Ухвала

Іменем України

05 липня 2018 року

місто Київ

справа № 487/2877/16-ц

провадження № 61-37877ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 932, 97 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2016 року до участі у справі залучено як відповідача спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_2

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2017 року у задоволенні позову банку відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» 11 червня 2018 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

І. У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762, 00 грн.

Ціна позову у цій справі становить 30 932, 97 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762, 00 грн х 100=176 200, 00 грн).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

ІІ. У касаційній скарзі не містяться посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом дано оцінку та враховано: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому й не встановлено наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд врахував, що касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати у постанові від 14 лютого 2018 року у справі справа № 310/10284/15-ц (провадження № 61-2717св18) зробив правовий висновок щодо умов, за яких можливе настання процесуального правонаступництва у справі.

Таким чином, процесуальне питання, вирішене апеляційним судом у малозначній справі також не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний