Справа № 2-а-198/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року смт.Чорнобай
Чорнобаївський районний суд в складі: головуючого судді - Синецької Л.А.,
при секретарі - Чекалі В.М.,
за участю позивачки - ОСОБА_1,
третьої особи - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чорнобай адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, тертя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року в частині надання ОСОБА_2 дозволу на передачу в іпотеку житлового будинку, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні діти,-
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року в частині надання ОСОБА_2 дозволу на передачу в іпотеку житлового будинку в якому зареєстровані та проживають неповнолітні діти, мотивуючи тим, що 04 лютого 1990 року вона уклала шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Чорнобаївського районного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження було зроблено відповідний актовий запис № 3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу І-СР № 493761, яке було видане 04 лютого1990 року Чорнобаївським райвідділом ЗАГС.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та проживають ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позивачка в своїй позовній заяві відмітила, що 03 квітня 2009 року з отриманого по пошті листа з Чорнобаївського районного суду Черкаської області, який був адресований її чоловікові ОСОБА_2 їй стало відомо, що останній 26 серпня 2008 року, без її згоди , уклав з Черкаським головним регіональним управлінням ЗАТ КБ “Приватбанк” кредитний договір № CSJOGА0000000019 від 26 серпня 2008 року та отримав кредит в зазначеній установі банку в сумі 116750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором ЗАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2, уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по вул. Ленінградській, 3 в смт. Чорнобай Черкаської області, з земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,26 га., на якій розташований зазначений житловий будинок.
Відповідно до п. 14.2 Договору іпотеки, ОСОБА_2 має право на відчуження предмету іпотеки, відповідно до рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року.
ОСОБА_1 вважає, що рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року є протиправним, зміст його суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов”язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, як укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню (в даному випадку договору іпотеки). При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
З тексту спірного договору іпотеки № CSJOGА0000000019 від 26 серпня 2008 року вбачається, що Іпотекодержатель (Банк) має право у випадку невиконання вимог за основним (Кредитним) договором моїм чоловіком ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по вул. Ленінградській № 3 в смт. Чорнобай Черкаської області, що на даний час, як вбачається з тексту позовної заяви ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 від 11 лютого 2009 року і намагається зробити, шляхом пред”явлення позову в суд, про продаж вказаного будинку з виселенням осіб, які в ньому зареєстровані та проживають.
Тобто, на думку позивачки, продаж і послідуюче виселення неповнолітніх дітей з зазначеного будинку приведе до того, що зазначені діти змушені будуть проживати на вулиці, оскільки іншого житла в них немає.
Статтею 18 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено право дитини на житло, згідно якого держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім”ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов”язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Тобто з даної норми Закону вбачається, що ніхто не має права виселити дитину в гірші умови.
На переконання ОСОБА_1Ю, рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 94 від 29 липня 2008 року про надання дозволу на передачу в іпотеку житлового будинку в якому зареєстровані та проживають неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є таким, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України “Про охорону дитинства” та вимогам ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, а як наслідок, є нікчемним і таким, що суперечить вимогам Цивільного Кодексу України (ч. 6 ст. 203), Сімейного Кодексу України (ст. 177) та іншим актам цивільного законодавства, що регулюють дані правовідносини, а отже є протиправним і підлягає до скасування.
Як вважає позивачка, при прийнятті даного рішеннябули порушені вимоги Закону, які регламентують прийняття такого рішення, оскільки відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 СК України (в редакції Закону № 524-V від 22.12.2006 року): дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло, чого в даному випадку виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради зроблено не було; на вчинення одним із батьків правочинів щодо нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків, а в позивачки зазначеної згоди виконавчий комітет Чорнобаївської селищної ради Черкаської області при прийнятті оспорюваного рішення не брав і прийняв рішення без її волі.
А тому позивачка просить суд визнати поважною причину пропуску річного терміну для оскарження рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 94 від 29 липня 2008 року та поновити цей строк, в зв”язку з тим, що вона дізналася про порушення своїх прав цим рішенням лише 03 квітня 2009 року з поштового повідомлення про судовий розгляд справи за участю мого чоловіка ОСОБА_2, визнати протиправним рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року “Про надання ОСОБА_2, жителю ІНФОРМАЦІЯ_4 дозвіл на передачу в іпотеку житлового будинку в якому зареєстровані та проживають неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки зазначеним рішенням порушені права і охоронювані законом інтереси неповнолітніх дітей і не прийнято ніяких мір до гарантування збереження права на житло цих дітей та скасувати зазначене рішення, як таке, що прийняте з порушенням конституційних норм, законів та підзаконних актів, які регулюють дані правовідносини.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задоволити. Представник відповідача ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позову, вважає дії виконкому правильними, такими, що задовольняли інтереси як позивачку та третю особу, так і їхніх дітей, оскільки кредит мав задовольнити потреби їхньої сім»ї, просила застосувати строк позовної давності. Третя особа ОСОБА_2 просить задоволити позовні вимоги.
Судом встановлені слідуючі обставини справи та належні їм правовідносини.
26 серпня 2008 року ОСОБА_2 уклав з Черкаським головним регіональним управлінням ЗАТ КБ “Приватбанк” кредитний договір № CSJOGА0000000019 від 26 серпня 2008 року та отримав кредит в зазначеній установі банку в сумі 116750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором ЗАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2, уклали договір іпотеки № CSJOGА0000000019 від 26 серпня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 надав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по вул. Ленінградській, 3 в смт. Чорнобай Черкаської області, з земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,26 га., на якій розташований зазначений житловий будинок.
Згідно з п. 14.2 договору іпотеки, ОСОБА_2 має право на відчуження предмету іпотеки, відповідно до рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 809 від 02 квітня 2009 року в зазначеному житловому будинку по вул. Ленінградській, № 3 в смт. Чорнобай Черкаської області, зареєстровані та проживають крім ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 і їхні неповнолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Чорнобаївської селищної ради Черкаської області від 29 липня 2008 року “Про дозвіл на відчуження майна від імені малолітніх та неповнолітніх”, надано ОСОБА_2 на його прохання дозвіл на передачу в іпотеку житлового будинку в якому зареєстровані та проживають неповнолітні: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ч. 3 ст. 17 Закону України “Про охорону дитинства” передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання.
Як вбачається з вимог ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” від 02 червня 2005 року, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, зокрема, договорів щодо поділу, обміну жилого будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, третьої особи, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Третя особа ОСОБА_2 не порушив порядку укладення договору іпотеки стосовно нерухомого майна в якому проживають неповнолітні діти, оскільки йому була надана згода органу опіки та піклування, згідно рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року, на основі чого даний договір іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6
Законодавство України не містить порядку надання органами опіки та піклування згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, та переліку документів, за умови подання яких органами опіки та піклування надається така згода.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Твердження ОСОБА_1 в позовній заяві про те, що вона дізналася лише 03 квітня 2009 року про укладений договір іпотеки№ CSJOGА0000000019 від 26 серпня 2008 року її чоловіком ОСОБА_2 з отриманого по пошті листа з Чорнобаївського районного суду Черкаської області, який був адресований її чоловікові не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні, крім того в судовому засіданні позивачка пояснила, що вони з чоловіком отримали кредит, використали його на розвиток підприємництва, будівництво огорожі навколо будинку, в подальшому – на лікування, більше року погашали зобов»язання по кредиту, тобто їй був відомий факт отримання кредиту.
З позовної заяви про звернення стягнення, копії ухвали про відкриття провадження, які є в матеріалах справи та усних пояснень позивачки та третьої особи вбачається, що в провадженні Чорнобаївського районного суду є цивільна справа № 2-374/09р. за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк » до ОСОБА_2 про звернення стягнення, за яким позивач в зв»язку з несплатою ОСОБА_2 кредиту в сумі 109320 грн. 83 коп. просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSJOGА0000000019 звернути стягнення на дім та земельну ділянку, які розташовані в смт. Чорнобай, вул. Ленінградська, 3.
Таким чином, ОСОБА_1 пропустила річний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В справі є заява Чорнобаївської селищної ради про застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні позову з цих причин, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 99, 100, 104, 105, 106, 158, 159, 160 162, 171 КАС України, Законом України «Про місцеве самоврядування», ст. 17 Закону України “Про охорону дитинства”, ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, суд, -
п о с т а н о в и в :
В позові ОСОБА_1 до Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Черкаської області № 94 від 29 липня 2008 року в частині надання ОСОБА_2 дозволу на передачу в іпотеку житлового будинку в якому зареєстровані та проживають неповнолітні діти - відмовити повністю.
Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2009 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чорнобаївського
районного суду ОСОБА_7