Постанова

іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 358/722/17

провадження № 51-1305км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Вергізової Л. А.,

представника потерпілих ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Богуславського районного суду Київської області від 22 червня 2009 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2012 року замінено ОСОБА_2 невідбуту частину покарання на покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 8 місяців 13 днів, ухвалою Конотопського районного суду Сумської області від 26 грудня 2013 року його умовно-достроково звільнено від відбування покарання на невідбутий строк 8 місяців 28 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богуславського районного суду Київської області від 7 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього певні обов'язки. Цивільний позов потерпілих задоволено, стягнуто з ОСОБА_2: на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 500 грн у рахунок відшкодування витрат на оплату товарознавчих експертиз, на користь потерпілої ОСОБА_5 1485 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та 3000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком суду 9 квітня 2017 року приблизно о 02:00 ОСОБА_2, діючи повторно, проник через відчинену хвіртку на територію домогосподарства ОСОБА_3 (вул. Некрасова, 3 у м. Богуславі), зрізав навісний замок на дверях гаражного приміщення та викрав звідти майно, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 4683,82 грн.

Цієї ж ночі приблизно о 03:00 ОСОБА_2, діючи повторно, проник через відчинену хвіртку на територію домогосподарства ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), через відчинені двері зайшов до господарської споруди, звідки викрав майно. Крім того викрав майно, що було на вулиці біля вказаної споруди, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3244 грн.

Також 23 травня 2017 року приблизно о 12:00 ОСОБА_2 у приміщенні Богуславського гуманітарного коледжу імені І. С. Нечуя-Левицького (вул. Інтернаціональна, 17 у м. Богуславі) викрав зі стола мобільний телефон, належний ОСОБА_5, чим завдав їй матеріальної шкоди на загальну суму 1985 грн.

Апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд, залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не перевірив усіх наведених у ній доводів, не спростував їх і безпідставно залишив вирок без зміни, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Зазначає, що при призначенні покарання суд не повною мірою врахував того, що ОСОБА_2 був раніше неодноразово судимий, однак належних висновків не зробив та повторно вчинив злочин, завдану шкоду потерпілим відшкодував лише частково, а також не врахував обставини, яка обтяжує покарання - рецидиву злочину, та безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, яка приймала участь у судовому засіданні, вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити. Представник потерпілих заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікації дій за частинами 2, 3 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.

Що ж стосується доводів, викладених у скарзі, про призначення засудженому надто м'якої міри покарання, то суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Визначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, належним чином урахував характер та ступень тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким злочином, дані про особу винного, котрий за місцем проживання характеризується посередньо, після звільнення з місць позбавлення волі з січня 2014 року не мав притягнень до адміністративної відповідальності, поведінку засудженого під час судового розгляду кримінального провадження та щире каяття.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Урахувавши всі обставини в їх сукупності, суд, призначивши покарання за частинами 2 та 3 ст. 185 КК, визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства й звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК, а прийняте рішення належним чином мотивував.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК є співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим через м'якість.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, за змістом аналогічною касаційній скарзі, належним чином перевірив доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного засудженому покарання, і визнав їх необґрунтованими, мотивувавши своє рішення й навівши підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що призначене ОСОБА_2 покарання є надто м'яким, однак при цьому просив призначити останньому таке саме покарання, яке за видом та розміром повністю відповідає призначеному судом першої інстанції. Тобто прокурор фактично не погоджувався з рішенням суду в частини звільнення засудженого від відбування покарання.

Разом з цим апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2, хоча раніше (у 2009 році) і притягувався до кримінальної відповідальності, однак після звільнення з місць позбавлення волі не допускав порушень протягом тривалого часу, не притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується в цілому позитивно, дійсно вчинив крадіжки, проте у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, фактично повністю відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, а також в даний час працевлаштувався на постійну роботу, де характеризується позитивно. З урахуванням конкретних обставин справи, позицій потерпілих, які не мали претензій до ОСОБА_2, просили його суворо не карати та не позбавляти волі, а також наявності кількох обставин, які істотно пом'якшують покарання, застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК відповідає вимогам чинного законодавства і не може бути явно несправедливим внаслідок м'якості. Крім того, з думкою потерпілих погодився і державний обвинувач у судових дебатах в суді першої інстанції та просив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене, у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували вказаний висновок апеляційного суду і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м'якість або свідчили про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні. Ухвалу апеляційного суду постановлено згідно з положеннями кримінального процесуального закону, вона відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва   М. В. Мазур   Т. В. Матієк