ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 липня 2018 рокусправа № 334/1915/18(2-а/334/177/18)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Буразза Імад до начальника Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною третьою статті 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що повноваження представника юридичної особи, в тому числі суб'єкта владних повноважень, можуть підтверджуватись: довіреністю, яка видана від її імені та підписана особою, уповноваженою на це законом або установчими документами; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; копіями цих документів, засвідченими у встановленому законом порядку чи підписом судді.

Відповідно до п. 5.27 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляння нижче реквізиту 23.

Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів "Згідно з оригіналом", а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи та печаткою установи.

За приписами п. 6. Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.

Отже, правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб'єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. При цьому, вказаний документ повинен подаватися оригіналом або копією засвідченою у визначеному законом порядку, з підтвердженням повноважень особи, яка засвідчила копію.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена в ухвалах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 820/2380/17, від 02.03.2018 року у справі № 808/3037/16.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області підписана представником, який діє на підставі довіреності №11 січня 2018 року №2301.6-264/23.1-18.

Однак, додана до апеляційної скарги копія довіреності видана Дніпровським районним відділом м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_1 засвідчена самою ОСОБА_1 без надання доказів на вчення таких дій, що свідчить про те, що довіреність не засвідчена у встановленому законом порядку, а отже не є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу на вчинення такої дії.

Слід зазначити й те, що матеріали справи не містять документів (оригіналу довіреності або копії довіреності засвідченої суддею чи в установленному законом порядку), які підтверджують право ОСОБА_1 на підписання апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної апеляційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

З огляду на приписи статей 59, 298 КАС України суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 59, 298 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2018 року - повернути.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 13 липня 2018 року.

Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник