Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                                           Справа № 2-А- 1362/09

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        16 грудня 2009 року                                                                                 смт. Лугини

         Лугинський районний суд Житомирської області

                   в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.

      розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Лугинському районі,   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та   стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. ст.. 37,39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_1 з вернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила   визнати дії відповідачів -   управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі,  управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації щодо невиплати їй у повному розмірі компенсації та доплати до пенсії,  передбачених  ч. 2 ст. 39, ч.1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягнути з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі   на її  користь  13794,00  грн. недоплаченої доплати до пенсії,   передбаченої ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року; с тягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на її користь 2758,80грн.  недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,   передбаченої ч. 1 ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2008  року по 30.06.2009  року.

           Зазначені вимоги позивачки  обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати  їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення  її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

          Позивачка в судове  засідання не з'явилась. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути  без її участі; позовні вимоги підтримує.

          Представник  управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення  у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути   без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

           Представник  управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення  у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути   без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

                    Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б № 098201, виданого 01.03.1993 року Житомирською облдержадміністрацією,  з 08.03.2009 року  отримувала пенсію за віком, з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року перебувала  на обліку в УПФУ в Лугинському районі та отримувала підвищення до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

    Згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати.

            Так як позивачка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2,  яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказану допомогу в зазначеному розмірі щомісяця, однак допомога їй виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.

  Частиною 2 статті 39 зазначеного Закону України встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується в розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Так як  позивачка  є непрацюючим пенсіонером та постійно проживала  в смт. Лугини,  територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона  повинна  отримувати вказані виплати  в зазначеному розмірі щомісяця,  однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

Згідно ст.. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 Враховуючи те, що управління Пенсійного фонду Укураїни у Лугинському районі та управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації   наполягають у відповідності до ст.. 100 КАС України на дотриманні строку звернення з позовом до суду, тому суд застосовує річний строк для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

  Згідно пп.2 п.4 Порядку  використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 виплата щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п роводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад  за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

          Отже, вимоги позивачки в частині визнання дій -   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо не невиплати їй у повному розмірі щомісячної грошової допомоги,  передбаченої  ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та ст ягнення з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на  її користь  недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,   передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.

Отже, згідно зазначеного Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивачки.

Однак, згідно   Додатку №3 до розділу І "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Додатку №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік" до Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік"  передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотації у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій.

Тобто, суд приходить до висновку, що оскільки  Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ,  Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.

         А відтак, вимоги позивачки  в частині визнання  дій - управління Пенсійного фонду України в Лугинському  районі  щодо не виплати їй у повному розмірі  підвищення до пенсії,  передбаченого ч.2  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  протиправними та с тягнення з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі   на її користь недовиплачених коштів,   передбачених ч. 2 ст.  39  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають  частковому задоволенню.

         З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати та розміру мінімальної пенсії за віком в Україні в спірний період часу,а саме:

розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:  

з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008р.-605 грн., з 01.04.2009р.-625грн.

         розмір мінімальної пенсії за віком:

з 01.04.2008 р.-481 грн.

 з 01.07.2008р.-482грн.

з 01.10.2008р.-498грн.

               сума невиплачених позивачці  коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 28.07.2008 року по 30.06.2009  року за  мінусом отриманих коштів становить:

        з 28.07.2008р. по 31.07.2008р.-525х40%=210:31х4=  27,10грн.

          з 01.08.2008р. по 30.09.2008  - 525 х 40% =  210 х 2 місяці = 420 грн.

        з 01.10.2008р. по 30.11.2008 р. – 545х40%=  218 х 2 місяць  = 436 грн.  

       з 01.12.2008р. по 31.03.2009 р. – 605 грн.х40%=242 грн.х4 місяці=968 грн.

        з 01.04.2009р. по 30.06.2009р.-625х40%=250х3=750грн.

        2601,10-23,17=2577,93грн., де:  

           23,17грн. - сума, виплачена позивачці період з 28.07.2008 року по 30.06.2009  року.            

           Сума невиплачених позивачці коштів, передбачених ч.2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з  28.07.2008 року по 30.06.2009  року за мінусом отриманих коштів становить:

          з 28.07.2008р. по 31.07.2008р.-525х2:31х4= 135,49грн.

          з 01.08.2008 р. по 30.09.2008р.-525 грн.х 2  х 2 місяці=2100 грн.

          з 01.10.2008р. по 30.11.2008р.- 545 грн.  х 2  х 2 місяці = 2180грн.

          з 01.12.2008р по 31.03.2009р.- 605 грн.  х 2  х 4 місяці = 4840 грн.

        з 01.04.2009р. по 30.06.2009р.-625х2х3=3750грн.

13005,49- 115,84=12889,65рн., де:

       115,84 грн. - сума, виплачена позивачці за період з  28.07.2008 року по 30.06.2009  року.              

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2008-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

  Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року в справі №1-28/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

     Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Такою ж є  правова позиція Верховного Суду України, викладена у його постановах від 24 червня та 1 липня 2008 року.

Тому виплатою зазначених підвищення до пенсії  та щомісячної грошової допомоги   у  твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.

          Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99, 100, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  37,39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №1-28/2008, суд,-

                                                 ПОСТАНОВИВ :

       Адміністративний позов задовольнити частково.      

       Визнати дії відповідачів -  управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі  та управління праці і соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації щодо невиплати  ОСОБА_1   у повному розмірі щомісячної грошової допомоги та підвищення до пенсії ,   передбачених  ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

            Стягнути з  управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі   на користь ОСОБА_1  12889(  дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят    девять ) грн.. 65 коп. підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення,  передбаченої ч.2 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період  з  28.07.2008 року по 30.06.2009  року.

         Стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь ОСОБА_1 2577 ( дві тисячі п’ятсот сімдесят сім)  грн.. 93 коп. недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,   передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28.07.2008 року по 30.06.2009  року.  

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          П овний текст постанови виготовлений  26 грудня 2009 року.

           Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання в повному обсязі.

         Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду  на постанову  суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя: