Єдиний унікальний номер: 448/764/17

Провадження № 2/448/198/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.07.2018 р. м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

учасники справи:

прокурор Білозір О.М.,

відповідач -1 ОСОБА_1,

представника відповідача-1 ОСОБА_2,

відповідач-2 Мостиська районна державна адміністрація

представник відповідача-2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_1 та Мостиської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

30.06.2017 року прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації №38-р від 02.02.2004 відповідачу ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Мостиської міської ради Мостиського району, загальною площею 45,57 га для ведення фермерського господарства. Крім того, на підставі вказаного розпорядження між Мостиською районною державною адміністрацією та відповідачем ОСОБА_1 12.02.2004 укладено договір оренди земельної ділянки площею 45,57 га, строком на 50 років.

Стверджує, що вказаний договір оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсними виходячи з наступного. Так, згідно вимог ст.13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим. Однак, розпорядження Мостиської районної державної адміністрації №38-р від 02.02.2004 прийняте без проведення нормативно-грошової оцінки землі, що в свою чергу, призвело до незаконного укладення договору оренди земельної ділянки державної форми власності, в якому розмір орендної плати встановлено з порушенням вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

Зазначає, що у договорі оренди землі, укладеному між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 вказано, що орендна плата вноситься на рахунок Мостиської міської ради щорічно у грошовій формі, в розмірі 441,91 гривень на рік за всю площу. Загальна сума орендної плати за період дії цього договору складає 22095, 50грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Однак, у вказаному договорі оренди землі взагалі не вказано про нормативно-грошову оцінку землі та про те, на підставі чого визначалась орендна плата за земельну ділянку.

Стверджує, що у зв’язку з прийняттям розпорядження Мостиською районною державною адміністрацією №38-р від та укладення договору оренди земельної ділянки від 12.02.2004 без проведення нормативно-грошової оцінки землі, яка є обов'язковою, орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою значно занижена, що призводить до ненадходження коштів до бюджету. Таким чином, договір оренди землі укладений між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 12.02.2004, з порушенням вимог чинного законодавства мас бути визнаний недійсний.

З огляду на наведене, просить суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 45,57 га, що знаходиться на території Мостиської міської ради, укладений 12.02.2004р. між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний №217 від 12.02.2004р.;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Мостиському районному відділі Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2004 за №04:04:454:00003;

- зобов’язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 45,57 га, в тому числі: рілля - 45,57 га, що знаходиться на території Мостиської міської ради в розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Також просить стягнути з відповідачів на користь прокуратури судові витрати зі сплати судового збору на суму 4800 гривень.

В судовому засіданні прокурор Білозір О.М. підтримала позовні вимоги в повному обсязі з вищенаведених підстав.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з’явився, проте подав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача-1 ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі, з підстав, викладених нею у письмових поясненнях щодо позову від 08.06.2018року. Крім того, подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, покликаючись на те, що позивачу стало відомо про порушення його прав з моменту укладення спірного Договору оренди земельної ділянки від 12.02.2004року, і з цього часу, починається дія трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Представник відповідача-2 Мостиської районної державної адміністрації - ОСОБА_3 в судовому засіданні вирішення даної справи покладає на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації Львівської області №38-р від 02.02.2004року та рішення 14 сесії 4 демократичного скликання Мостиської міської ради №6 від 12.02.2004року, між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (відповідачами у справі) було укладено Договір оренди земельної ділянки від 12.02.2004року, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Мостиської міської ради, площею 45,57 га (в тому числі: рілля – 45,57га), на термін 50 років.

Згідно п.2.3 вищевказаного договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді грошової орендної плати в розмірі 441,91 гривень з ПДВ до 1 листопада звітного року на рахунок Мостиської міської ради. Загальна сума орендної плати за період дії цього договору складає 22095,50 гривень. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Вказаний договір оренди землі був посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 12.02.2004року за реєстр.№217 та зареєстрований у Мостиському районному відділі Львівської Регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2004року за №04:04:454:00003.

Вважаючи, що вказаний договір оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, прокурор в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом.

Між сторонами виникли спірні відносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про оцінку земель» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно вимог ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, згідно вимог ст.13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.

Однак, як вбачається із спірного Договору оренди землі від 12.02.2004року, укладеного між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки для визначення розміру орендної плати при укладенні даного договору не проводилась, а розмір ставки орендної плати було встановлено у договорі за згодою сторін.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов’язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов’язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 11 травня 2016 року у справі 6-824цс16.

Отже, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у даній справі, договір оренди землі в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

У зв’язку із тим, що в спірному договорі оренди землі відсутня нормативно-грошова оцінка, то неможливо встановити орендну плату згідно чинного законодавства, що суттєво зменшує надходження коштів до місцевого бюджетів за оренду земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний Договір оренди землі від 12.02.2004року між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Що ж стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, ч.5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи слідує, що порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного Договору оренди землі від 12.02.2004року було виявлено Відділом Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області за результатами проведення, на виконання доручення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №9/03/15 від 17.03.2015року, моніторингу діючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, тобто у 2015 році. Про порушення інтересів держави прокурору стало відомо після отримання зазначеної інформації від Відділу Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області у грудні 2016року.

З врахуванням зазначених обставин, враховуючи те, що даний позов було пред’явлено прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності є поважними і порушене право підлягає захисту, виходячи з положень ч.5 ст.267 ЦК України.

Таким чином, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України понесені прокурором та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за пред’явлення даного позову на суму 4800гривень слід стягнути з відповідачів в рівних частинах, тобто по 2400гривень з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 45,57 га, що знаходиться на території Мостиської міської ради, укладений 12.02.2004року між Мостиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний №217 від 12.02.2004року.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Мостиському районному відділі Львівської Регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2004року за №04:04:454:00003.

Зобов’язати ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) повернути земельну ділянку площею 45,57, в тому числі: рілля-45,57 га, що знаходиться на території Мостиської міської ради Львівської області (за межами населеного пункту) в розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), Мостиської районної державної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області; ідентифікаційний код – 04056434) на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач – прокуратура Львівської області, код 02910031, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень в рівних частинах, тобто по 2400 (дві тисячі чотириста) гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б.Білоус

Рішення набрало законної сили: «___»___________ 20 р.

Суддя                 Ю.Б.Білоус

Повний текст рішення складено 17.07.2018року.