ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа № 823/1715/16

провадження № К/9901/17377/18, № К/9901/17380/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Орленко В. І. (головуючий), Каліновської А. В., Гараня С. М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Федотова І. В. (головуючий), Ісаєнко Ю. А., Оксененка О. М.,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просив стягнути з Державної екологічної інспекції України через Державну екологічну інспекцію у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі (посаді) за період з 17 червня 2016 року по день прийняття судом рішення.

Позов мотивований тим, що у зв'язку з безпідставним невиконанням з боку відповідачів судового рішення про поновлення позивача на роботі останній перебував у вимушеному прогулі, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого судового рішення.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, позов задовольнив частково:

стягнув з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 17 червня 2016 року по 22 грудня 2016 року у розмірі 25728,40 гривень;

у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Черкаській області зводяться до відсутності у цього відповідача повноважень щодо поновлення позивача на роботі відповідно до судового рішення.

Державна екологічна інспекція України у своїй касаційній скарзі наполягає на неможливості виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі до моменту винесення наказу про його поновлення.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції України від 27 листопада 2015 року № 376-0 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пунктом 3 частити першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року у справі № 821/3861/15-а визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції України від 27 листопада 2015 року № 376-0 «Про звільнення ОСОБА_1.» і поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 27 листопада 2015 року.

При цьому Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2016 року у справі № 823/850/16, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, стягнув з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2015 року по 16 червня 2016 року включно у розмірі 26710,40 гривень і допустив до негайного виконання цю постанову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 4222,60 гривень.

Подальше невиконання судового рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі зумовило звернення до суду з цим позовом.

Станом на 22 грудня 2016 року Державна екологічна інспекція України не виконала судове рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із наявності у Державної екологічної інспекції України вини у затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 зазначеного Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 цього ж Кодексу передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Натомість, як установили суди та зазначено вище, станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі Державна екологічна інспекція України не виконала судове рішення у справі № 821/3861/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

За таких обставин висновок судів щодо наявності підстав для стягнення із згаданого відповідача середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

При цьому твердження Державної екологічної інспекції України про відсутність трудових відносин між нею та позивачем не звільняють її від установленої законом відповідальності за невиконання рішення про поновлення на роботі.

Період вимушеного прогулу в розумінні статті 236 КЗпП і сума, визначена судами до стягнення на користь позивача, не є предметом касаційного оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

При касаційному розгляді враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31 січня 2018 року у справі № 813/7998/13-а, від 7 лютого 2018 року у справі № 825/1047/14, а також у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Державної екологічної інспекції у Черкаській області та Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі № 823/1715/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець