Справа №2а-3397/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу ДВС Малиновського району м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов’язання повернути списані кошти в розмірі 510,00 грн. та стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 500,00 грн., -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Першого відділу ДВС Малиновського району м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов’язання повернути списані кошти в розмірі 510,00 грн. та стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.
В судовому засіданні 17.12.2009 року справа слухалась за відсутності позивача згідно його клопотання (а.с.154,161). Представники відповідачів були сповіщенні належним чином про дату, час та місце слухання справи (а.с.171,172), але в судове засідання вони не з’явились та не надали клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, а тому, на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за їхньої відсутності за наявними в справі запереченнями та доказами.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні обставини та факти:
Відповідач на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом. Оскільки згідно ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи притягнуті до нього мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби, якщо інших порядок оскарження не передбачений законом, а тому на підставі ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17,104,181 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень.
На підставі виконавчого листа Малиновського районного суду м.Одеси від 26.12.2003 року по справі №2-6920/03 (а.с.30) щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5865,70 грн. відповідачем 20.02.2006 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №В-2/179 (а.с.32).
27.02.2006 року стягувачем була подана заява про арешт рахунку в банку, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.35). На підставі цієї заяви державним виконавцем 20.03.2006 року була винесена постанова про арешт коштів божника (а.с.37) та листом від 20.03.2006 року №В/2-179/4920 (а.с.36) направлена до банківської установи для виконання.
24.07.2006 року установа банку листом за №15-44-18-40 (а.с.40) повідомила державного виконавця про те, що направлена ним платіжна вимога №В-2/179 від 15.05.2006 року (а.с.39) виконана частково та списані кошти з рахунку ОСОБА_2 в розмірі 504,27 грн., з яких 431,06 грн. спрямовано на погашення заборгованості на користь стягувача.
Позивач вказує на те, що він не є божником за виконавчим провадженням №в-2/179 та на рахунку боржника ОСОБА_2 перебували кошти, які отримані ним разом із ОСОБА_2 за судовим рішенням про стягнення із ОСОБА_5 на їхню користь по 700,00 грн. компенсації моральної шкоди в рамках виконавчого провадження за виконавчим документом Київського районного суду м.Одеси від 16.05.2005 року по справі №2-242, а тому державний виконавець не вправі був списувати ці кошти з рахунку ОСОБА_2
Суд оцінюючи це рішення суб`єкту владних повноважень виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України доходить до висновку, що воно відповідає законові з наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника здійснюється у формі його арешту (опису), вилучення та подальшій реалізації.
Пунктом 7 частини 3 статті 5 цього ж Закону державному виконавцю надані повноваження щодо накладання арешту на грошові кошти та цінності боржника, в тому числі на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим документами у першу чергу звертається стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах.
Таким чином, здійснення державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на грошові кошти у гривнях з рахунку ОСОБА_2 згідно платіжної вимоги від 15.05.2006 року №В-2/179 входить в коло прав та повноважень державного виконавця, списання коштів здійснено в межах сум, які зазначені у виконавчому документі та із забезпеченням дотримання процедури, передбаченої ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд не приймає до уваги позицію позивача відносно того, що державний виконавець не міг накладати арешт на кошти боржника ОСОБА_2 в банківській установі та списувати ці кошти із рахунку, оскільки на ньому були її кошти, оскільки списання проводилось в межах долі боржника ОСОБА_2 (700,00 грн.), яка їй визначена рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.02.2004 року по справі №22-236/04 (а.с.6-9), що унеможливлює порушення прав та інтересів інших осіб, в тому числі й позивача, як стягувачів за виконавчим провадженням, оскільки звернення стягнення на їхню частку грошових коштів державним виконавцем не здійснювалось.
Таким чином, оскільки дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» у задоволенні позовних вимог про визнання таких дій протиправними та зобов’язання повернути позивачу списані кошти в розмірі 510,00 грн. слід відмовити на підставі ч.1 ст.162 КАС України.
Відповідно до положень ст.56 Конституції України, ст.22,23,1166,1167 ЦК України у разі заподіяння шкоди з вини посадової особи або органу державної влади та місцевого самоврядування, вона відшкодовується особі за рахунок Державного або відповідного місцевого бюджету.
Головними складовими підстав для покладання обов`язку щодо відшкодування збитків є протиправність діянь та причинний зв`язок між ними та настанням шкоди.
Під час офіційного з`ясування обставин справи судом не встановлена протиправність актів або дій відповідача – органу державної виконавчої служби, а тому на цей орган не може бути покладений обов`язок щодо відшкодуванню позивачу шкоди і в задоволенні позовних вимог про відшкодування компенсації моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. слід відмовити на підставі ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першого відділу ДВС Малиновського району м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов’язання повернути списані кошти в розмірі 510,00 грн. та стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.12.2009 року.
Суддя Єфіменко К.С.