Справа № 2-247/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року               Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді  Слюсар Л.П.

                   при секретарі          Кудряшовій Т.В.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною завою   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство  « Восток-2»   про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач   в  серпні 2008 року звернувся до  суду     з позовом до відповідачів   ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.    В  ході розгляду справи позовні вимоги були  неодноразово уточнені та визначені сторони по справі.   В позовній заяві, уточненій позовній заяві  позивач і в ході  судового засідання позивач та представник позивача в обґрунтування позовних вимог  посилалися на те, що 13 серпня 2004 року  ОСОБА_1 та ОСОБА_3  уклали між собою договір  купівлі-продажу,  відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1  у власність автомобіль КАМАЗ 5511,  самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446  та передав  ОСОБА_1  документи на автомобіль, за що ОСОБА_1  13.08.2004 року сплатив ОСОБА_3 49500 гривень, що підтверджується розпискою.  Перед укладанням договору  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися  з ОСОБА_2 про те, що після укладання договору  автомобіль буде оформлено на ОСОБА_2 На підставі довідки – рахунку, виданої ОСОБА_2 автосалоном  « Восток-2»,   автомобіль  був зареєстрований 18 серпня 2004 року у МРЕВЗ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області на ОСОБА_2  Для того, щоб у майбутньому ОСОБА_1 міг користуватись належним йому автомобілем, ОСОБА_2 23 серпня 2007 року оформив на ім’я ОСОБА_1 довіреність на право продажу (експлуатації, користування) автомобілем.  Вважають,   що незважаючи на те, що ОСОБА_2 зареєстрував автомобіль КАМАЗ  на своє ім’я, власником цього автомобіля є ОСОБА_1, так як державна реєстрація  транспортного засобу не є  державною  реєстраціє  прав власності на транспортний засіб  у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб. До того ж, ОСОБА_2  зареєстрував на себе автомобіль, використовуючи незаконно видану довідку рахунок.  Так як права власності на автомобіль КАМАЗ виникло у ОСОБА_1, а  ОСОБА_2 зареєстрував на себе цей автомобіль на підставі довідки – рахунку, яка була видана автосалоном незаконно, ОСОБА_2 не мав права відчужувати  автомобіль  ОСОБА_4  Просили  визнати видачу довідки-рахунку №332890 від 13 серпня 2004 року приватним підприємством « Восток-2» ОСОБА_2 недійсним правочином; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль КАМАЗ  5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446,  витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 автомобіль КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446; стягнути з відповідачів  судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 05 грудня 2008 року в якості третьої особи  було залучено (автосалон)  ПП «Восток-2».

Відповідач ОСОБА_2  позовні вимоги  не визнав, просив в задоволені позову відмовити.  Вказав, що гроші на придбання  спірного автомобіля  надавав він, тому на нього і було оформлено договір-купівлі продажу.

Відповідач  ОСОБА_5   первісний позов не визнав.   Вказав, що автомобіль він продав, гроші отримав. Коли  ОСОБА_1 підвозив його на вокзал, то попросив його написати розписку про отриманні кошти, оскільки гроші за спірний автомобіль були ним отримані,  то він і написав розписку.     Крім того, вказав, що в уточненій позовній заяві від 14.12.2009 року до нього не заявлено ніяких вимог.  

Відповідачка  ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася. Відповідно до заяви  від 22.06.2009 року просила розглядати справу  без її участі.  Позовні вимоги не визнала (а.с.74).  

Представник третьої особи   ПП  « Восток-2» просив в позові відмовити. Звернув увагу суду  на  те, що позивач та його представник помилково до спірних  відносин намагаються  застосувати вказані в позові норми матеріального права, а фактичний характер спірних відносин не свідчить про те, що у позивача виникло право власності на автомобіль на підставі розписки та усної домовленості.  

Суд, вислухавши пояснення сторін,  адвоката,  свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що  позовні вимоги   ОСОБА_1  не  підлягають задоволенню   з наступних підстав.

Судом встановлено, що   відповідно до заяви ОСОБА_3 до директора автосалону «Восток-2»  просив продати  ОСОБА_2 автомобіль КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446.    На підставі довідки – рахунку автосалона « Восток-2»   від 13.08.2004 року № КГС 332890   зареєстровано право власності  на автомобіль КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446 за   ОСОБА_2.   Так  згідно до  свідоцтва  про реєстрацію транспортного засобу   ОСОБА_2   належав  автомобіль КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446 (а.с.10). 23 серпня 2007 року  ОСОБА_2  надав довіреність   ОСОБА_1В,  відповідно до якої, надав   йому право   представляти його інтереси  в органах нотаріату,  комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, або  в будь яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх  підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов’язаних з продажем ТЗ (автомобіля) і його експлуатацією.  Довіреність  видана строком  до двадцять третього  серпня 2010 року .  Довіреність  посвідчена приватним нотаріусом  ОСОБА_7  і  зареєстрована в реєстрі за №5156 ( а.с.8).    18.02.2008 року  ОСОБА_1  подав заяву до приватного нотаріуса  Дніпропетровського  міського нотаріального округу ОСОБА_7  з проханням відмінити довіреність.  Довіреність відмінена 18.02.2008 року.   Приватним нотаріусом  ОСОБА_8 18.02.2008 року   було надіслано ОСОБА_1  листа про скасування довіреності ( а.с.9).

 Оскільки довіреність не є правовим оформленням  переходу права власності на автомобіль то  повноваження, яке виникає в представника за довіреністю, не порушує його  майнових або особистих немайнових прав.  

Відповідно до ст.249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення.  Відмова від цього права є нікчемною.

 Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

25.07.2008 року автомобіль  КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446 було вилучено  у ОСОБА_1В.( а.с.11).

Відповідно до  довідки  Управління  Державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 14.10.2008 року № 14/7878   автомобіль КАМАЗ 5511, самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446, який  належав гр. ОСОБА_2, знятий 30.07.2008 року з обліку в органах ДАІ, та у той же день, зареєстрований з видачею номерного знаку АЕ 8620 СК за гр. ОСОБА_4,1941 р. н., яка мешкає за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 82/2/9 ( а.с.26).      

Вимоги позивача щодо визнання  видачі довідки – рахунку №332890 від 13 серпня 2004 року недійсним правочином, а саме фіктивним  правочином, оскільки сторони не мали  наміру створення правових наслідків, обумовлених в договорі,  не ґрунтуються на законі, оскільки  за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним  є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.  

В судовому засіданні сторони не заперечували той факт, що  з ОСОБА_3  було досягнуто згоди щодо продажу автомобіля, для продавця ця подія відбулася реально, він передав право власності на належний йому на праві власності  автомобіль, претензій з приводу продажі не було. ОСОБА_2 зареєстрував в органах ДАІ  придбаний у власність  спірний автомобіль, реалізував своє право  власника і видав доручення ОСОБА_1, яку  в подальшому скасував.

    Суд не може прийняти твердження представника позивача та позивача, які  містили суперечливий характер. Так представник вказав  про те, що  оскільки   ОСОБА_3  надав  ОСОБА_1 розписку щодо отримання ним коштів за спірний   автомобіль,  то він є власником автомобіля,  оскільки  наявність розписки про отримання коштів не може змінювати довідку-рахунок, нотаріально посвідчений договір або біржову угоду,  крім того чинним на  серпень 2004 року законодавством:   Правилами  державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою КМ України від 07 вересня 1998 року №1388,      був встановлений  особливий порядок  відчуження автотранспортних засобів та передбачений  виключний перелік документів на підставі яких  органи ДАІ  реєструють за новим власником придбаний автотранспортний засіб. Розписка, яка надана ОСОБА_3 не посвідчує правомірність  придбання ОСОБА_1  автомобіля КАМАЗ 5511,  самоскид, 1980 року випуску, VIN ХТС551100А0045446, кузов  №5511045446, і він не може вважатися власником та ставити питання щодо витребування  майна.

      Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді справи, у їх сукупності, суд  не вбачає законних підстав для задоволення позову.

            Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Керуючись Постановою   Пленуму Верховного Суду  України  « Про  судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 ,  ст.ст.203, 206,215,216, 234, 248,249,  267,638 ЦК України, ст.ст. 3,7, 10, 11,30,61,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,  або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

           Суддя:                                                                           Л. П. Слюсар