АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3397/18 Справа № 179/1299/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позивач з урахуванням уточнень від 08.05.2017 р. посилається на те, що їй на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 0,15 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,0391 га, призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться по АДРЕСА_1

У 2015 році позивачеві стало відомо, що відповідач самовільно зайняв її земельні ділянки, а саме: побудував паркан, навіс та розмістив там свої автомобілі. Вона декілька разів зверталася до нього з проханням усунути перешкоди користування земельними ділянками, але безрезультатно, у зв'язку із чим вона вимушена звернутись до суду та прохала зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 земельною площею 0,15 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 та земельною ділянкою площею 0,0391 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2, розміщених по АДРЕСА_1, шляхом повернення ОСОБА_3 самовільно зайнятої земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/у від 30.04.2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 (а. с. 196).

У відповідності до ч. 4 ст. 81 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в 2012 році звернувся до Магдалинівського районного суду з адміністративним позовом до Магдалинівської селищної ради, треті особи: відділ архітектури Магдалинівської райдержадміністрації, ОСОБА_3 про скасування рішення сесії Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/у від 30.04.2009 року про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Постановою Магдалинівського районного суду від 04 жовтня 2012 року ОСОБА_2 було відмовлено та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року постанова залишена без змін (а. с. 41-44).

Рішенням Магдалинівської селищної ради № 749-36/У1 від 07 травня 2014 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (0,15 га) та ведення особистого селянського господарства (0,1891 га) по АДРЕСА_1 (а. с. 87).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 17.11.2014 року, індексний номер НОМЕР_5, земельна ділянка площею 0,15 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а. с. 6).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 17.11.2014 року індексний номер НОМЕР_6, земельна ділянка площею 0,0391 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розміщена по АДРЕСА_1 Магдалинівського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_3 (а. с. 5).

Згідно акту від 23 квітня 2015 року, складеного узгоджувальною комісією при виконкомі Магдалинівської селищної ради, земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 та знаходяться по АДРЕСА_1 самовільно зайняті ОСОБА_2 (а. с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції саме виходив з доведеності зазначеним актом факту самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, яка належать ОСОБА_3 та знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведно, що саме її ділянку використовує інша особа, зважаючи на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, саме актом від 23 квітня 2015 року, складеним узгоджувальною комісією при виконкомі Магдалинівської селищної ради (т.1а.с.8) позивач обгрунтовувала заявлені позовні вимоги, що її право, як власника земельної ділянки є порушеним. Однак, колегія вважає, що зазначений акт не відповідає вимогам закону, та є нікчемним в силу закону, оскільки, зазначеним актом взагалі не встановлено яка саме земельна ділянка є спірною, кому вона належить, чи самовільно вона зайнята та ким; не визначено, яку площу земельної ділянки, яка належить позивачу самовільно зайнято іншою особою, не зазначено її розмір, конфігурацію. Тобто, актом взагалі не визначено, яка саме земельна ділянка самовільно зайнята іншою особою та підлягає поверненню.

В суді апеляційної інстанції було надано новий акт обстеження земельної ділянки узгоджувальною комісією Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року.

Як убачається з матеріалів справи, у власності ОСОБА_3 знаходяться земельні ділянки кадастрові номери яких: НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Однак, акт від 21 черня 2018 року складено відносно земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, а доказів, якими підтверджено право власності позивача саме на зазначену земельну ділянку суду не надано.

Крім того, зазначений акт також не містить інформації яку саме площу земельної ділянки, яка належить позивачу самовільно зайнято іншою особою, не зазначено її розмір, конфігурацію.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, а вимоги позовної заяви необґрунтованими та не доведеними, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідач самовільно користується земельною ділянкою позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скаги, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає доведеними.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Колегією було роз»яснено право сторін на доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, було роз»яснено вимоги ст. 78 ЦПК України щодо допустимості доказів, а саме, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи з підстав доведення обставин зайняття земельної ділянки яка належить їй іншою особою.

У відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції розглянуто справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, однак, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог саме з підстав їх не доведеності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року слід скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

І.А.Єлізаренко