а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4685/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Федорченко Руслани Олександрівни
відповідача : не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : державної податкової інспекції у м. Вінниці
до : суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
про : примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу
ВСТАНОВИВ :
Державною податковою інспекцією у м. Вінниці (далі –позивач) подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач) заборгованості по податку на додану вартість за рахунок активів платника у загальній сумі 105250,50 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач не в повній мірі сплатив відповідні суми податку на додану вартість згідно із чинним законодавством України, а тому станом на 20.05.2009 року за ним рахується заборгованість по сплаті вказаного податку в сумі 105250,50 грн.
Представник позивача у судовому засіданні заявила, що повністю підтримує позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу докази.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за 09.11.2009 р. та 08.12.2009 р., а також розпискою, врученою відповідачу 18.11.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після з’ясування думки представника позивача - дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 26.03.2008 р. (а.с.5) та взятий на податковий облік як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Вінниці 12.08.2008 р. (а.с.28).
На підставі поданих позивачем доказів, а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року (а.с.6-20), витягу з облікової картки платника податків станом на 28.09.2009 р. (а.с.21-23), розрахунку заборгованості відповідача станом на 19.10.2009 р. (а.с.4), судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на 19.10.2009 р. є заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 105250,50 грн.
Судом також встановлено, що на виконання вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” державною податковою інспекцією у м. Вінниці 20.02.2009 року було направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу за № 1/625, яка отримана останнім 28.03.2009 р. (а.с.29), та 25.05.2009 року направлено другу податкову вимогу за № 2/1470 (а.с.31).
У зв’язку з неможливістю вручення платнику другої податкової вимоги № 2/1470 від 25.05.2009 р. через відсутність його за юридичною адресою, вказану податкову вимогу було розміщено на дошці податкових повідомлень, про що складено акт № 11 від 10.06.2009 р. (а.с.30).
Вказані податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного її погашення відповідачем.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.4.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Державної податкової інспекції у м. Вінниці загальну суму податкової заборгованості 105 250 (сто п’ять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 50 коп. за рахунок активів платника податків.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 24.12.09
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович