АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/869/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 48,50 Чубай В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м . Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.

секретар Торопенко Н.М.

за участю:

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах відповідача ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року, постановленого суддею Чубай В.В., повний текст виготовлено 23 березня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, проте під час спільного проживання в них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони після народження сина прожили разом 8 місяців, після чого позивач разом з дитиною почала проживати окремо і все життя утримувала сина самостійно. Відповідач за рішенням суду сплачував аліменти, але не регулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість. З квітня 2015 року відповідач припинив сплату аліментів, добровільної допомоги не надає. ІНФОРМАЦІЯ_2 року сину виповнилося 18 років. З 2017 року він навчається у Черкаському художньо-технічному коледжі, термін навчання до 30 червня 2019 року. Син стипендію не отримує, перебуває на повному утриманні позивача, яка не працює за станом здоров'я. Водночас син потребує матеріальної допомоги, оскільки проживає у гуртожитку, власності не має, фізіологічно розвивається. Натомість відповідач як батько дитини має можливість надавати допомогу, оскільки є працездатним. З огляду на викладене, посилаючись на приписи СК України, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини, яка навчається, у розмірі ? всіх видів заробітку (доходу) до закінчення навчання у навчальному закладі, тобто до 30 червня 2019 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року позовні вимоги позивача задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 9 жовтня 2017 року і до закінчення ним навчання, тобто до 30 червня 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 640 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_5 в інтересах відповідача ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В огрунтування апеляційної скарги зазначив, що за змістом ст.47 ЦПК України та ст. ст. 30, 34 ЦК України особа з досягненням 18 річного віку набуває здатності особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

У виключних випадках, за наявності підстав передбачених ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність особи.

Статтею 56 ЦПК України передбачено право фізичної особи у випадках, встановлених законом, звертатися до суду про захист прав та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, ОСОБА_3 надано право звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, лише в інтересах повнолітнього сина ОСОБА_7, але не наділяє її правом матеріально-правової вимоги до відповідача, у своїх інтересах, в тому числі аліментів на свою користь.

З правового аналізу ст.ст. 4, 47, 56, 57, ст.30 ЦК України та ч.3 ст. 199 СК України ОСОБА_3, як мати повнолітнього сина ОСОБА_7, який продовжує навчання має право звернутись, в інтересах останнього, з відповідним позовом про стягнення аліментів з відповідача. Проте оскільки ОСОБА_8 має повну цивільну процесуальну дієздатність, саме він повинен бути позивачем у зазначеній справі та аліменти мають бути стягнуті на його користь, а не на користь матері, яка звернулась до суду з позовом.

Однак, при вирішенні виниклого спору, дані положення закону судом першої інстанції не були враховані, аліменти стягнуті на користь матері повнолітнього, в той час коли повинні бути стягнуті саме на користь повнолітньої дитини ОСОБА_7

Зазначає, що також є необгрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в частині від заробітку, а не в твердій грошовій сумі, оскільки такі висновки не грунтуються на вимогах закону.

Виходячи із вимог ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Представником відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні піднімалось питання щодо необхідності розгляду даної справи в площині визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, оскільки ОСОБА_6 ніде не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, але позивач так і не змогла визначити, який же саме розмір матеріальної допомоги потребує її син.

Таким чином, можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі обумовлене наявністю певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), а необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Дані вимоги закону судом було не дотримано. Оскільки на думку апелянта рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням вимог матеріального та процесуального права, воно не може залишатися в законній силі, підлягає до скасування із ухваленням нового про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що її син ОСОБА_7 залучений до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і був викликаний та допитаний судом з приводу поданих нею позовних вимог. На думку позивача її звернення до суду з вищезазначеним позовом, як матері, з якою проживає син ОСОБА_7 та стягнення аліментів на її користь на утримання сина, не суперечить вимогам ст.199 СК України.

Щодо неправильно визначеного способу виконання обов'язку утримувати дитину (частка - тверда грошова сума) зазначила, що частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Спосіб виконання батьком обов'язку утримувати сина позивачем був визначений в частці від доходу, цей розмір був визначений судом при стягненні аліментів до повноліття дитини, а запропонована представником відповідача тверда грошова сума в розмірі 500 грн. позивача не задовольняла, а тому позивач просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 8 Перехідних Положень ЦПК України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до п. 9 Перехідних Положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Так, задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є належним позивачем по даній справі, відповідач ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7, який досяг повноліття, але не досяг віку 23-х років, продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги та наявності у відповідача можливості надавати таку допомогу. При цьому представником відповідача не спростовано, що відповідач позбавлений можливості надавати таку допомогу. За таких обставин суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Факти того, що відповідач ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_7; що останній досяг повноліття, але не досяг віку 23-х років; перебуває на утриманні позивача; що ОСОБА_7 продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, а також відсутності можливості надавати допомогу - не оскаржуються.

Апелянт оскаржуючи рішення суду першої інстанції вважає, що оскільки ОСОБА_8 має повну цивільну процесуальну дієздатність, саме він повинен бути позивачем у зазначеній справі та аліменти мають бути стягнуті на його користь, а не на користь матері, яка звернулась до суду з позовом.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане твердження є помилковим та не узгоджується з вимогами закону.

Так, статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Таким чином, звернення ОСОБА_10 до суду з вищезазначеним позовом, як матері, з якою проживає син ОСОБА_7 та стягнення аліментів на її користь на утримання сина, не суперечить вимогам ст.199 СК України.

Апелянт оскаржуючи рішення суду першої інстанції посилається також на неправильне визначення судом першої інстанції способу виконання обов'язку утримувати дитину, а саме в частині від заробітку, а не в твердій грошовій сумі, оскільки такі висновки не грунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням і відхиляє його.

Так, ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Спосіб виконання батьком обов'язку утримувати сина позивачем був визначений в частці від доходу, цей розмір був визнаний та визначений судом першої інстанції при стягненні аліментів, що не суперечить закону, зокрема вимогам ст.200 СК України, відповідно до якої суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів враховано обставини зазначені у ст. 182 СК України.

Висновки колегії суддів узгоджуються з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у якому зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах відповідача ОСОБА_6 залишає без задоволення, а оскаржуване рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року у даній цивільній справі - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах відповідача ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року, постановленого суддею Чубай В.В., повний текст виготовлено 23 березня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 липня 2018 року

Судді Пономаренко В.В.

Сіренко Ю.В.

Ювшин В. І.