Справа № 2н-557/10 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М.

Провадження № 22-ц/773/587/18 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21770 грн та сплаченого судового збору в розмірі 109,12 грн і 30 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1042,80 грн. витрат на правову допомогу.

26 березня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано судовий наказ №2н-557/2010 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 21770 грн та сплаченого судового збору в розмірі 109,12 грн., 30 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ, та 1042,80 грн. витрат на правову допомогу.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.8 ст.1 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

28 лютого 2018 року боржник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 26 березня 2010 року.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу №2н-557/2010, виданого Луцьким міськрайонним судом 26 березня 2010 року, повернуто заявнику.

04 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на дану ухвалу суду від 02 березня 2018 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не достатньо досліджені докази, які ним надавалися при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу, не враховано, що він отримав копію судового наказу вперше лише 12.02.2018 року, і це призвело до незаконного постановлення ухвали про повернення заяви. Просив її скасувати та направити справу до Луцького міськрайонного суду для продовження її розгляду з підстав порушення судом норм процесуального права.

ПАТ «ПриватБанк» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу суду першої інстанції у цій справі без змін. Зазначає, що судовий наказ видано на законних підставах, а твердження скаржника є безпідставними, незаконними та нормативно не обґрунтованими.

За правилами ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу суду щодо повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді залишити без змін, виходячи з таких мотивів.

Повертаючи без розгляду заявникові його заяву про скасування судового наказу, суддя місцевого суду виходив із того, що вказана заява не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України щодо пропущення визначеного процесуальним законом строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судді, оскільки вони узгоджуються з нормами процесуального права та об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №2н-557/2010, виданого Луцьким міськрайонним судом 26 березня 2010 року, повернуто без розгляду заявнику з підстав її невідповідності вимогам ч. 1 ст. 170 та ч. 2 ст. 171 ЦПК України.

Копію судового наказу від 26.03.2010 року ОСОБА_1 отримав 12 квітня 2010 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Як встановлено п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009р. № 270 (в редакції, чинній на час видання судового наказу), рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦПК України (в редакції, чинній на час видачі наказу) боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування.

Разом з тим, ст.72 ЦПК України (у старій редакції) було передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду , якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Як видно з матеріалів справи та зазначено самим боржником, жодних заяв про поновлення строку та скасування судового наказу ним не було подано до лютого 2018 року.

Статтею 3 ЦПК України (в новій редакції) встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею ж 170 ЦПК України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

За таких обставин визначений строк (в розумінні обох редакцій ЦПК України) для подачі заяви про скасування судового наказу боржником пропущено.

Доводи апеляційної скарги стосовно неотримання боржником судового наказу, на увагу колегії суддів не заслуговують та спростовуються матеріалами справи.

Жодного належного доказу на підтвердження факту неотримання саме ОСОБА_1 копії судового наказу ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що належним врученням кореспонденції є її вручення як особисто адресату, так і будь-якому повнолітньому члену сім'ї.

Разом з тим, поважних причин пропущення строку на подання заяви про скасування судового наказу тривалістю майже вісім років боржник суду не навів.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться фактично до незгоди боржника із виданим судовим наказом та не стосуються питання законності та обґрунтованості оскаржуваної в даній справі ухвали.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що за таких обставин у судді місцевого суду були передбачені законом підстави для повернення заявникові його заяви про скасування судового наказу, оскільки вона подана після спливу надто тривалого строку на її подання.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, суддя місцевого суду, керуючись нормами процесуального права, підставно, відповідно до вимог ст.ст.170, 171 ЦПК України, повернув заявнику його заяву про скасування судового наказу.

Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді