ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1141/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Черноти Л.Ф., Мартюхіної Н.О., Попкова Д.О.

від 16.04.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Волкова О.Ю.

до Донецького комунального підприємства "Фармація",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Приватного акціонерного товариства "Альба Україна",

про стягнення суми боргу у розмірі 209275,08 грн, втрат від інфляції у сумі 132889,68 грн, пені у сумі 24817,87 грн, 3% річних у розмірі 10767,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Волкова О.Ю. звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецького комунального підприємства "Фармація" про стягнення 377750,26 грн, з яких:

- 209275,08 грн - основна заборгованість за договором купівлі-продажу № 31/ХВ від 03.01.2012, укладеним між Донецьким комунальним підприємством "Фармація" та Приватним акціонерним товариством "Альба-Україна", за період поставки з 29.03.2014 по 25.04.2014;

- 24817,87 грн - пеня за оплату накладних за період з 04.04.2014 по 06.12.2014;

- 10767,87 грн - три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.06.2014 по 22.02.2016;

- 132889,68 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 07.06.2014 по 31.01.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 31/ХВ від 03.01.2012 не виконує свої зобов'язання з оплати поставленого йому Приватним акціонерним товариством "Альба-Україна" за договором товару, право вимоги виконання яких позивач набув за договором відступлення права вимоги № 71230-20/14-7 від 05.06.2014, укладеного між ним та Приватним акціонерним товариством "Альба-Україна".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду було мотивоване тим, що неможливо визначити, на яку загальну суму була здійснена поставка товару, яка сума вартості товару була оплачена відповідачем та чи існує заборгованість за спірними накладними, оскільки в матеріалах справи відсутні всі первинні документи на підтвердження поставки товару за період з початку дії договору купівлі-продажу № 31/ХВ до 05.06.2014, наданий третьою особою акт звірки розрахунків за весь період дії договору складений в односторонньому порядку продавцем, не підписаний покупцем (відповідачем), не є первинним документом та не підтверджує здійснення господарських операцій та є неналежним доказом у справі, надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, стягнення заборгованості за якими є предметом спору у цій справі, стосуються лише певного періоду поставки товару та не охоплюють весь період поставки, підтверджують меншу суму поставки товару, ніж заявлено позивачем до стягнення в якості боргу, та шість зазначених в реєстрі накладних не були надані позивачем, з наданих відповідачем доказів оплати отриманого за договором товару не вбачається, за якими саме накладними була здійснена оплата, а призначена у справі судова економічна експертиза не була оплачена позивачем та не була проведена.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2017 рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Донецького комунального підприємства "Фармація" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" суму основної заборгованості, яка підтверджена видатковими накладними за договором купівлі-продажу у розмірі 207325,66 грн, 3% річних у розмірі 10664,86 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 128219,33 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5193,15 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7789,72 грн. В решті рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 на підставі договору відступлення права вимоги № 71230-20/14-7 від 05.06.2014, умовами якого не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, повідомлення про заміну кредитора було надіслано первісним кредитором (третьою особою, продавцем) боржнику (відповідачу);

- обставини поставки третьою особою у справі (продавцем) відповідачу товару в період 29.03.2014 по 25.04.2014 є доведеним, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, наданим третьою особою актом звірки розрахунків за весь період дії договору, який відповідно до положень статей 1, 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеним документом, складеним на підставі первинних документів, підтверджує стан розрахунків по бухгалтерському обліку та наявність станом на час його складення видаткових накладних та прийняття їх обома сторонами, а також визнається самим відповідачем;

- докази оплати відповідачем у передбачені видатковими накладними строки прийнятого ним товару відсутні в матеріалах справи, додані відповідачем до матеріалів справи копії платіжних доручень не підтверджують оплату всіх здійснених за договором купівлі-продажу № 31/ХФ поставок з огляду на встановлений в пункті 5.5. договору купівлі-продажу порядок послідовної оплати неоплачених накладних (в порядку черговості, строк оплати якої наступив раніше), наявність заборгованість відповідача з оплати прийнятого в період з 29.03.2014 по 25.04.2014 товару підтверджується витягом з балансу про перелік майнових прав, що відступилися Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" за договором відступлення права вимоги №2003а від 05.06.2014;

- наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується сума заборгованості з оплати прийнятого відповідачем в період з 29.03.2014 по 25.04.2014 товару, в розмірі 207325,66 грн;

- позовні вимоги про стягнення пені заявлені поза межами спеціального строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем;

- позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат за розрахунками суду, проведеними від суми основного боргу, яка підтверджується матеріалами справи, підлягають частковому задоволенню.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2017, а рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 залишити в силі. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального право неповно з'ясував обставини справи, а саме: не надав оцінку тому, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки товару (відсутні заявки покупця на товар, всі видаткові накладні за весь період поставки з моменту укладення договору, довіреності на отримання товару), які на неодноразові вимоги місцевого господарського суду не були надані позивачем, відсутні докази складання між сторонами у справі як первісним кредитором та боржником акту звірки розрахунків. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим безпідставно прийняв до уваги як належний доказ наданий третьою особою акт звірки, який не підписаний відповідачем та відомості якого не підтверджені первинними бухгалтерськими документами продавця, не взяв до уваги наданий відповідачем акт звіряння та докази здійснення відповідачем повної оплати товару.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду Баранця О.М., Стратієнко Л.В., Мамалуя О.О. від 29.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Донецького комунального підприємства "Фармація" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 905/1141/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 905/1141/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2017 залишити без змін, посилаючись на те, що зазначена постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2012 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець, третя особа) та Донецьким комунальним підприємством "Фармація" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №31/ХФ (далі по тексту - договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов'язався передати лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.

Згідно з пунктом 2.4. договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.1. договору продавець зобов'язаний при відвантаженні товару до видаткової накладної додати товаросупровідні документи згідно чинного законодавства України.

За умовами пунктів 5.2., 5.4., 5.5. договору оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. У розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору. У разі невиконання вимог пункту 5.4. договору сторони домовилися, що сплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних, відповідно (пункти 6.1., 6.2. договору).

Пунктом 10.2. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків.

05.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №71230-20/14-7, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий набуває (купує) за 229967,74 грн у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями відповідача (боржник) у сумі 229967,74 грн, що випливає з договору купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012, укладеного між боржником та первісним кредитором. Право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму, зазначену в пункті 1.1. цього договору, що випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника.

За умовами пунктів 1.1.2., 1.1.3. договору відступлення прав вимоги первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для невиконання боржником. Первісний кредитор підтверджує, що документи, складені ним або за його участю, надані новому кредитору для виконання та/або у зв'язку з умовами цього договору, є повними, виключно правдиві та підтверджують дійсність права вимоги, що відступається (продається) за цим договором. Договір купівлі-продажу, наданий із усіма його невід'ємними частинами, додатками/додатковими угодами до нього та відповідно не містить заборони/обмеження на відступлення права вимоги новому кредитору з боку боржника.

Відповідно до пункту 1.2. договору відступлення прав вимоги первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги (додаток №1) за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку, передбаченому пунктом 3.1. цього договору.

Згідно з пунктом 4.2.2. договору відступлення прав вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати в строк до 01.07.2014 новому кредитору за актом приймання-передачі оригінали наступних документів:

- акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу, зазначеного у пункті 4.2.1. цього договору;

- видаткові накладні, специфікації, інші документи, що підтверджують наявність заборгованості боржника за договором купівлі-продажу на всю суму, права вимоги на яку здійснюється відступлення прав за цим договором.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу

Згідно з пунктом 6.1. договору відступлення прав вимоги договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги 05.06.2014 між третьою особою та позивачем підписано відповідний акт приймання передачі права вимоги, а також укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог №112, відповідно до якого сторони домовились про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014 та кредитним договором №99117-20/13-1 від 06.11.2013 на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги 25.06.2014 первісний кредитор направив відповідачу повідомлення про здійснення відступлення права вимоги.

У зв'язку з неналежним виконанням Донецьким комунальним підприємством "Фармація" грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012 з оплати поставленого йому Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" протягом періоду з 29.03.2014 по 25.04.2014 товару та наявністю непогашеної заборгованості за договором позивач, реалізуючи своє право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 71230-20/14-7 від 05.06.2014 звернувся до суду з позовом про стягнення з Донецького комунального підприємства "Фармація" заборгованості в розмірі 209275,08 грн, пені у розмірі 24817,87 грн, трьох відсотків річних у розмірі 10767,87 грн та інфляційних втрат в розмірі 132889,68 грн.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у договорі купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012 сторонами не передбачена обов'язковість надання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Крім того, на виконання пункту 1.2. договору про відступлення прав вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014 та вимог закону первісний кредитор (третя особа у справі) 25.06.2014 направив відповідачу повідомлення про заміну кредитору у зобов'язанні.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 на підставі договору відступлення права вимоги № 71230-20/14-7 від 05.06.2014.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктами 6.1., 6.2. договору купівлі-продажу передбачено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних, відповідно.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, продавцем (третьою особою у справі) в період з 29.03.2014 по 25.04.2014 здійснено відповідачу поставку товару на суму 209275,08 грн, який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та не заперечується відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість визначення, на яку загальну суму була здійснена поставка товару, яка сума вартості товару була оплачена відповідачем та чи існує заборгованість за спірними накладними, оскільки в матеріалах справи відсутні всі первинні документи на підтвердження поставки товару за період з початку дії договору купівлі-продажу № 31/ХВ до 05.06.2014, а з наданих відповідачем доказів оплати отриманого за договором товару не вбачається, за якими саме накладними була здійснена оплата.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини поставки третьою особою у справі (продавцем) відповідачу товару в період 29.03.2014 по 25.04.2014 є доведеними, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та визнаються самим відповідачем. Однак, докази оплати відповідачем у передбачені видатковими накладними строки прийнятого ним товару відсутні в матеріалах справи, а додані відповідачем до матеріалів справи копії платіжних доручень, в призначенні платежу яких не зазначено посилання на конкретну видаткову накладну, яка оплачується, підтверджують оплату товару, поставленого раніше, до спірного періоду, з огляду на встановлений в пункті 5.5. договору купівлі-продажу порядок послідовної оплати неоплачених накладних (в порядку черговості, строк оплати якої наступив раніше). При цьому суд апеляційної інстанції при визначенні суми заборгованості відповідача прийняв в якості належного доказу наданий третьою особою акт звірки розрахунків за весь період дії договору, який, за висновком суду відповідно до положень статей 1, 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеним документом, складеним на підставі первинних документів, підтверджує стан розрахунків по бухгалтерському обліку та наявність станом на час його складення видаткових накладних та прийняття їх обома сторонами.

Однак, Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків у справі, які були зроблені без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з неправильним застосування норм матеріального права та без застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Касаційний господарський суд зазначає, що акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанцій помилково взяв до уваги в якості належного доказу здійснення поставки товару за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 наданий третьою особою у справі акт звірки розрахунків за період початку дії договору до 25.11.2016 за відсутності в матеріалах справи інших доказів поставки товару, в тому числі первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували вчинення господарських операцій.

При цьому, суд зробивши висновок про те, що надані відповідачем докази оплати товару не підтверджують оплату товару за спірними поставками, а стосуються оплати попередніх поставок (до спірного періоду) з огляду на встановлений в пункті 5.5. договору купівлі-продажу порядок послідовної оплати неоплачених накладних (в порядку черговості, строк оплати якої наступив раніше), не встановив з достовірністю чи існувала у відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 за минулі періоду (до 29.03.2014), не з'ясував, оплата яких поставок за договором була здійснена відповідачем.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (частина 139.1.9. статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з частиною 187.1. статті 187 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Частиною 198.2. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до частин 201.1., 201.4., 201.6., 201.7., 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведених вище норм матеріального права та не з'ясували відповідно до вимог податкового законодавства чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду з 29.03.2014 по 25.04.2014 на підставі видаткових накладних за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 в податковому обліку продавця - Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" та покупця - Донецького комунального підприємства "Фармація" (відповідач).

У зв'язку з цим суди не з'ясували чи складались і видавались продавцем покупцю та отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період з 29.03.2014 по 25.04.2014 за договором купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012 на підставі наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишився наявний в матеріалах справи лист Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 5306/8/05-14-08-013 від 06.09.2016 з доданими до нього податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 (т.3, а.с. 117 - 129).

Відповідно до частин 201.14. та 201.15. статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу ІІ цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Станом на момент здійснення спірних поставок товару (березень - квітень 2014 року) діяв Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України № 708 від 25.11.2013 (далі по тексту - Порядок), відповідно до якого реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Пунктами 5, 6 Розділу 1 Порядку передбачено, що у Реєстрі окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування, тих, що не є об'єктом оподаткування, послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено за межами митної території України; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за основною чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку, в якому встановлено порядок заповнення розділу ІІ Реєстру, визначено, що у розділі ІІ Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, митні декларації на ввезення товарів, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), МД, а також, зокрема первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведені положення чинного законодавства, не дослідили належним чином та не надали оцінку наявним в матеріалах справи наданим Державною податковою інспекцією копіям електронних податкових декларацій відповідача, не з'ясували обставини ведення відповідачем як платником податків реєстру виданих та отриманих податкових накладних по взаємовідносинах з контрагентом - Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за період з 29.03.2014 по 25.04.2014, та чи видавались і були відображені в реєстрі податкові накладні за господарськими операціями з придбання відповідачем товарів за спірними видатковими накладними, та якщо відображено, то в якій сумі.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що в порушення принципу повноти зазначені обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, а рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі перегляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів . Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (суди не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - акту звірки розрахунків третьої особи у справі), враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 905/1141/16 скасувати.

3. Справу № 905/1141/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко