АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1138/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 57 Побережна Н. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Новікова О.М., Храпка В.Д., Ювшина В.І.,

за участю секретаря: Торопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року у справі позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення коштів та зустрічний позов ОСОБА_8 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання умов договору купівлі-продажу недійсним,

рішення ухваленого під головуванням судді Побережна Н.П.

повний текст рішення складено 03.05.2018 року

в с т а н о в и л а :

ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.07.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 240792. Відповідно до п. 1 вказаного договору, позивач зобов'язується передати у власність покупця косметичні засоби, найменування та кількість, які зазначені у акті прийому-передачі товару, а продавець зобов'язується прийняти, оплатити вказаний товар на умовах визначених цим договором. Ціна товару становить 14 550 грн.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.

У зв'язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_8 на користь ФОП ОСОБА_5 кошти в сумі 8050 грн. та штраф за період з 29.03.2017 року по 04.12.2017 року у розмірі 182602,50 грн.; 1000 грн. витрат на правову допомогу та 1906,53 грн. судового збору.

13.03.2018 року ОСОБА_8 подала зустрічну позовну заяву до ФОП ОСОБА_5 про визнання умов договору купівлі-продажу недійсним та просила суд визнати п. 12 договору купівлі-продажу від 28.07.2016 року недійсним.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_9 загальну суму заборгованості в розмірі 16100 грн, з них на виконання зобов'язань за договором купівлі продажу в сумі 8050 грн. та штраф в розмірі 8050 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_5 про визнання пункту 12 договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, і просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов. В частині задоволення первісного позову, рішення змінити, зменшивши розмір штрафу до 1344,02 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції визначив суму штрафу довільно, без будь яких обґрунтувань. Крім того зазначає, що пункт 12 договору купівлі-продажу не відповідає ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як сума штрафу значно вища від загальної вартості товару, що суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів».

ФОП ОСОБА_5 також у свою чергу не погоджуючись з оскаржуваним рішенням подав апеляційну скаргу та просив рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року змінити в частині часткової відмови у стягненні судового збору та витрат на правову допомогу стягнувши з ОСОБА_7 на його користь 640 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки позов був поданий у грудні 2017 року то судовий збір не міг бути сплачений менше ніж 640 грн. так як ціна позову становила 16100 грн. Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позовної заяви фізичною особою або особою-підприємцем, ставка за 2017 рік становила 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Представник ФОП ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просила розгляд справи в суді апеляційної інстанції провести без участі ОСОБА_5 та його представника, обставини викладені в апеляційній скарзі підтримують.

ОСОБА_7 повідомлена належним чином про день та час слухання справи для розгляду справи в режимі відеоконференції, призначеного за її клопотанням, в приміщення Дарницького районного суду м. Києва не з'явилась, причини неявки не повідомила. Представник ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції не має повноважень на представництво, так як справа не є малозначною за ціною позову, а відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України та підпункту 11 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (в редакції Закону України від 02 червня 2016 року №1401-V111 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), які є нормами прямої дії, представництво у судах апеляційної інстанції у справах, розпочатих після 30 вересня 2016 року, з 01 січня 2016 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами (крім представництва органів Державіної влади або органів місцевого самоврядування).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення коштів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_5 про визнання умов договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що п. 12 спірного договору купівлі-продажу штраф вказується в розмірі 5 % від загальної вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що є значно меншим від 50% відсотків вартості продукції, а відтак п.12 договору купівлі-продажу № 240792 від 28.07.2016 року не є несправедливою умовою в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що 28.07.2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу №6407 92.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, ФОП ОСОБА_5 зобов'язується передати у власність ОСОБА_8 косметичні засоби, найменування та кількість, які зазначені у акті прийому-передачі товару, а продавець зобов'язується прийняти, оплатити вказаний товар на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 4 договору купівлі-продажу ціна товару становить 14 550 грн.

П. 5 договору купівлі-продажу передбачен6о, що розрахунок за товар провадиться покупцем з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, шляхом сплати ціни товару наступним чином: покупець здійснює авансовий платіж у розмірі - 1500 грн., залишок у розмірі 506 грн. покупець сплачує у строк до 02.08.2016 року. Остаточний залишок у розмірі 12 544 грн. покупець оплачує рівними частками протягом 8-ти місяців по 1568,00 грн. на місяць у національній валюті України, гривні до 28-го числа кожного місяця. Покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за товар не пізніше 28.03.2017 року.

П. 10 договору купівлі-продажу визначено, що сторони усвідомлюють, що товар не підлягає обміну та поверненню, відповідно до «Переліку товарів» належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172.

Відповідно до п. 12 договору купівлі-продажу у випадку не оплати та/або несвоєчасної оплати, продавець має право вимагати від покупця сплати ціни товару в повному обсязі та має право застосувати до покупця штраф у розмірі 5 % від загальної вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Актом прийому-передачі товару, укладеного до договору купівлі-продажу №6407 92 від 28.07.2016 року, ФОП ОСОБА_5 передав ОСОБА_8 косметичні засоби згідно зі списком ціною 14550 грн.

Відповідно до касового ордеру №14396 ОСОБА_8 сплатила 28.07.2016 року 1500 грн., згідно з касовим ордером №14612 від 30.08.2018 року ОСОБА_8 сплатила 3000 грн., відповідно до касового ордеру №14992 від 24.10.2016 року ОСОБА_8 сплатила 2000 грн. Зазначене підтверджується також квитанціями.

Згідно з довідкою №10 від 02.03.2018 року ОСОБА_7, працює в ТОВ "Поділляагрозахист" з 01.11.2017 року. На даний момент займає посаду менеджер з продажу. Дохід за період з 01.11.2017 року по 28.02.2018 року склав 13875,64 грн.

Таким чином, на момент звернення ФОП ОСОБА_5 до суду за захистом свого порушеного права, ОСОБА_7 не сплатила за договором купівлі-продажу косметичних засобів на суму 8050 гривень. Зазначена сума не оспорюється ОСОБА_7

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Так як ОСОБА_7 має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем на суму 8050 гривень, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з неї на користь позивача зазначених коштів.

Також ОСОБА_7 допустила значне прострочення виконання грошового зобов'язання, за що пунктом 12 договору купівлі-продажу встановлено штрафні санкції, які за підрахунком позивача становлять 182602,50 гривень. Зазначена сума штрафних санкцій значно перевищує розмір боргу.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі N 6-100цс14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Суд першої інстанції під час розгляду справи правильно врахував дану норму ЦК України та зменшив розмір неустойки до розміру основного боргу за договором купівлі-продажу. Такий висновок суд першої інстанції зробив на підставі важкого матеріального стану відповідачки ОСОБА_7 Судом також враховано тривалість невиконання зобов'язання. Розмір визначеної неустойки з урахуванням зазначених критеріїв відповідає принципу роз0умності і справедливості.

При визначенні розміру судових витрат судом правильно застосовано принцип пропорційності до задоволених позовних вимог.

Являючись матеріально мало забезпеченою, не маючи такої суми коштів на купівлю значної кількість косметичних засобів, відповідачка ОСОБА_7 не надала суду належних та допустимих доказів купівлі даних косметичних засобів для особистих потреб.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається, що споживач- це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Враховуючи значну кількість придбаних косметичних засобів на значну суму, та відсутність доказів про використання куплених косметичних засобів для особистих потреб, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 при здійсненні договору купівлі-продажу від 28.07.2016 року не являлась споживачем в розумінні пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» і що на дані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Інші доводи апеляційних скарг ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258-259, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року відхилити, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з часу проголошення постанови.

Судді О.М.Новіков

В.Д.Храпко

В.І. Ювшин