Справа № 446/1643/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/783/6004/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_5та її представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3та ОСОБА_5 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб- реєстраційної служби Кам»янка-Бузького району та відділу Держземагентства у Кам»янка-Бузькому районі Львівської області про визнання недійсним рішення, державного акту на землю та скасування реєстрації права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_5 за участі третьої особи Кам'янка-Бузька державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб- реєстраційної служби Кам»янка-Бузького району та відділу Держземагентства у Кам»янка-Бузькому районі Львівської області про визнання недійсним рішення, державного акту на землю та скасування реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2000 року по смерті ОСОБА_7 її належить ? частина житлового будинку по АДРЕСА_1.

Другим співвласником ? частини будинку, на момент отримання нею свідоцтва про право на спадщину у 2000 році був чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_8

24 вересня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір на підставі якого останній, після смерті ОСОБА_8, вказував себе фактичним співвласником іншої ? частини вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Кам»янка-Бузького районного суду від 16 жовтня 2012 року набув у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1190 га,яка завжди слугувала співвласникам будинку як присадибна.

Державний акт НОМЕР_1 на ім»я ОСОБА_8 виданий на підставі рішень Новояричівської селищної ради 26 сесії 5 скликання від 22 жовтня 2009 року №7 та 27 сесії 5 скликання від 07 грудня 2009 року №4. У зв»язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_8 не набув права власності на спірну земельну ділянку а право користування нею припинилося, самостійним об»єктом оскарження є державний акт НОМЕР_1 та рішення органу місцевого самоврядування, що були підставою виготовлення державного акту.

Державний акт НОМЕР_1 на ім»я ОСОБА_8 зареєстрований у Книзі записів державних актів 28 лютого 2012 року, а виданий 30 березня 2012 року - після його смерті.

З урахуванням зазначених обставин та уточнень від жовтня 2014 року позивач ОСОБА_5 просила:

визнати недійсним та скасувати рішення Новояричівської селищної ради 26 сесії 5 скликання від 22 жовтня 2009 року №7 та 27 сесії 5 скликання від 07 грудня 2009 року №4 про передачу земельної ділянки площею 0,1190 га у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,119 га кадастровий номер НОМЕР_3 на ім»я ОСОБА_11;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3;

скасувати рішення від 23 вересня 2013 року індексний номер 6139266 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 за власником ОСОБА_2, прийняте реєстраційною службою Кам»янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області (т.1 а.с.3-6;73-74).

У квітні 2016 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_5 за участі третьої особи Кам'янка-Бузька державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 1957 року ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_7.

За час шлюбу подружжям набуто серед іншого, будинок АДРЕСА_1, який згідно свідоцтва про право особистої власності від 20 червня 1985 року був зареєстрований за ОСОБА_7

26 січня 1991 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого належний їй на праві власності будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла своєму чоловікові ОСОБА_8 та племінниці ОСОБА_5 в рівних частках кожному, а в разі скорішої смерті від неї чоловіка ОСОБА_8 - заповіла племінниці ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

27 вересня 1999 року до Кам»янка-Бузької державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за заповітом по смерті ОСОБА_7, а 16 листопада 1999 року чоловік спадкодавця - ОСОБА_8 також подав заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину.

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини по смерті дружини був зареєстрований та проживав разом з нею у будинку АДРЕСА_1, а отже вчинив дії, які свідчать про прийняття спадщини - фактично вступив в управління спадковим майном.

Отже, спадкоємець ОСОБА_5 прийняла спадщину по смерті ОСОБА_7 за заповітом, а спадкоємець ОСОБА_8 - за законом.

Спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як спільне майно, набуте подружжям за час шлюбу, а тому 02 червня 2000 року державним нотаріусом видано ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя - ? зазначеного будинковолодіння.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 спадщина відкрилася лише на ? частину будинку АДРЕСА_1, оскільки інша частина цього будинковолодіння належала на праві власності ОСОБА_8

Оскільки ОСОБА_8 був єдиним спадкоємцем ОСОБА_7 за законом, а спадщина після її смерті відкрилася на 1/2 належну їй частку в будинку, то така за відсутності заповіту успадковувалась би пережившим подружжям.

Із змісту заповіту вбачається, що спадкодавець розпорядилася на випадок смерті належним їй майном на користь племінниці ОСОБА_5 та чоловіка ОСОБА_8 Отже у ОСОБА_8 виникло право на успадкування майна дружини за законом так і за заповітом і реалізація такого права належала виключно ОСОБА_8 Останній обрав спадкування за законом та прийняв спадщину у спосіб відповідно до положень п.1ч.1 ст.549 ЦК України, (фактично вступив в управління або володіння спадковим майном).

З урахуванням заповіту у відповідачки ОСОБА_5 виникло право на спадкове майно за заповітом - ? спірного будинку.

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини по смерті дружини був непрацездатним, а тому за вимогами ст.535 ЦК України (в редакції 1963року) мав право на обов»язкову частку - не менше 2/3 частки, яка належала б йому за законом незалежно від змісту заповіту.

Спадкоємець ОСОБА_8 вправі був відмовитися від спадщини протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини по смерті дружини - ОСОБА_7 а саме до - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заяву про відмову від обов»язкової частки у спадщині ОСОБА_8 подав до нотаріальної контори 16 листопада 1999 року, а тому така відмова є нікчемною.

З огляду на вказане частка, яка належала ОСОБА_8 у спірному майні - будинковолодінні АДРЕСА_1 в цілому складала 5/6 ідеальних частин (1/2 + 2/3 від ?).

В свою чергу відповідачу ОСОБА_5 належить 1/6 ідеальна частка спірного будинку.

З урахуванням зазначених обставин та уточнених вимог від 05 грудня 2016 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив:

свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам»янка-Бузької державної нотаріальної контори ОСОБА_22, на ім»я ОСОБА_5, в частині спадкового майна - 2/6 житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності в частині 2/6 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5;

визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно по смерті ОСОБА_8 за заповітом, посвідченим 06 листопада 2001 року секретарем виконкому Новояричівської селищної ради ОСОБА_21 - 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями і спорудами (т.2 а.с.41-46; 206-210).

Оскаржуваним рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб Реєстраційна служба Кам'янка-Бузького району та Відділу Дежземагентства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання недійсним рішення, державного акту на землю та скасування реєстрації права власності - задоволено частково.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 0,1190 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участі третьої особи Кам'янка-Бузька державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно - задоволено частково.

Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори ОСОБА_22 та зареєстрованого в реєстрі за №1666, на ім'я ОСОБА_5, як спадкоємцю ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2), в частині 1/4 частини спадкового майна.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, з приналежними до нього будівлями та спорудами, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 243,60 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 826,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 3078,00 грн.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3та ОСОБА_5

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що рішення суду в частині визнання недійсним Державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2000 року в частині ? спадкового майна та визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 якої області є незаконним і в цій частині підлягає скасуванню.

Зазначив, що ОСОБА_8 виконав усі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки.

У встановленому порядку, на підставі розробленої та затвердженої рішенням Новояричівської селищної ради №4 від 07 грудня 2009 року технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку було виготовлено та зареєстровано на ім»я ОСОБА_8 державний акт про право власності на спірну земельну ділянку, однак останній не встиг отримати даний документ бо помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Жодного порушення порядку приватизації ОСОБА_8 власної земельної ділянки не було, процедура була дотримана відповідно до вимог закону і реєстрація державного акта про право власності на землю після смерті особи не свідчить про такі порушення.

Земельна ділянка на яку видано спірний державний акт не відноситься до прибудинкової території, розміщена окремо від будинку та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Судом безпідставно позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину від 02 червня 2000 року, виданого на ім»я ОСОБА_5 та визнання за ним права на спадкове майно - 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, задоволено лише в ? ідеальній частині.

02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам»янка-Бузької державної нотаріальної контори ОСОБА_22 видано ОСОБА_8 лише свідоцтво про право власності на ? частку у спільному майні подружжя - житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, набутому подружжям за час шлюбу на підставі ст.22 КпШС України.

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 володів на праві власності ? ідеальною частиною спірного будинку (спільне майно подружжя), постійно був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1, в тому числі і по смерті дружини, а отже вчинив дії, які свідчать про прийняття спадщини - іншої ? частини спірного будинку (ст.549 ЦК України в ред. 1963р).

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини був непрацездатним, а тому за вимогами ст.535 ЦК України (в редакції 1963р) мав право на обов»язкову частку.

Таким чином, у ОСОБА_5 за наявності на її користь заповіту від 26 січня 1991 року виникло право на спадщину, яка відповідає 1/6 ідеальній частині спірного будинку.

Враховуючи зміст заповіту від 06 листопада 2001 року, що зроблений ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, згідно якого належну йому на праві власності частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та господарські будівлі він заповів ОСОБА_2, спадкодавець розпорядився в даний спосіб на користь ОСОБА_2 2/6 ідеальними частинами будинку, які належали йому на день смерті.

За таких обставин за позивачем ОСОБА_2 суд повинен був визнати право на 2/3 частки в спадковому майні, належної ОСОБА_8 на день смерті, що відповідає 2/6 частинам будинку, або 1/3 будинку в цілому.

Оскаржуване рішення є незаконним і в частині розподілу судових витрат.

Просить Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_8 на земельну ділянку, загальною площею 0,1190 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 02 серпня 2000 року державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори ОСОБА_22 на ім'я ОСОБА_5, в частині ? спадкового майна, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 в порядку спадкування по смерті ОСОБА_8 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальною конторою ОСОБА_22, на ім'я ОСОБА_5, в частині спадкового майна - 2/6 житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності в частині 2/6 ідеальних часток житлового будинку НОМЕР_4, що на АДРЕСА_1 за відповідачкою ОСОБА_5

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно по смерті ОСОБА_8 за заповітом, посвідченим 06 листопада 2001 року секретарем виконкому Новояричівської селищної ради ОСОБА_21, а саме 1/3 частину житлового будинку НОМЕР_4, що розташований по АДРЕСА_1, з приналежними до нього будівлями і спорудами.

Судові витрати стягнути із ОСОБА_14 на користь ОСОБА_2 в повному об'ємі.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

В апеляціній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні частини її вимог та в частині задоволених вимог ОСОБА_2 є незаконним необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Зазначає, що земельна ділянка площею 0,1190 га по АДРЕСА_1 на яку видано ОСОБА_8 державний акт серії НОМЕР_2 є ділянкою для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами, а не для ведення особистого селянського господарства.

Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_8 був підписаний секретарем селищної ради ОСОБА_21 замість селищного голови без відповідних повноважень 28 лютого 2012 року, а начальником Управління Держкомзему в Кам»янко-Бузькому районі - 05 березня 2012 року, після смерті ОСОБА_8

Отримувати зазначену ділянку міг ОСОБА_8 лише за рішенням Ради на підставі проекту землеустрою з відведення, який не замовлявся та не виготовлявся.

Якщо ж право користування цією ділянкою перейшло до ОСОБА_8 в порядку ст.120 ЗК України, то лише з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, а тому таке право перейшло не лише до ОСОБА_8 а й до неї, пропорційно до часток в будинку.

Крім того, межі спірної земельної ділянки повинні були погоджуватися з нею.

Згідно листа відділу Держгеокадастру в Кам»янка-Бузькому районі №277 від 08 жовтня 2015 року в даній установі відсутні акт приймання передачі технічної документації, проект землеустрою на ОСОБА_8, копії техзавдання, висновки про погодження документації, обмеження сервітути.

Рішенням Новояричівської селищної ради №4 від 07 грудня 2009 року затверджено неіснуючу технічну документацію на спірну земельну ділянку.

Із змісту документів наявних у спадковій справі ОСОБА_7 видно, що 02 червня 2000 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 отримали відповідні свідоцтва на ? частку в будинку кожному і ОСОБА_15 достовірно знав як саме було розподілено будинок між ними. ОСОБА_8 достовірно знав, що він є власником лише ? частки в будинку і не претендував на будь які інші частки.

Виготовлення обох свідоцтв та їх реєстрація відбувалася одночасно в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_5

ОСОБА_8 відмовився від спадщини після своєї дружини на користь ОСОБА_5 в межах 6-місячного строку після відкриття спадщини, тому свідоцтво про право на спадщину від 02 червня 2000 року видане ОСОБА_5 є законним і жодних підстав для його скасування немає.

Просить рішення Кам"янка-Бузького районного суду від ЗО серпня 2017 р. змінити наступним чином:

в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 рішення суду скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

В решті рішення Кам"янка-Бузького районного суду від 30 серпня 2017 р. залишити без змін.

Вирішити питання судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання його апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_5 та її представника - ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення Кам»янка-Бузького районного суду від 30 серпня 2017 року скасувати частково на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 з 08 червня 1957р., що доводиться свідоцтвом про їх одруження серії НОМЕР_1 від 08червня 1957р. (том 1, а.с. 227 зворот).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20 липня 1985р. ОСОБА_7 на праві власності належав будинок НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 229).

26 січня 1991 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Кам'янка-Бузького району, і відповідно до якого вона заповіла належний їй житловий будинок із всіма господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, своєму чоловікові ОСОБА_8 та племінниці ОСОБА_5 в рівних частинах, а в разі скорішої смерті від неї чоловіка ОСОБА_8, заповіла племінниці ОСОБА_5 (том 1, а.с.228).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_5 від 08 травня1999р. (том 1, а.с. 227).

27 вересня 1999р. до державного нотаріуса звернулася ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 Одночасно вказала, що іншим спадкоємцем є чоловік померлої - ОСОБА_8 (том 1, а.с. 223).

16 листопада 1999 року до державного нотаріуса надійшла заява ОСОБА_8 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій він зазначив, що спадщину після смерті дружини ОСОБА_7 він прийняв, прописаний у спадковому будинку, вказав про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_5, та одночасно просив видати йому свідоцтво про право власності по ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Від належної йому частки спадщини по ст. 535 ЦК України (обов'язкова частка) відмовився і просив оформити цю частку на ОСОБА_5 (том 1, а.с. 226).

Інших заяв ОСОБА_8 щодо прийняття ним спадщини за заповітом від 26 січня 1991 року після смерті ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори видано два свідоцтва про право спадщину, зокрема:

на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на половину спадкового майна - житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами НОМЕР_4, по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 231). На підставі даного свідоцтва про право на спадщину, за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на половину вказаного будинку, що доводиться Реєстраційним посвідченням виданим 26.06.2000р. Червоноградським МБТІ, оригінал якого знаходиться на а.с. 36 інвентаризаційної справи;

на ім'я ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності, згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України на 1/2 частку у спільному майні набутому подружжям - житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами НОМЕР_4, по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 232). На підставі даного свідоцтва про право на спадщину, за ОСОБА_8, було зареєстровано право власності на половину вказаного будинку, що доводиться Реєстраційним посвідченням виданим 26 червня 2000р. Червоноградським МБТІ.

В подальшому, 18 березня 2014р. державним нотаріусом Львівського державного нотаріального архіву було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_5, а 31 березня 2014 року ОСОБА_5 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на 1/2 частину житлового будинку НОМЕР_4, по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 7,8).

За життя ОСОБА_8 складав заповіти, а саме:

04 лютого 2000р. на ім'я ОСОБА_5, яким заповів 1/2 власного житлового будинку з хатнім майном та господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 200);

06 листопада 2001р. ОСОБА_8 склав заповіт, яким належну йому на праві особистої власності частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та господарські споруди заповів ОСОБА_2 (том 2, а.с. 61).

24 вересня 2008 року ОСОБА_8 склав спадковий договір, за умовами якого він передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку НОМЕР_4 що по АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_23 та зареєстровано в реєстрі за №2945 (том 1, а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що стверджується його свідоцтвом про смерть виданим повторно 11 лютого 2014р. ВДРАЦС Кам'янка-Бузького РУЮ у Львівській області (том 1, а.с. 14).

28 травня 2012 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на ? частину житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, що доводиться витягом про державну реєстрацію прав КП ЛОР "Червоноградське МБТІ" (том 1, а.с. 64).

Окрім цього судом встановлено, що 05 серпня 2008 року Новояричівська селищна рада Кам'янка-Бузького району прийняла рішення №7 відповідно до якого вирішила передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_8 - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1211 га., яка є прилеглою до присадибної земельної ділянки та знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 54).

22 жовтня 2009 року Новояричівська селищна рада Кам'янка-Бузького району прийняла рішення №7 відповідно до якого вирішила надати дозвіл громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які знаходяться у їх користуванні для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель смт. Новий Яричів (том 1, а.с. 160). Із додатку до даного рішення (список землекористувачів) видно, що під №111 міститься прізвище ОСОБА_8 а навпроти нього запис 0,1211 га., для вед. ОСГ, АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 161-163).

07 грудня 2009 року Новояричівська селищна рада Кам'янка-Бузького району прийняла рішення №4 відповідно до якого вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою площею 0,1190 га. земельної ділянки ОСОБА_8, щодо складання документів, що посвідчують право одержання Державного акту на право власності на земельні ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_1 та перебуває у його користуванні. Передати безкоштовно у власність земельну ділянку і надати дозвіл на видачу Державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. (том 1, а.с. 56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (т.1 а.с.14)

28 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_8 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1190 га., яка знаходиться в АДРЕСА_1, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів за №462215561001233 від 05 березня 2012 року (том 1, а.с. 13).

Заочним рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня2014р. вирішено визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,1190 га., що розташована по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 57-63).

23 вересня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,119 га. по АДРЕСА_1, у смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району (том 1, а.с. 9).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно виходив з того, що за рішенням Новояричівської селищної ради від 22 жовтня 2009 року №7, ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1211 га., для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1, а також рішенням цієї ради від 07 грудня 2009р. №4, ОСОБА_8 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1190 га. за адресою АДРЕСА_1.

Зазначена земельна ділянка (город) протягом багатьох років перебувала у користуванні ОСОБА_8 на якій він вирощував сільськогосподарські культури не є присадибною, а тому наявність у ОСОБА_5 права на АДРЕСА_1 не породжує у неї права на частину спірної земельної ділянки.

Оскаржуваними рішеннями Новояричівської селищної ради від 22 жовтня 2009 року №7 та від 07 грудня 2009р. №4 не порушуються права ОСОБА_5, а тому суд першої інстанції на підставі ст.ст.19,22,38,118,122,155 ЗК України ст.21 ЦК України вірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог ОСОБА_5

Посилання сторони позивачки за первісним позовом про відсутність технічної документації при винесенні оскаржуваного рішення селищної ради від 07 грудня 2009р. спростовується матеріалами справи, так як у т. 1 на а.с. 249-270 міститься розроблена Технічна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки на ім'я ОСОБА_8, і зауваження представника позивачки щодо такої документації (дати, підписи тощо) не спростовують факту розроблення такої технічної документації.

З цих же міркувань суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги лист Державної інспекції сільського господарства від 15 травня 2015р. (том 1, а.с. 144-146), оскільки наведені в ньому факти щодо відсутності технічної документації та приналежності спірної земельної ділянки до будинку сторін спростовані в судовому засіданні.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_5 в частині визнання недійсним державного акту НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1190 га. в АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий виданий 28 лютого 2012 року на померлу особу так як ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна із наступних підстав.

У роз»ясненнях Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26 січня 2000 року зазначено, що акт державного чи іншого органу-це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов»язковий характер для суб»єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов»язки тільки у того суб»єкта (чи визначеного ними певного кола суб»єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регулюються Конституцією України, відповідними законами України та положеннями (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов»язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв»язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено то немає підстав для задоволення позову.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 виконав усі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки, виданий на його ім»я державний акт НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1190 га. в АДРЕСА_1 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в ОСОБА_8 виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Те, що державний акт НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1190 га. в АДРЕСА_1 видано після смерті ОСОБА_8 заінтересованим особам не є підставою для визнання його недійсним та скасування, оскільки такий виданий уповноваженим на це органом в межах своєї компетенції, не стосується ОСОБА_5 і не порушує її прав та інтересів.

Притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_21, та ОСОБА_17 за складання та використання довіреності на вчинення дій від імені ОСОБА_8 також не може бути підставою для визнання недійсним державного акту НОМЕР_2.

В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, та відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в цій частині.

Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_5 в частині скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2, то суд першої інстанції обґрунтована визнав такі вимоги безпідставними.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що право власності ОСОБА_2 зареєстровано на підставі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012р. яке набрало законної сили та залишено без змін всіма судовими інстанціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будинок НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, спадкова маса, яка залишилась після смерті ОСОБА_7 складає 1/2 частину, і власне такий розмір частки будинку повинен бути розподілений між спадкоємцями відповідно до умов заповіту.

Враховуючи умови заповіту, за якими заповідач ОСОБА_7 заповіла своїм спадкоємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у рівних частинах належне їй спадкове майно, то суд вважає, що кожен з них повинен був отримати по 1/4 частині спірного будинку.

За таких обставин, видача нотаріусом 02 червня 2000р. свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину будинку є неправомірним.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і за життя склала заповіт на випадок своєї смерті, за умовами якого заповіла належний їй житловий будинок із всіма господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, НОМЕР_4, своєму чоловікові ОСОБА_8 та племінниці ОСОБА_5 в рівних частинах, а в разі скорішої смерті від неї чоловіка ОСОБА_8, заповіла племінниці ОСОБА_5

Будинок НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки право власності на такий набуто за час їх спільного шлюбу, а відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

В свою чергу, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_7 була відкрита та прийнята до 01січня 2004р., то за правилами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до правовідносин, що виникли із спадкування майна ОСОБА_7 слід застосовувати ЦК України 1963 року.

Згідно положень ст. 524 ЦК 1963р. спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Так, зі змісту ст. 549 ЦК України 1963р. видно, що заяву про прийняття спадщини спадкоємець може подати протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Також, як зазначено у ст. 553 цього Кодексу спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини від 27 вересня 1999р. за заповітом від 26 січня 1991 року згідно п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р, про що 02 червня 2000 року її було видано свідоцтво про право на ? спадкового майна ОСОБА_7 (т.2 а.с.154; т.1 а.с.231).

ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини від 16 листопада 1999 року, за законом шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р. та відмовився від належної йому обов»язкової частини спадщини (ст.535 ЦК України в редакції 1963 року), про що 02 червня 2000 року йому було видано свідоцтво про право власності на ? частку у спільному майні набуту за час шлюбу з ОСОБА_7 (т.1 а.с.226;232).

26 червня 2000 року ДКП Червоногорадське міжміське бюро технічної інвентаризації видало ОСОБА_8 реєстраційне посвідчення про право власності на 1/2 житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.60).

Як показала в суді першої інстанції свідок ОСОБА_22 з січня 1996 року по вересень 2004 року вона працювала державним нотаріусом Кам»янка-Бузької державної нотаріальної контори.

16 листопада 1999 року прийняла від ОСОБА_8 заяву про видачу йому свідоцтва про право на ? частку в будинку, як другому з подружжя, пристосувавши для цього бланк заяви про прийняття спадщини, оскільки інших бланків не було. При цьому вона уточнила в ОСОБА_8 чи дійсно він відмовляється від своєї частки у спадщині, на що останній ствердно висловився, що він хоче собі лише ? частку, як чоловік покійної дружини, а інша ? частка щоб була оформлена на ОСОБА_5 Тому відповідні свідоцтва про право власності на ? частку в будинку і свідоцтво про право на спадщину тна ? частку у будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_5 отримували одночасно.

Також встановлено, що за життя ОСОБА_8 не оскаржував свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2000 року за яким ОСОБА_5 успадкувала ? частку житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 і не ставив питання про визнання за ним додатково права власності на ? чи 2/6 частин у спірному будинку, а також не звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за заповітом від від 26 січня 1991 року.

Отже, ОСОБА_8 погодився на ? частку житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, й на інші чистки у даному житловому будинку не претендував.

Про те, що ОСОБА_8 належить на праві власності ? частка в спадковому будинку свідчать дії останнього за життя щодо розпорядження своїм майном.

Згідно заповіту від 04 лютого 2000 року посвідченого секретарем Новояричівської селищної ради ОСОБА_8 заповів ? частку в будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5

Згідно заповіту від 06 листопада 2001 року ОСОБА_8 заповів ? частку в будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2

Відповідно до спадкового договору від 24 вересня 2008 року ОСОБА_8 відчужив ОСОБА_2 належну йому на праві власності ? частку в будинку по АДРЕСА_1.

У зазначених правочинах ОСОБА_8 завжди вказував на те, що він є власником ? частку в будинку по АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_2 28 травня 2012 року зареєстрував у встановленому порядку право власності на ? частку в будинку по АДРЕСА_1, відповідно до умов спадкового договору від 24 вересня 2008 року, тим самим погодився, що ОСОБА_8 на на праві власності належала ? частку в будинку по АДРЕСА_1, і саме таку частку він успадкував від останнього.

Крім того, після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_2 не звертався в нотаріальну контору про оформлення права власності на спадкове майно згідно заповіту від 06 листопада 2001 року.

З позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно ОСОБА_2 звернувся 28 квітня 2016 року, вже після того, як ОСОБА_5 звернулася з позовом до нього про визнання недійсним рішення, державного акту на землю та скасування реєстрації права власності.

При встановлених обставинах, в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

У зв»язку із частковим задоволенням апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, підлягає скасуванню й рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами, а саме: стягненняз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 243,60 гривень судових витрат по сплаті судового збору; стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 826,80 гривень судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 3078,00 гривень.

Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі ст.374 ЦПК України скасовує рішення Кам»янка-Бузького районного суду від 30 серпня 2017 року частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374,376,381,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат між сторонами - скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району, за участі третіх осіб- реєстраційної служби Кам»янка-Бузького району та відділу Держземагентства у Кам»янка-Бузькому районі Львівської області про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 0,1190 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участі третьої особи - Кам'янка-Бузька державна нотаріальна контора про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори ОСОБА_22 та зареєстрованого в реєстрі за №1666, на ім'я ОСОБА_5, як спадкоємцю ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3), в частині 1/4 частини спадкового майна; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину житлового будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, з приналежними до нього будівлями та спорудами, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.- відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.