Справа № 2-715/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2009 року               Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого  судді Соколовської Т.О.

                при секретарі           Пруц І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

в с т а н о в и в :

        В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової  репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

  В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 25 жовтня 2009 року біля 14 години її чоловік ОСОБА_3 пішов провідати свого родича ОСОБА_4, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, і хворіє. На той час в будинку ОСОБА_4 перебували відповідач ОСОБА_2, та жителі села Пасинки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  ОСОБА_3, в знак вітання, кожному з них подав руку, окрім ОСОБА_2, так як він неодноразово до цього ображав її та її матір ОСОБА_8, погрожував розправою. Тоді ОСОБА_2 заявив її чоловіку, що неодноразово знаходився з нею в близьких інтимних стосунках, а також, що вона перебувала в близьких інтимних стосунках з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, жителями с. Пасинки. ОСОБА_2 також висловлював в її адресу нецензурні слова, що свідчать про її легковажність, аморальну поведінку. Коли її чоловік повернувся додому та розповів що сталося, між ними виникла сварка. Із-за цього випадку її сімейні стосунки з чоловіком погіршились.

           Позивачка також вказала, що поширення ОСОБА_2 відомостей, що не відповідають дійсності, принижують її честь, гідність та ділову репутацію в громадській думці і в очах односельчан, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в погіршенні сімейних стосунків, стану здоров’я, погіршенні сну, почутті пригнічення і дискомфорту, і яку вона оцінює в 3000 гривень.

Просила визнати відомості, поширені відповідачем 25 жовтня 2009 року, серед жителів села Пасинки Шаргородського району ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про її легковажну та аморальну поведінку та інтимні стосунки з ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що не відповідають дійсності, принижують її честь та гідність, зобов’язати  відповідача спростувати їх шляхом вибачення в присутності тих же осіб, а також стягнути з ОСОБА_2 3 000 гривень компенсації моральної (немайнової)  шкоди та судові витрати.

  В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 підтримали позов, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві,                            

  Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково. Суду показав, що 25 жовтня 2009 року в с. Пасинки, в будинку ОСОБА_4 він дійсно говорив, що ОСОБА_1 перебувала в інтимних стосунках з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, однак і вказав на те, що чув цю інформацію від її чоловіка ОСОБА_3, який в червні 2009 року говорив про це в будинку жительки с. Пасинки  Заєць Г.І. Стосовно того, що ОСОБА_1 перебувала в інтимних стосунках з ним взагалі нічого не говорив. Позов в частині відшкодування моральної шкоди не визнає, оскільки сам цієї інформації не вигадав, а почув її від  чоловіка позивачки ОСОБА_3

  Вирішуючи спір суд встановив, що 25 жовтня 2009 року в селі Пасинки Шаргородського району, в будинку ОСОБА_4, ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_1 у легковажній, аморальній поведінці та інтимних стосунках з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та поширив цю інформацію серед жителів села Пасинки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

  Дана обставина в судовому засіданні підтверджена показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, які в сукупності суду показали, що 25 жовтня 2009 року вони перебували в будинку ОСОБА_4, близько 14 години  до будинку зайшов ОСОБА_3, який привітався зі всіма, окрім ОСОБА_2 Після чого між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_2 ображав нецензурними словами позивачку ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_8, потім почав говорити, що ОСОБА_1 легковажна жінка, веде аморальний спосіб життя, перебувала в інтимних стосунках з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 На зауваження ОСОБА_2 не реагував, його неодноразово виводили з будинку, а він знов повертався і продовжував сварку. Про те, що ОСОБА_1 перебуває в інтимних стосунках з ОСОБА_2, останній у їх присутності нічого не говорив. Не говорив він також і те, що ця інформація йому відома ці слів ОСОБА_3

  Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що давно знають сім’ю ОСОБА_3. Проте, що ОСОБА_2 25 жовтня 2009 року, в будинку ОСОБА_12 розповсюдив відомості про те, що вони перебували в інтимних стосунках з ОСОБА_1 їм стало відомо від її чоловіка ОСОБА_3 Ця інформація є наклепом на них, людей похилого віку, ображає їх та принижує у громадській думці та думках окремих громадян з точки зору порядності та принципів моральності.

  Даному факту відповідають цивільно-правові відносини, що регулюються ст.ст.28 ч.1; 32 ч.4; 55 Конституції України; ст.ст.23, 277, 297, 1167 ЦК України відповідно до вимог яких кожна людини має право на повагу до її гідності, честі і на недоторканість своєї ділової репутації, кожній людині гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім ї , а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої поширенням такої недостовірної інформації. Кожна фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі, гідності і ділової репутації.

  В силу ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної  інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її порушила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.  

Згідно п.15 постанови Пленуму ВС України від 27.02.2009  року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»  під поширенням інформації, слід розуміти: опублікування їх у пресі, передавання по радіо, телебаченню, чи з використанням  інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з  використанням  інших  засобів телекомунікаційного зв’язку; викладання в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення у публічних виступах, в електронних мережах, а також у іншій формі  хоча б одній особі.  Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь – яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його права на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її порушила.  

    Пунктом 18  зазначеної постанови Пленуму ВС України передбачено, що обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

  Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації і визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди із врахуванням вимоги розумності і справедливості.

             Як вбачається із матеріалів справи, пояснень осіб, які беруть участь у розгляді справи, відмовного матеріалу Шаргородського РВ ГУМВС України у Вінницькій області №743 від 04.11.2009 року по заяві ОСОБА_3, оглянутого у судовому засіданні, поширені ОСОБА_2 відомості  25 жовтня 2009 року  не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не були доведені відповідачем, відповідно розповсюджені ним відомості є такими, що не відповідають дійсності, тому суд приходить до висновку, що  право ОСОБА_1  на повагу її честі і гідності та недоторканість честі, гідності та ділової репутації порушено і підлягає судовому захисту, оскільки в діях ОСОБА_2 наявний юридичний склад правопорушення, який є підставою для задоволення позову, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома, в даному випадку п’ятьох осіб; поширена інформація стосується позивачки; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права позивачки ОСОБА_1

  Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що оспорювана позивачкою інформація та розповсюджена ним є оціночним судженням викликаним висловлюваннями  її чоловіка,  не ґрунтується на вимогах закону, оскільки поширені відомості були висловлені у стверджувальній формі, є образливими  і не мають фактичного підтвердження.  

  Позов ОСОБА_1 у частині  визнання такими, що не відповідають дійсності відомостей, поширених ОСОБА_2 про те, що він перебував у інтимних стосунках з позивачкою задоволенню не підлягає, оскільки свідки, на яких посилалась позивачка у позовній заяві і в судовому засіданні не підтвердили даний факт, а інших доказів в його підтвердження позивачка не представила.

  При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд враховує роз’яснення, що містяться у постанові Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди від 31.03.1995 року №4, згідно з яким розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

  З огляду на встановлені  в судовому засіданні факти, характер, обсяг та тривалість заподіяних позивачці моральних та фізичних страждань, істотності змін в особистих стосунках, а також на те, що ОСОБА_2 вибачився перед позивачкою та свідками, його тяжкий матеріальний стан суд, вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а розмір компенсації моральної шкоди  - одна тисяча гривень.

   Відповідно до ст.75 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 600грн.

  Керуючись ст.ст.15,30,62,203,75 ЦПК України, на підставі ст.ст.28,32,55 Конституції України, ст.ст. 23,277, 297, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди  задовольнити частково.

  Визнати відомості, поширені ОСОБА_2 25 жовтня 2009 року в с. Пасинки Шаргородського району, в будинку ОСОБА_4 про те, що  ОСОБА_1 перебувала в інтимних стосунках з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність та ділову репутацію у громадській думці та думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів моралі.

 Зобов’язати  ОСОБА_2 в присутності жителів села Пасинки Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3 спростувати розповсюджені ним відомості, визнані цим рішенням такими, що не відповідають дійсності.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 гривень та 600 гривень судових витрат, а всього 1600 (одну тисячу шістсот) гривень.

 В решті позову відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

           Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у 20- ти  денний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає  законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ: