Справа № 201/15382/16-ц

                                                                        Провадження № 2-з/201/216/2018

УХВАЛА

26 липня 2018 року                                м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Головне Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з заявою про забезпечення позову по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Головне Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Головне Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення – задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення про те, що подані до Пенсійного Фонду України документи: довідка Малого приватного науково-виробничого підприємства «ІРА», про те, що ОСОБА_1 займав посаду директора, період роботи на цьому підприємстві - з 25.10.1991 року по 30.06.2000 рік; довідка Малого приватного науково-виробничого підприємства «ІРА», про те, що заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення пенсії на цьому підприємстві склала за період з 1995 року по 2000 рік включно – 120000 (сто двадцять тисяч) грн.; довідка Виробничого кооперативу «Лідер» про те, що ОСОБА_1 працював на цьому підприємстві патентоведом у в період з 12.06.1989 по 30.09.1991;постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2000 року про порушення кримінальної справи; ухвала Верховного суду України від 27 липня 2004 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування; постанова слідчого від 10 грудня 1998 року про відшкодування заявнику матеріальної шкоди; ухвала Красногвардійського районного суду м. Днепропетровска от 02 лютого 2000 року про відшкодування заявнику моральної шкоди; рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2000 року про стягнення заробітної плати.; пояснення заявника до цих документів за його підписом - є належними для призначення пенсії за віком в частині вимог п.3 та п.23 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.09.1993 р. і Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В заяві про забезпечення позову заявник просить керуючись ст. 150, 151, 153 ЦПК України, забезпечити позов та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду та позивачу розрахунок пенсії позивача, здійснений в місцевому підрозділі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у травні 2018 року.

В обґрунтування зазначеної заяви, вказує на те, що наразі він отримує мінімальну пенсію, тобто рішення суду від 30.04.2018 року відповідачем не виконане. Відомості про нарахований розмір своєї пенсії, згідно з рішенням суду від 30.04.2018 року у позивача відсутні, що унеможливлює визначення розміру позовних вимог.

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема встановленням обов’язку вчинити певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, тому заявлені вимоги про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову робить неможливим виконання рішення суду яке було ухвалено на користь позивача, а відтак й порушують його права на судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд, 

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Головне Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення– задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом :

- Зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду та ОСОБА_1 розрахунок пенсії останнього, здійснений в місцевому підрозділі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у травні 2018 року .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                        С.С. Федоріщев