а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4287/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю :
позивача : ОСОБА_1
представників відповідача : Колівошко Світлани Миколаївни, Богуцького Олексія Анатолійовича
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1, с.м.т. Брацлав Немирівського району Вінницької області
до: Прокуратури Вінницької області, м. Вінниця
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності по перевірці заяви ОСОБА_1 та зобов’язання провести перевірку та прийняти рішення в порядку статті 97 КПК України про порушення кримінальної справи за статтями статті 364, 366 КК України по підготовці та прийнятті рішень про передачу у власність депутату Житомирської облради Кучеренку В.О. та його родичам 8 га земель запасу Вишковецької сільської ради під особисте селянське господарство, а також з вимогою постановити окрему ухвалу на адресу Генеральної прокуратури України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою Вінницької області при розгляді його заяви, поданої в порядку ст. 97 КПК України, не по всім наведеним в заяві фактам прийнято рішення в порядку статті 97 КПК України, не проведено перевірку в повному об’ємі по всім викладеним в заяві обставинам.
Так, звертаючись безпосередньо до прокуратури Вінницької області з заявою від 8.07.2009 р., останньою винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи. При цьому, дана постанова стосується не всіх обставин, про які вказано в заяві.
Разом з тим, отримавши цю ж заяву з Генеральної прокуратури України, прокуратурою Вінницької області прийнято її до розгляду як звернення відповідно до Закону України “Про звернення громадян” та надано відповідь листом по обставинам, які не було перевірено при першому звернені в порядку ст. 97 КПК України, що є бездіяльністю державного органу щодо не розгляду цієї заяви в порядку ст. 97 КПК України.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що за наслідками розгляду заяви позивача від 8.07.2009 р. винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи, про що позивача було повідомлено листом. Таким чином скарга ОСОБА_1 розглянута у порядку статті 97 КПК України та за скаргою прийняте процесуальне рішення.
Крім того, представник відповідача зауважила, що в заяві позивача не було визначено чітких вимог щодо того, по яким саме “трьом” фактам, вчинених злочинів слід було провести перевірку.
Водночас, представником відповідача зазначено, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, наявні в ній, суд -
ВСТАНОВИВ:
8 липня 2009 року Позивач звернувся до прокуратури Вінницької області в порядку статті 97 КПК України з заявою (а.с. 14-17) про злочин. Одночасно копію даної заяви було направлено в Генеральну прокуратуру України.
Як вбачається зі штампу, заява була зареєстрована у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини прокуратури Вінницької області 8.07.2009 р. за № 81.
17 липня 2009 року помічником прокурора Вінницької області О.А. Богуцьким, розглянуто матеріали перевірки заяви ОСОБА_1 та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 80).
Цього ж числа, листом №07/4-22п-09 позивача було повідомлено про наслідки перевірки заяви та роз’яснено право оскарження постанови про відмову в порушені кримінальної справи. Вказаний лист направлено адресату 17.07.2009 р., що підтверджується копією витягу з журналу вихідної кореспонденції (рядок 126).
Поряд з тим, 23.07.2009 р. супровідним листом № 19-р за підписом старшого прокурора управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України С. Вітрук копію заяви ОСОБА_1 направлено за належністю до прокуратури Вінницької області.
Як зазначено в супровідному листі, направлено звернення ОСОБА_1 для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства та повідомлення автора про результати його розгляду.
Дана копія заяви надійшла до прокуратури Вінницької області 24.07.2009 р. та зареєстрована у загальному порядку, як звернення громадян
За наслідками розгляду копії заяви ОСОБА_1 заступником прокурора Вінницької області старшим радником юстиції П.Ф. Шишком 16.09.2009 р. позивачу листом № 07/4-2044-09 дано відповідь, яка отримана останнім 22.09.2009 р.
Суд вирішуючи спір щодо визнання протиправною бездіяльності по перевірці заяви у даній адміністративній справі, керувався та виходив з наступного.
Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України 28.12.2005 № 9гн (далі –Інструкція № 9гн), встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.
В розумінні положень зазначеної Інструкції, зверненням є заява громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб (п. 1.4).
Разом з тим, Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої Наказом Генерального прокурора України № 66/13-ок від 24.06.2004 р. (далі –Інструкція № 66/13-ок) встановлюється єдиний порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень, іншої інформації про злочини, а також прийняття за ними рішень відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
До єдиного порядку належать дії працівників прокуратури, які мають відповідні повноваження щодо:
- приймання заяв і повідомлень про злочини;
- надання кожній заяві або повідомленню про злочин порядкового номера і стисле фіксування (реєстрація) основних даних про діяння в обліково-реєстраційних документах, передавання їх виконавцю;
- перевірка відомостей, які містяться у зареєстрованих заявах і повідомленнях про злочини, а також прийняття за ними рішень відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу України (розгляд).
Згідно положень пункту 1.3 Інструкції № 66/13-ок заявою чи повідомленням про злочин слід вважати усні чи письмові звернення громадян, заяви і повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості, матеріали службових перевірок, які містять відомості про вчинені чи підготовлювані злочини або про ознаки злочинного діяння.
Заяви і повідомлення про злочини реєструються відповідальним працівником у книзі обліку заяв і повідомлень про злочин, що є документом суворої звітності (п. 3.1)
Згідно п. 3.3 Інструкції № 66/13-ок відповідальна особа за вказівкою керівника прокуратури реєструє заяву чи повідомлення про злочин у книзі обліку, проставляє на них штамп із зазначенням дати реєстрації та номера і через секретаріат передає виконавцю, визначеному в резолюції керівника для перевірки .
Відповідно до п. 4.9 Інструкції № 66/13-ок про прийняте процесуальне рішення особою, що проводила перевірку за заявою чи повідомленням про злочин, письмово повідомляється заявник, якому роз’яснюється його право оскаржити прийняте рішення, а також порядок оскарження.
При цьому, Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена Наказом Генерального прокурора України № 90 від 28.12.02 (далі –Інструкція з діловодства) не вимагає направлення таких відповідей рекомендованим листом (п.7.5).
Правові засади діяльності органів прокуратури України регламентовані Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру”.
Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Отже, зазначеною вище статтею встановлено вичерпний перелік рішень, які приймають прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя отримуючи заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини та одне з таких рішень і було прийнято ролкуратурою за результатами розгляду заяви позивача.
Разом з тим, в п. 4.3.1 Інструкції з діловодство, яким керувався відповідач при прийнятті копії заяви ОСОБА_8 направленої з Генеральної прокуратури України зазначено, що звернення, листи, матеріали та інші документи, які потребують перевірки, вирішення або контролю за виконанням групуються у наглядові провадження. Підставою заведення наглядового провадження є прийняття звернення чи документа до виконання з указівкою оперативного працівника “завести н/п”.
Однак, в пункті 1.4 Інструкції № 9гн, дано визначення дублікату, яким є звернення, що є копією попереднього звернення, або примірник звернення з того самого питання в інтересах тієї самої особи.
Так, при надходженні кількох звернень в інтересах тієї самої особи реєструється перше звернення, а всі наступні - як дублікати. У підрозділах такі дублікати долучаються до наглядового провадження з повідомленням кожного автора про результати їх розгляду. Якщо дублікат надійшов після розгляду основного звернення (запиту), то не пізніше 10-денного строку відповідь на нього направляється зі стислим викладом суті прийнятого рішення і посиланням на дату та вихідний номер відправленої раніше відповіді (п. 3.17 Інструкції 9гн).
Дійсно, як вбачається з листа №07/4-2044-09 від 16.09.2009 р., останній є відповіддю на дублікат заяви ОСОБА_8. від 8.07.2009 р. В даній відповіді відсутнє посилання на те, що ця сама заява вже була розглянута. Однак, суд зазначене до уваги не бере, оскільки, як було встановлено, фактично рішення по заяві ОСОБА_8 від 8.07.2009 р. було прийнято в рамках Закону України Про прокуратуру.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про наступне.
Бездіяльністю вважається певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу, покладених на неї посадових обов’язків. Натомість, відповідачем - прокуратурою Вінницької області рішення по заяві було прийнято у відповідності із вимогами статей 94, 97 КПК України.
А тому, позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду його заяви не знайшли свого підтвердження, а відтак не підлягають задоволенню.
Разом з тим, не беруться до уваги й заперечення відповідача про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (стаття 2361), постанови про закриття справи (стаття 2365), постанови про порушення справи (стаття 2367).
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження бездіяльності прокурора вирішення питання про порушення кримінальної справи чи відмови в її порушенні, така бездіяльність може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.
Така позиція викладена у Довідці про вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами (постанови №№ 06/76 –07/27) від 27.06.2007.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання провести перевірку та прийняти рішення в порядку статті 97 КПК України про порушення кримінальної справи за статтями статті 364, 366 КК України по підготовці та прийнятті рішень про передачу у власність депутату Житомирської облради Кучеренку В.О. та його родичам 8 га земель запасу Вишковецької сільської ради під особисте селянське господарство, то слід зазначити таке.
Закон України “Про прокуратуру” передбачає, прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються функції нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду (стаття 12).
Інших повноважень прокурора оцінювати заяву з точки зору відповідності її критеріям заяви про злочин крім шляху прийняття рішення передбаченого статтею 97 КПК України, не передбачено.
Оскільки питання щодо про порушення кримінальної справи чи відмови в її порушенні вирішується прокурором, а тому адміністративний суд у даному випадку, не може підміняти державний орган, приймаючи рішення про зобов’язання прийняти конкретне рішення, яке які б свідчило про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.
А тому зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Що ж стосується позовної вимоги стосовно постановлення окремої ухвали на адресу Генеральної прокуратури України, то слід зазначити наступне.
Частиною 3 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Водночас, частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8)визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Нормами статті 166 КАС України передбачені підстави для винесення окремої ухвали. Так, суд може постановити окрему ухвалу виявивши під час розгляду справи порушення закону. Окрема ухвала направляється відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Зважаючи на норми наведених статей вбачається, що вимоги позивача щодо постановлення окремої ухвали не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом. Крім того, вимога про постановлення окремої ухвали не є матеріальною та не відноситься до вимог зобов’язального характеру стосовно вчинення відповідачем певних дій, в результаті чого настануть певні правові наслідки, оскільки питання щодо постановлення окремої ухвали є прерогативою суду і висновок про необхідність її винесення має робити виключно суд в провадженні якого знаходиться відповідна справа та за наслідками її розгляду.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 3 КАС України, відповідачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Проте, вимога про постановлення окремої ухвали не стосується відповідача.
Крім того, матеріалами справи спростовується наявність бездіяльності з боку відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, в задоволені позову слід відмовити. В зв’язку з чим, судові витрати, здійснені позивачем, останньому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.12.09
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна