не може бути стягнута відповідно до положень ст.256,257,267 ЦК України не відповідає вимогам закону та є безпідставним.

Також суд вважає, що заборгованість за житлово-комунальні послуги не підлягає списанню як безнадійна дебіторська заборгованість на підставі п.14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Так, п.14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України визначено термін «безнадійна заборгованість» - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Визнання заборгованості безнадійною покладено на суб'єкта господарювання, тобто кредитора.

Відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. №242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2004 р. за №106/8705, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою строк позовної давності минув.

Враховуючи зазначене, прострочена дебіторська заборгованість є безнадійною у випадках: коли прострочена дебіторська заборгованість обліковується за суб'єктами господарювання, які ліквідовані без правонаступників та виключені з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ, коли установами вжито всіх заходів по проведенню претензійно-позовної роботи, інших заходів щодо стягнення заборгованості відповідно до чинного законодавства.

Списання сум дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 10 липня 2000 року №61 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2000 року за №497/4718.

Виходячи з положень ОСОБА_2 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок, відкритий на ім'я позивачки в ЖБК чи ОСББ «Трансформаторщик-21», є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Таким чином, з’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання заборгованості за житлово-комунальні послуги безнадійною до стягнення не ґрунтуються на вимогах закону та при зазначених обставинах задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.15, 16, 256, 257, 267 ЦК України, ОСОБА_2 України «Про житлово-комунальні послуги», ст.14 Податкового кодексу України, ОСОБА_2 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ЖБК «Трансформаторшик-21» про визнання безнадійної заборгованості за житлово-комунальні послуги – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                        Л.М. Нещеретна