Справа № 2-а-813/ 2009 рік

ПОСТАНОВА                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року                                            Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Ярошенко С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

встановив:

У серпні 2009 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що їй призначено та вона отримує пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" вона має статус дитини війни (народилася 08.04.1937 року). Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач відмовляється здійснювати їй нарахування надбавки згідно зазначеного Закону та її письмове звернення про таке підвищення пенсії було залишено без задоволення, а тому позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.06.2008 року по 01.07.2009 року.

Позивач і відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, яка народилася 08.04.1937 року, отримує пенсію за віком. Відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" позивач має статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення» Закону України "Про соціальний захист дітей війни", цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач відмовляє позивачу у перерахунку та виплаті підвищеної пенсії як особі, яка має статус "дитини війни".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року у ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесені зміни, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року в частині зміни редакції ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнаний неконституційним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Безпідставними суд вважає і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а тому посилання відповідача, що він не є належним відповідачем, суд вважає безпідставними, оскільки позивач, ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на пенсійному обліку в УПФУ у Сквирському районі.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2008 р. - 470 грн., з 01.04.2008 р. - 481 грн., з 01.07.2008 р. - 482 грн., з 01.10.2008. - 498 грн., статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Таким чином, позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2008 р. по 01.07.2009 р., з урахуванням уже виплачених коштів за цей період, відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, затвердженого ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі викладеного, суд вважає дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії у розмірі на 30% мінімальної пенсії за віком позивачу як «дитині війни» неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. ст.6, 9, 17, 158-163, 185, 167, 185, 186 КАС України, суд, -                                                              постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районні Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року, з урахуванням вже виплачених за цей період коштів.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя