Ухвала

Іменем України

16 липня 2018 року

місто Київ

справа № 734/3505/16

провадження № 61-39050ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Судом стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти за кредитним договором № б/н від 20 листопада 2007 року станом на 30 вересня 2016 року в розмірі 30 225, 90 грн, що складаються із: заборгованості за кредитом - 3 537, 65 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 26 688, 25 грн, а також 1 378, 00 грн судового збору.В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій 23 червня 2018 року засобами поштового зв'язку касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762, 00 грн.

Ціна позову у цій справі становить 35 428, 96 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Додатково Верховним Судом враховано, що оскаржуване судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, не додано до касаційної скарги відповідних доказів, які б містили обґрунтування існування винятків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати наведення обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2018 року ухвалені у малозначній справі, а отже, такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2018 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний