Справа № 461/5495/15-к

пр.№ 1-кп/464/184/18 

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого ОСОБА_1 

з участю секретарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Львова, проживає  АДРЕСА_1 , українець, гр-н України, з вищою освітою, військовозобов`язаний, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює у ВДВС Сихівського району м.Львова (перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною), судимості немає, -

за ч.2 ст.355 КК України, -

з участю: прокурора ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 , -

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_11 17 березня 2015 року в період часу з 15.13 год. по 15.24 год., знаходячись разом і з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (засуджені вироком Галицького районного суду м.Львова від 22.07.2015 р.) на автостоянці, що біля торгового центру на просп.Червоної Калини, 60 в м.Львові, під час конфлікту із потерпілим ОСОБА_9 , що раптово виник на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар рукою по обличчі потерпілого, від чого останній впав на землю. В результаті незаконних дій, ОСОБА_11 спричинив потерпілому ОСОБА_9 умисні тілесні ушкодження, а саме: садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів та при ударі до таких під час падіння на коліно, могли виникнути 17 березня 2015 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 винуватим себе не визнав та суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_12 . Знає, що ОСОБА_12 працював водієм у потерпілого ОСОБА_9 . Також йому було відомо, що ОСОБА_9 заборгував ОСОБА_12 гроші в сумі 1800 доларів США. Він погодився на прохання ОСОБА_12 під`їхати до ОСОБА_9 та бути свідком повернення останнім грошей. В грудні 2014 року він зустрічався з потерпілим і останній пообіцяв, що поверне гроші. 16 березня 2015 року до нього зателефонував ОСОБА_12 і повідомив про призначену зустріч, під час якої ОСОБА_9 пообіцяв віддати гроші. Він, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 приїхали на зустріч, однак потерпілий повідомив, що поверне гроші наступного дня. 17 березня 2015 року на автостоянці, що біля торгового центру на пр.Ч.Калини, 60 м.Львові він, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зустрілись з ОСОБА_9 . Потерпілий став відмовлятись від того, що він комусь винен гроші. Через це виник конфлікт. Ствердив, що жодних тілесних ушкоджень не наносив. Вказав, що після затримання на нього, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чинився тиск з боку працівників міліції, тому останні погодились на визнання вини та засудження по угоді за примиренням. Вважає себе невинуватим та просить виправдати.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, винуватість його у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю та об`єктивно стверджується зібраними в ході судового розгляду доказами:

в судовомузасіданні потерпілий ОСОБА_9 показав,що в2008році вінмав автобус,на якомупрацював ОСОБА_12 .Останній бравчастину іззароблених грошейна обслуговуванняавтобуса тасобі якзарплату.В 2010році вінзвільнив ОСОБА_12 .В грудні 2014 року на вул.Сосенка у м.Львові його зустріли ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ще один невідомий, які запропонувати підїхати на розмову з ОСОБА_12 , якому він нібито винен гроші. Коли вони прибули на пр.Ч.Калини в м.Львові, то їх зустрів ОСОБА_12 , який настоював на повернені йому боргу  1800 доларів США. Він не був винен ОСОБА_12 ніяких грошей, тому звернувся в міліцію. 16 березня 2015 року він зустрівся з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , які настоювали на поверненні 1800 доларів США. Він їм запропонував зустрітись наступного дня. 17 березня 2015 року він приїхав на АДРЕСА_2 , де вже були ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 . Під час розмови виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на землю. Зазначає, що між ним та ОСОБА_12 не існувало жодних боргових зобовязань;

свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суду показали, що ОСОБА_9 звернувся до Галицького райвідділу міліції із заявою про вчинення відносно нього злочину. 16.03.2015 року ОСОБА_9 зустрівся біля ТЦ «Арсен» з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , які агресивно поводились по відношенню до потерпілого. Під час розмови ОСОБА_9 повідомив вказаних осіб, що зустрінеться з ними наступного дня. Свідки ствердили, що під час зустрічі 17.03.2015 року ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і обвинувачений розмовляли з потерпілим. Чітко бачили, що під час цієї розмови ОСОБА_11 наніс потерпілому удар в обличчя;

свідок ОСОБА_19 надав суду показання аналогічні показанням свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Також ствердив, що він розслідував кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 . Був присутній на місці події 17.03.2015 року та спостерігав за подіями через монітор в режимі онлайн. Чітко бачив, як ОСОБА_11 вдарив потерпілого рукою в обличчя;

свідок ОСОБА_20 суду показав, що обвинуваченого знає, так як він є братом його дружини. Потерпілого також знає, так як проживають в одному селі по сусідству. Очевидцем подій не був. Лише повідомив, що в 2011 році був свідком того, як потерпілий просив у ОСОБА_12 гроші в борг. Також зі слів ОСОБА_11 йому відомо, що останній поїхав 17.03.2015 року на зустріч з ОСОБА_21 , щоб бути свідком повернення боргу;

даними витягу з ЄРДР

т.2 а.с.7;

даними заяви від 26.02.2015 р. з якої вбачається, що ОСОБА_9 звернувся до Галицького райвідділу міліції міста Львова про вчинення відносно нього кримінального правопорушення

т.2 а.с.8;

даними протоколів затримання та відеозаписом затримання, з яких вбачається, що одразу після вчинення злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 було затримано в порядку ст.208 КПК України

т.2 а.с.9-24;

з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у ОСОБА_9 виявлено садно в ділянці носа, синець в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів та при ударі до таких під час падіння на коліно, могли виникнути 17 березня 2015 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження

т.2 а.с.26;

протоколом проведення слідчого експерименту від 01.04.2015 за участю потерпілого ОСОБА_9 з фототаблицею

т.2 а.с.29-33,35-56;

При розгляді кримінального провадження, суд дійшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_11 за ч.2 ст.355 КК України не знайшло свого підтвердження.

З показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_12 в нього не було. Вказане також підтверджується відсутністю письмових доказів про те, що потерпілий заборгував ОСОБА_12 гроші в сумі 1800 доларів США.

Потерпілий та свідки: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суду чітко показали, що під час зустрічі 17.03.2015 року ОСОБА_11 разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_12 розмовляли з потерпілим і вході розмови бачили, як ОСОБА_11 раптово наніс потерпілому удар рукою в обличчя. Нанесення обвинуваченим умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому підтверджується також висновком судово-медичної експертизи. 

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дії ОСОБА_11 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.355 КК України на ч.1 ст.125 КК України, так як він заподіяв потерпілому ОСОБА_9 умисні легкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи показання обвинуваченого щодо заперечення своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд приходить до переконання, що такі не відповідають зібраним об`єктивним доказам у кримінальному провадженні, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене, а тому суд не надає їм віри.

З урахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вчинення обвинуваченим злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який судимості немає, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює та перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, позитивно характеризується за місцем проживання, зміст досудової доповіді представника відділу з питань пробації, який у висновку зазначив, що ризик вчинення ОСОБА_11 повторного кримінального правопорушення є середнім та ризик небезпеки для суспільства є низьким, а тому суд приходить до переконання про доцільність призначення йому покарання у виді штрафу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Враховуючи те, що подія злочину мала місце17березня 2015рокута на час судового розгляду сплинув передбачений п.1 ч.1 ст.49 КК України дворічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, протягом цього строку обвинувачений нового злочину не вчинив та від слідства не ухилявся, суд на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Від представника потерпілого ОСОБА_10 поступила заява, в якій просить залишити цивільний позов без розгляду, тому суд вважає, що дану заяву слід задовольнити. 

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст.131 КПК України, не обирався.

   Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, с у д , -

з а с у д и в :

ОСОБА_11 визнати винуватим за ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання штраф  п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п`ятдесят (850) грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання, призначеного цим вироком суду у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди в сумі 8000 грн.  залишити без розгляду. 

Вирок може бути оскаржений згідно із ст.395 КПК України до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.