Постанова

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 363/1986/16-ц

провадження № 61-20159св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представник позивача - Луговик Євген Володимирович,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів:

Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 18 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест» (далі - ТОВ «Мегатек Інвест»), ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 листопада 2007 року між

ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ТОВ «Мегатек Інвест» був укладений кредитний договір № 28/07 та додаткові договори до нього, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту у розмірі

3 841 087,37 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 9% річних строком до 30 вересня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 у той же день був укладений договір іпотеки, предметом якого є садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення садівництва, за вищевказаною адресою.ОСОБА_4 відчужив іпотечне майно, у зв'язку з чим

ОСОБА_3 набув статусу іпотекодавця та має всі права і несе всі обов'язки за договором іпотеки. Строк повернення кредиту настав, боржник кредит та відсотки за користування кредитними коштами не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 799 126,36 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 134 137 133,12 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 3 444 186,21 доларів США, що еквівалентно 79 666 024,67 грн; підвищених відсотків за користування кредитом - 2 354 939,15 доларів США, що еквівалентно 54 471 108,46 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 листопада

2007 року у розмірі 5 799 126,36 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 134 137 133,12 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок, будинок охорони, плавальний басейн, місцеві очисні споруди загальною площею 686,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною

площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Універсал Банк».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області, у складі судді Купрієнка С. І., від 08 лютого 2017 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 5 799 126,36 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 09 лютого 2015 року становить 134 137 133,12 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: садовий будинок, будинок охорони, плавальний басейн, місцеві очисні споруди, загальною площею 686,8 кв. м, 2007 року побудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 1092

від 05 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області

Голуб Л. А.; земельну ділянку, що виділена в натурі та межі якої визначені на місцевості, з наступними характеристиками: місце розташування - Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, садове товариство «Олена»; площа: 0,6855га, або 6855 кв. м; цільове призначення земельної ділянки: для ведення садівництва; кадастровий номер

НОМЕР_1; опис меж: від А до Б землі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», від Б до В - землекористування ОСОБА_9, від Д до Е - землі загального користування садового товариства «Олена», яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 1097 від 05 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А., шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про розподіл судових витрат. У частині визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 змінено правоустановчі документи, тому останній набув статусу іпотекодавця, отже несе всі права та обов'язки за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 Суд першої інстанції з власної ініціативи визначив спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, під час проведення виконавчих дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що районний суд вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив спосіб захисту порушеного права. Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк», апеляційний суд виходив із того, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за останнім права власності на предмет іпотеки не може бути вирішено у судовому порядку.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 18 травня 2017 року,

ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не має можливості захистити свої права та інтереси шляхом реалізації предмета іпотеки на публічних торгах, оскільки предмет іпотеки був незаконно відчужений попереднім власником і на момент подання виконавчих документів до органів виконавчої служби іпотекодавцю вже не належав, а тому банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

06 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року справу за позовом

ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ТОВ «Мегатек Інвест», ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Мегатек Інвест», в особі директора ОСОБА_4, було укладено кредитний договір № 28/07, згідно умов якого банк надав кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту кредитної лінії у розмірі

3 841 087,37 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 9% річних за кредитом у доларах США, строком до 05 листопада 2008 року.

05 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Мегатек Інвест» в особі директора ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої банк надав кредитні кошти у формі траншу у сумі

1 647 200 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків у розмірі 8,5% річних строком

до 05 листопада 2008 року.

07 грудня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Мегатек Інвест» в особі директора ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої сторони домовились про збільшення ліміту по кредиту до

4 100 000 швейцарських франків та розміру процентної ставки.

У той же день між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої банк надав позичальнику кредитні кошти у формі траншу у сумі 2 452 800 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків у розмірі 8,5 % річних строком до 05 листопада 2008 року.

24 грудня 2008 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Мегатек Інвест», в особі директора ОСОБА_4, було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті у сумі 3 841 087,37 доларів США, що еквівалентно 29 922 070,61 грн

зі сплатою відсотків у розмірі 9% річних за кредитом у доларах США строком до 02 листопада 2010 року.

У той же день між ВАТ «Банк Універсальний» та ТОВ «Мегатек Інвест» в особі директора ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті у сумі 3 841 087,37 доларів США, що еквівалентно

29 922 070,61 грн зі сплатою відсотків у розмірі 9 % річних за кредитом у доларах США строком до 24 грудня 2009 року.

31 березня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Мегатек Інвест» в особі директора ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 28/07 від 02 листопада 2007 року, відповідно до якої позичальник підтверджує свої зобов'язання за договором та наявність заборгованості за кредитним договором у сумі 4 082 856, 93 доларів США та зобов'язується повернути у повному обсязі отриманий транш до 30 вересня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 02 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2081, предметом якого є садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за вищевказаною адресою.

Судами також було встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 квітня 2015 року у справі № 363/635/15-ц позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 було задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки, який є предметом спору у справі, яка переглядається, шляхом продажу на прилюдних торах у межах процедури виконавчого провадження. ПАТ «Універсал Банк» було видано виконавчі листи.

19 квітня 2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С. В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з неможливістю його виконання, так як відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, іпотечне майно, на яке необхідно було звернути стягнення згідно виконавчого документу, належить на праві власності

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу № 1092

від 05 червня 2013 року та № 1097 від 05 червня 2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А.

Суди встановили, що 20 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КударенкомВ. М. було вилучено з Державного реєстру обтяжень запис про передачу в іпотеку ОСОБА_4 нерухомого майна, зокрема садового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за зазначеною адресою на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 19 травня 2011 року у справі № 2-571/11. За вказаним фактом слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві розпочато досудове розслідування

(а. с. 216-217, т.1).

24 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 були укладені договори купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована за вищевказаною адресою.

05 червня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована за вищевказаною адресою.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов'язки іпотекодавця.

Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Відповідно до пункту 6.8 договору іпотеки, укладеного 02 листопада

2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4, іпотека за цим договором зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за договором, що обумовлюють основне зобов'язання на іншу особу або змінюється власник предмета іпотеки з інших підстав.

Таким чином, права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, укладеним 02 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4, предметом якого є садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,6855 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для - ведення садівництва, яка розташована за вищевказаною адресою, перейшли до ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 05 червня

2013 року.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 сформулювала наступний правовий висновок.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому

статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, набутого в позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті

статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Пунктом 5.1 договору іпотеки від 02 листопада 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_4, передбачено, що сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 5.2 договору іпотеки від 02 листопада 2007 року у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекожержателя.

Відповідно до пункту 5.3 договору у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення іпотекодержателя до суду з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Такої можливості не визначає і закон.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк», оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Про застосування саме такого способу захисту позивач просив суд.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта