Справа № 458/564/18 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/2006/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія: 50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

секретаря: Куцика І.Б.

без участі сторін,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду м. Львова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3 відмовлено.

Роз'яснено ОСОБА_2, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку ОСОБА_2 має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки він звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей в розмірі однієї третини від заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання заяви, і до досягнення дітьми повноліття, та враховуючи, що вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, ухвала про відмову у видачі судового наказу на підставі того, що «заявлені ним вимоги не у повній мірі відповідають пунктам 4, 5 ч. 1 ст. 161 ІДПК України» не відповідає чинному законодавству.

На думку скаржника, посилання в оскаржуваній ухвалі про відмову у видачі судового наказу з підстав відсутності у процесуальному законі вказівки на мінімальний розмір аліментів є невірними, оскільки зазначення такого в моїй заяві обмеження не суперечить ст. 161 ЦПК України та встановленим в цій статті обмеженням.

Просить ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2. ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову у видачі судового наказу розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення сторін.

Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Встановлено, що з 04 листопада 2000 року по 13 червня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтв про народження НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Діти на даний час проживають та знаходяться на повному утриманні ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, яка знаходиться в матеріалах справи.

Як убачається з матеріалів справи, 24 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_3, у вказаній заяві просив суд стягувати із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_2, на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі однієї третини від заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягувати з дня подання заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_2 вимоги не в повній мірі відповідають п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а тому судовий наказ виданий бути не може.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено мінімальний розмір аліментів, який на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та який гарантовано має застосовуватись до усіх випадків стягнення аліментів, як у наказному, так і у позовному провадженні.

Розмір аліментів встановлений матеріальним законом - Сімейним Кодексом України, ЦПК України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ та процесуальний закон не змінює розміру аліментів, визначеного СК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Посилаючись як на підставу для відмови у видачі судового наказу на недотримання заявником положення пп.4, 5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, судом першої інстанції не конкретизовано в чому саме полягає невідповідність заяви ОСОБА_2 вказаним нормам.

Оскільки ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не за відсутності даних про те, що розмір аліментів буде становити більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та, враховуючи, що вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб ухвала судді про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є помилковою.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 268 ЦПК, ст.ст., 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 379 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2018 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови 23 липня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.