Справа № 344/8413/15-ц

Провадження № 2/344/863/18

У Х В А Л А

          17 липня 2018 року                                                        м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

              головуючого - судді              Татарінової О.А.

             секретаря                                 Бухвак І.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області  до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування п. 3.1 рішення від 23.04.2013р. № 235 «Про житлові питання» та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування п. 3.1 рішення від 23.04.2013р. № 235 «Про житлові питання» та виселення.

20.06.2018р. через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі,  оскільки спірні правовідносини виникли між двома юридичними особами, одним з яких є виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, тобто орган місцевого самоврядування з приводу оскарження рішення вказаного органу про зміну правового статусу житлового приміщення, а тому  дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку господарського судочинства.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1  не з’явився.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання заперечив.

Представник відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні при вирішенні клопотання поклалась на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору – Кабінету Міністрів України  в судовому засіданні клопотання заперечив.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає наступне.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, в тому числі: що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно із ч.ч.1,2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 6 ЦК України передбачено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст.ст. 118, 121 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

За змістом ст.ст. 121 і 123 Житлового кодексу Української РСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Зокрема, порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначено Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» (пункт 1 цього Положення).

Згідно з пунктом 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги в даній справі спрямовані на захист прав щодо об'єкту нерухомого майна-квартири шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення з боку інших осіб, тобто, між учасниками спору існує спір про цивільне право за участі і фізичної особи про її право на житло, яке безпосередньо виникає з цього спору, що виключає його розгляд в господарському судочинстві.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 травня 2018 року в аналогічній справі (№909/911/17) викладено висновок про те, що спір щодо виключення квартири з числа службових є приватноправовим, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб, які користуються такою квартирою, а справи у таких спорах за змістом статей Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів Житлового кодексу Української РСР за суб'єктним складом сторін не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.19 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання  відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області  до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування п. 3.1 рішення від 23.04.2013р. № 235 «Про житлові питання» та виселення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

           Суддя                                                                                   О.А. Татарінова