ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року           справа № 428/11236/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року в справі № 428/11236/16-а (головуючий І інстанції Баронін Д.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови та зобов'язання призначити страхові виплати,-

                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, виконавча дирекція) № 1211/9475/9475/3 від 11.05.2016 про призначення щомісячної страхової виплати в розмірі 0,00 грн та зобов’язати призначити таку виплату з 02.03.2016 в розмірі 2687,62 грн з подальшим перерахунком, виходячи із середньомісячної заробітної плати – 10750,49 грн.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1211/9475/9475/3 від 11.05.2016 про призначення потерпілому ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати в розмірі 0,00 грн.

Зобов’язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 02.03.2016 по 01.04.2017 у розмірі 2687,62 грн щомісячно, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати в сумі 10750,49 грн, визначеної із даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, без урахування сплати або несплати страхувальником за розрахунковий період страхових внесків.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відокремлений структурний підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова» не сплачував страхові внески за позивача у 2014-2015 роках. Окрім цього, апелянт звертає увагу суду, що згідно зі ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я (07.12.2015). ОСОБА_1 на той час працював на ВП «Шахта «ОСОБА_2» гірником очисного забою, тому саме з цієї заробітної плати необхідно призначати страхові виплати позивачу.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 з 29.09.2003 по 08.06.2015 працював на шахті «Ніканор-Нова», яку в 2005 році було реорганізовано у Відокремлений структурний підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова» Державного підприємства «Луганськвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 9435848 та іншими матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем.

Медичним висновком № 901 від 28.04.2015 Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 28 квітня 2015 року № 15/326 ОСОБА_1, останнє місце роботи якого ВП «Шахта Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля», вперше було виявлено та встановлено професійне захворювання з діагнозом хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, початкові явища (1 ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. між фалангових, зап'ястково-п'ясткових суглобів, дефартрозом ліктьових суглобів І ст.).

Згідно із копією виписки № 336 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 30.04.2015 Державною установою «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», позивачу був поставлений повний діагноз – хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, початкові явища (1 ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. між фалангових, зап'ястково-п'ясткових суглобів, дефартрозом ліктьових суглобів І ст.) захворювання професійні, встановлені вперше.

07 грудня 2015 року був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, згідно з яким ОСОБА_1 тривалий час (близько 24 років) працював в умовах дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища робочих місці, які знаходяться у підземних гірничних виробках (гірничний майстер, гірник з ремонту гірних виробок та гірних очисного забою), неефективності роботи систем вентиляції, засобів колективного та індивідуального захисту тощо, що призвело до професійного захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, початкові явища (1 ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. між фалангових, зап'ястково-п'ясткових суглобів, дефартрозом ліктьових суглобів І ст.)

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 008728, виданої 16.03.2016 обласною МСЕК, підтверджено, що позивач був первинно оглянутий та йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 02.03.2016 до 01.04.2017 у зв’язку з професійним захворюванням, у тому числі 20% по вібраційній хворобі та 5 % по сенсоневральній приглухуватості.

Листом від 04.05.2016 за № Н-3/02/554 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило позивача про те, що йому належить одноразова страхова виплата згідно з п. 2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», розмір якої визначається до ступеня втрати професійної непрацездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. Розмір одноразової виплати складатиме: 1378,00 грн х 17 х 25 % = 5856,50 грн. Щомісячна страхова виплата згідно з п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (зі змінами) «Про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», буде складати 0,00 грн, оскільки для розрахунку виплат використовується розмір заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за розрахунковий період. Страхові внески Державним підприємством «Луганськвугілля» сплачені не були.

Постановою виконавчої дирекції № 1211/9475/9475/3 від 11.05.2016 призначено потерпілому позивачу щомісячну страхову виплату в розмірі 0,00 грн.

Вважаючи, що таке рішення суб’єкта владних повноважень порушує його право на отримання належних страхових виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV) страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

В розумінні Закону № 1105-XIV ОСОБА_1 є застрахованою від нещасного випадку особою, у той час як Відокремлений структурний підрозділ «Шахта Ніканор-Нова» Державного підприємства «Луганськвугілля» є страхувальником, із яким позивач перебував в трудових відносинах на підставі трудового договору станом на час виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Суд зауважує, що несплата страхових внесків Відокремленим структурним підрозділом «Шахта Ніканор-Нова» Державного підприємства «Луганськвугілля» не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу страхових виплат, адже вичерпний перелік підстав для такої відмови передбачено  ст. 45 Закону № 1105-XIV.

Отже, Законом № 1105-XIV право застрахованої особи на страхові виплати не поставлено в залежність від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати внесків.

На думку суду, у разі несплати страхових внесків страхувальником, страхові виплати мають призначатися виходячи із розміру заробітної плати, яка була отримана застрахованою особою на умовах трудового договору (контракту), що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 35, абзацу 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105-XIV.

Посилання апелянта на Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 зі змінами та доповненнями, також є неналежним, адже вказаний порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням виключно в разі сплати страхових внесків страхувальником і не визначає підстав, з яких у особи виникає або зникає право на такі виплати, а також не визначає механізму обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) в разі повної несплати страхувальником внесків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що застосований відповідачем механізм обчислення середньої заробітної плати в розрахунку страхових виплат ОСОБА_1 не відповідає нормам п. 1 ч. 2 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 35, абзацу 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105-XIV.

Згідно з ч. 1, 3, 7 ст. 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За приписами ч. 1, 2 ст. 42 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Щомісячна страхова виплата не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. У разі якщо потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача були надані всі наявні у нього докази про отримання ним заробітної плати на підприємстві за місцем настання страхового випадку протягом дванадцяти місяців перед місяцем настання страхового випадку, а саме було надано довідку форми ОК-5, сформовану 25.07.2016 органом Пенсійного фонду України.

У цій довідці відображено, що ОСОБА_1 від платника (юридичної особи) з кодом 33846717 була виплачена сума заробітку за період з квітня 2014 року по березень 2015 року, а саме: квітень 2014 року 13519,49 грн, травень 2014 року 9988,86 грн, червень 2014 року 10141,34 грн, липень 2014 року 14087,86 грн, серпень 2014 року 10558,40 грн, вересень 2014 року 9329,11 грн, жовтень 2014 року 6187,10 грн, з листопада по березень 2015 року 0,00 грн. Позначка про сплату страхових внесків за вказані періоди «Ні».

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, який був затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20, у разі відсутності довідки про середню заробітну плату (доход), копії трудової книжки або витягу з неї, довідки про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок) робочий орган виконавчої дирекції Фонду використовує відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Реєстр).

З огляду на зазначене суд вважає, що щомісячні страхові виплати мають бути призначені позивачу виходячи з відомостей, які містяться стосовно нього в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у той час як постанова про призначення щомісячних виплат в розмірі 00,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 11, 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК від 16.03.2016, копія якої додана до матеріалів справи, датою встановлення страхового випадку є 28.04.2015. Таким чином, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період з квітня 2014 року по березень 2015 року.

Безпосередньо калькуляційний розрахунок розміру щомісячних страхових виплат позивачу апелянтом не оскаржується, тому суд не вбачає підстав для його перегляду.

Стосовно доводів виконавчої дирекції щодо необхідності проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 на ВП «Шахта «ОСОБА_2», оскільки на дату встановлення страхового випадку останній працював саме на цьому підприємстві, суд зазначає наступне.

Абзацом 3 п. 70 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», регламентовано, що у разі коли хворий працював на кількох підприємствах, де були умови для розвитку професійного захворювання, або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство, де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку професійного захворювання.

Дослідивши медичний висновок № 901 від 28.04.2015, який передував акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.12.2015, суд встановив, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювання є дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація про умови праці представлена в санітарній характеристиці позивача від 18.03.2014 № 36, згідно якої хворий підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, шуму, вібрації, параметри яких перевищували ГДР, стаж в шкідливих умовах праці 24 роки 6 місяців.

Таким чином, враховуючи значну тривалість роботи позивача на ВП «Шахта Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля» (фактично з 29.09.2003 по 26.10.2014 з урахуванням відпустки без збереження заробітної плати) порівняно з ВП «Шахта «ОСОБА_2» (з 15.12.2014 за індивідуальними відомостями про застраховану особу по 28.04.2015), суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено правильність проведення розслідування саме на першому підприємстві.

Отже, доводи апелянта щодо недостовірності акту від 07.12.2015, а також необхідності проводити розрахунок щомісячних виплат позивачу із урахуванням заробітної плати, яка отримана ним за місцем роботи на дату встановлення страхового випадку, підлягають спростуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року в справі № 428/11236/16-а за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови та зобов'язання призначити страхові виплати – залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року в справі № 428/11236/16-а – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів                                                            М. Г. Сухарьок

                                                                                ОСОБА_5

                                                                                ОСОБА_6