Справа № 2-15 /2007 p.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року Дзержинський рай онний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді                                        Дивляш О.В.

при секретарі                                                             Реут Т.А.

за участю представника позивача              ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» про зміну формулювання причин звільнення, виплату заборгованості із заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися до суду з позовом до відповідача про зміну формулювання причин звільнення, виплату заборгованості із заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У попередньому судовому засіданні позивач та й ого представник підтримали позовні вимоги та надав суду пояснення, про те, що: згідно наказу НОМЕР_1 «Про прий няття на роботу» ОСОБА_1 був прий нятий на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 «Аксен» (надалі за текстом -ТОВ «Аксен»).

06.11.2006 р. позивач склав та подав на ім'я директора ТОВ «Аксен» Цепелєва Василя Миколай овича заяву про звільнення за власним бажанням.

Того ж дня, 06.11.2006 р. ТОВ «Аксен» було видано наказ НОМЕР_2 «Про звільнення з роботи» за підписом директора ТОВ «Аксен» Цепелєва В.Н., де причинами звільнення були зазначені втрата довіри (п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України) та необгрунтований невихід на роботу (п. 4 ст. 40 КЗпП). Зазначеним наказом головного бухгалтера ТОВ «Аксен» було зобов'язано нарахувати позивачеві заробітну плату по 09.10.2006 р. та направити виконавчий лист ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 державному виконавцю відділу державної виконавчої служби у Дзержинському рай оні м. Кривого Рогу, підставою видачі наказу «Про звільнення з роботи» було зазначено заяву позивача.

Вважає, що формулювання причин звільнення є неправомірним і таким, що не відповідає дій сності, тому просить суд визнати наказ НОМЕР_2 «Про звільнення з роботи» від 06.11.2006 р. незаконним, формулювання причин звільнення - неправильними, зобов'язати відповідача, ТОВ «Аксен» видати новий наказ згідно заяви позивача про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України від 06.11.2006 p., зобов'язати відповідача внести   відповідний    запис  до  трудової  книжки  позивача,   вказавши  в  графі  №   2   дату звільнення 06.11.2006 p., в графі № 3 вказати «Запис НОМЕР_3 є недійсним, звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», в графі № 4 зазначити відповідно новий наказ, й ого дату, номер, просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної платні та компенсацію за невикористану відпустку, а також середню заробітну платню за час вимушеного прогулу по дату вступу рішення по справі у законну силу, а також стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 5000 гривень у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

На попереднє судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату попереднього судового засідання був повідомлений належним чином, на підтвердження чого у матеріалах справи є розписка про вручення судової повістки за підписом повноважного представника ТОВ «Аксен» - директора Цепелєва В.М., доказів, що обґрунтовують поважні причини неявки до суду, суду не надав.

У судовому позивач та й ого представник ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги та в їх обґрунтування засіданні показали суду: після влаштування на роботу на ТОВ «Аксен» у позивача з директором ТОВ «Аксен» склалися дружні стосунки, останній щоразу обіцяв виплатити заробітну платню, просив трохи зачекати, посилаючись на скрутне становище підприємства. Коли позивач зрозумів, що заробітну плату він не отримає у добровільному порядку, він 06.11.2006 р. склав заяву про звільнення за власним бажанням, маючи намір знай ти більш стабільну роботу. За час праці свої обов'язки виконував сумлінно, до роботи ставився відповідально. У підтвердження своїх вимог просив суд витребувати у ТОВ «Аксен» відомості із виплати заробітної платні, табелі обліку робочого часу працівників, акти про порушення трудової дисципліни та накази про накладення дисциплінарних стягнень, копію договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного з позивачем, копію посадової інструкції ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Аксен», копію колективного договору, укладеного між працівниками та адміністрацією ТОВ «Аксен» та правила внутрішнього трудового розпорядку, а також матеріали проведеного службового розслідування по підприємству на підтвердження причин та обставин втрати довіри до ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Аксен» ОСОБА_1 та й ого звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП шляхом надіслання на адресу ТОВ «Аксен» відповідного запиту.

На судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, на підтвердження чого у матеріалах справи є розписка про вручення судової повістки за підписом повноважного представника ТОВ «Аксен» -директора Цепелєва В.М., доказів, що обґрунтовують поважні причини неявки до суду, суду не надав, відповіді на запит про витребування документів НОМЕР_4. не надав.

На наступне судове засідання представник відповідача також не з'явився, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, на підтвердження чого у матеріалах справи є розписка про вручення судової повістки за підписом представника ТОВ «Аксен» -головного бухгалтера Цепелєвої Т.Г., відповіді на запит про витребування документів НОМЕР_4. не надав. Суду було надано заяву про перенос судового засідання на більш пізніший строк у зв'язку з тим, що директор ТОВ „Аксен" знаходиться на стаціонарному лікування в КЗ „Четверта міська лікарня" до 15 лютого 2007 р. Зазначену заяву суд не прий має до уваги, оскільки представником відповідача не надано документів, що підтверджують й ого знаходження у лікарні, затверджених представником медичного закладу.

Крім того, позов пред"явлено до юридичної особи, а не особисто до Цепелєва В.М. Згідно вимог ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це діяльність на власний ризик. Товариство з обмеженою відповідальністю є господарським товариством, отже створено з метою здій снення підприємницької діяльності. Діяльність на власний ризик означає не тільки ризик в укладанні господарських угод, договорів, а і у веденні кадрової політики, тобто оптимальний підбір кадрів для здій снення статутних завдань. Брак кадрів для відстоювання інтересів підприємства в суді є недоліком самого підприємства і не може впливати на обсяг прав громадянина - позивача, принай мні не може їх звужувати. Затягування судового процесу через хворобу одного з робітників підприємства, нехай і директора, є неприпустимим. Крім того, для представницьких функцій в суді існує, також, інститут адвокатури, витрати на гонорар адвокату можна віднести до валових витрат підприємства, і компенсувати у випадку відмови в задоволенні позову.

 

В порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача, суд ухвалив слухати справу заочно.

Позивач також пояснив суду, що за час роботи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Аксен» він жодного разу не отримував заробітної платні, не використовував відпустку.

Таким чином, суд, заслухавши сторін судового процесу, їх представників, дослідивши матеріали справи, прий шов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» про зміну формулювання причин звільнення, виплату заборгованості із заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, згідно наказу НОМЕР_1 «Про прий няття на роботу» ОСОБА_1 був прий нятий на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 «Аксен» (надалі за текстом - ТОВ «Аксен») (ар.сп. 8).

06.11.2006 р. позивач склав та подав на ім'я директора ТОВ «Аксен» Цепелєва Василя Миколай овича заяву про звільнення за власним бажанням.

Того ж дня, 06.11.2006 р. ТОВ «Аксен» було видано наказ НОМЕР_2 «Про звільнення з роботи» за підписом директора ТОВ «Аксен» Цепелєва В.Н., де причинами звільнення були зазначені втрата довіри (п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України) та необгрунтований невихід на роботу (п. 4 ст. 40 КЗпП). Зазначеним наказом головного бухгалтера ТОВ «Аксен» було зобов'язано нарахувати позивачеві заробітну плату по 09.10.2006 р. та направити виконавчий лист ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 державному виконавцю відділу державної виконавчої служби у Дзержинському рай оні м. Кривого Рогу, підставою видачі наказу «Про звільнення з роботи» було зазначено заяву позивача (ар.сп. 10).

Крім того, суд вважає, що при видачі наказу „Про звільнення з роботи" не було надане правове обґрунтування причинам звільнення, зазначеним у наказі. Дій сно п. 4. ст.. 20 КЗпП зазначає однією з причин розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Однак, факт прогулу позивача ОСОБА_1 не знаходить реального відображення та не спростований відповідачем, оскільки не було складено акту, який би зафіксував прогул, суду не пред'явлені табелі виходів на роботу з відмітками про невихід на роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ „Аксен", в порядку ст. 149 КЗпП України не витребувані письмові пояснення працівника з обґрунтуванням причин невиходу на роботу, в наказі про звільнення не відображено причинно-наслідкового зв'язку між прогулом як дисциплінарним проступком та звільненням як одним з видів дисциплінарного стягнення, в наказі про звільнення не зазначено дату вчинення дисциплінарного проступку -прогулу, що має значення для строку застосування самого дисциплінарного стягнення, оскільки в порядку, передбаченому ст. 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня й ого виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням й ого у відпустці.

Зазначені позиції також відображені у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки з наданого позивачем наказу про звільнення неможливо з'ясувати, в чому конкретно виразилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. З, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1. ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалася при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, і обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

 

На думку суду, друга підстава звільнення - втрата довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП України) є також необгрунтованою, з наступних підстав:

Дій сно, згідно змісту п. 2 ст. 41 КЗпП України додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника за певних умов є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Судом встановлено, що за час роботи на ТОВ „Аксен" позивач не зай мався обслуговуванням грошових або товарних цінностей (їх прий манням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), не вчиняв умисно чи необережно дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри, з ним не було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Крім того, в наказі про звільнення не було зазначено, які саме винні дії позивача стали підставою для страти до нього довіри, не було проведено службове розслідування по підприємству, суду не надано рішення компетентних органів про притягнення до відповідальності позивача за злочин в сфері службової діяльності.

Зазначені правові позиції висвітлюються в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів".

Крім того, судом встановлено, що при оформленні трудової книжки позивача відповідачем були допущені порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. НОМЕР_28, а саме:

·        В порядку п. 2.4. зазначеної Інструкції записи в трудовій книжці в разі звільнення вносяться у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Однак, згідно запису НОМЕР_3 трудової книжки позивача, він був звільнений не 06.11.2006 p., a 06.10.2006 p., що негативно вплинуло на й ого загальний страховий стаж.

·        Згідно п. 2.25. Інструкції, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства Із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Однак, при формулюванні причин звільнення позивача відповідачем було наведено власні тлумачення статей Кодексу законів про працю України.

Позивач не міг довести доказами, яких не мав на руках такі факти - розмір заробітної платні, факт проведення розрахунку при звільненні. На прохання позивача, суд витребував такі данні (арап. 15), але відповіді від відповідача не отримав. Отже, таке ухилення відповідача призводе до порушення прав громадянина і фактично позбавляє й ого на право на судовий захист.

Хоча цивільно-процессуальним кодексом України не передбачено, - як поступати в такій ситуації, суд вважає за потрібне застосувати аналогію закону і скористатися схожою нормою Кодекса адміністративного судочинства України, а саме - п.6 ст. 71 КАС України і вирішити справу на підставі існуючих доказів.

У судовому засіданні встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку та виплати заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку в порядку ст. 116 КЗпП України.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що він неодноразово звертався до керівництва ТОВ „Аксен" з вимогою виплати належних й ому грошових сум, проте щоразу й ому безпідставно відмовлялося у цьому.

В порядку ст. 116 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у даній статті, при відсутності спору про їх розміри підприємство повинне виплатити працівникові й ого середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Оскільки позивач не має змоги підтвердити розмір власної заробітної платні, відповідач таких даних суду не надав, суд вважає що в такому випадку слід застосовувати розмір заробітної плати не менший , ніж мінімальний розмір заробітної платні, встановлений Законом України „Про держаний бюджет на 2006 рік" та Законом України „Про держаний бюджет на 2007 рік".

Так, з 19.06.2006 р. по 12.02.2007 р. позивач відпрацював на ТОВ „Аксен" 273 дні, й ого заробіток за весь цей   час склав не менше, ніж 2992,50 гривень. Середньоденний  заробіток

 

склав 10,96 гривень. За час роботи позивач отримав право на 14 календарних днів відпустки, компенсація за невикористання якої склала 153,46 гривень.

При визначенні розміру спричиненої моральної шкоди суд виходи з наступного:

Дій сно, формулювання причин звільнення у трудовій книжці (запис НОМЕР_3) дій сно позбавляло позивача, враховуючи й ого кваліфікацій ний рівень, влаштуватися на достой ну роботу, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, наявність скритих образ від потенцій них роботодавців, які відносились до нього як до „ненадій ної" людини та вимагало додаткових зусиль для організації життя. Зі слів позивача, за тих же обставин він не міг стати на облік до центру зай нятості за місцем проживання, доки не досягне справедливого вирішення свого позову.

Але сам розмір шкоди суд вважає завищеною. З урахуванням досліджених доказів, суд вважає розмір шкоди має бути 2 500 гривень, які належить стягнути з відповідача.

Суд не прий має до уваги факт внесення позивачем грошових коштів у розмірі 50000 гривень до ТОВ „Аксен", оскільки він не підтверджений позивачем належними доказами.

Отже, на підставі ст. 116 КЗпП позивач має право на відшкодування заборгованості по заробітній платні у розмірі не менше ніж 2992,50 гривень та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 153,46 гривень часткового відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 гривень та зміну формулювання причин звільнення у трудовій книжці.

Також, з відповідача слід стягнути державне мито в розмірі 51 грн - за вимогу май нового характеру, 8 грн 50 коп за позовні вимоги трудового характеру та 8 грн 50 коп - за позовні вимоги немай ного характеру на користь бюджету, оскільки позивач звільнен від сплати мита при поданні позовної заяви. За таких же причин слід з відповідача стягнути 30 грн за вимогу май нового характеру, 7 грн 50 коп - суму судового збору за вимогу про поновлення на роботі та 7 грн 50 коп - за вимогу немай нового характеру. Таким чином, керуючись ст. ст. 60, 169, 213, 215, 224, 226, Цивільно-процесуального кодексу України, ст.   116, 117, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд -

ВИРІШИВ:

1.     Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» про зміну формулювання причин звільнення, виплату заборгованості із заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

2.     Визнати наказ НОМЕР_2 «Про звільнення з роботи» від 06.11.2006 р. незаконним, формулювання причин звільнення - неправильними.

 

3.   Зобов'язати відповідача, ТОВ «Аксен» видати новий наказ згідно заяви позивача про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України від 06.11.2006 p., зобов'язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки позивача, вказавши в графі Nq 2 дату звільнення 06.11.2006 p., в графі № 3 вказати «Запис НОМЕР_3 є недій сним, звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», в графі № 4 зазначити відповідно новий наказ, й ого дату, номер, просить

4.   Стягнути з відповідача заборгованість із заробітної платні у розмірі не менше ніж 2992,50 гривень та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 153,46 гривень за час вимушеного прогулу.

5.   Стягнути з Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» на користь ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_2. грошові кошти у розмірі 2 500 гривень у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

6.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» (м.Крививй Ріг,

вул..Орджонікідзе, 10 ЄДРПОУ 32093246) на користь бюджету 68 гривень судового збору та 45

грн на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у

Дніпропетровській області р/р 37315007006709 банк УДКУ в Дніпропетровській області МФО

805012.

7.   В інших позовних вимогах ОСОБА_1 до товариства з

обмеженою відповідальністю «Аксен» про зміну формулювання причин звільнення, виплату

заборгованості із заробітної платні та компенсації за невикористану відпустку за час

вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

 

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду, що й ого ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання й ого копії

Заочне рішення може бути оскаржене в Апеляцій ний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії заочного рішення шляхом подання заяви про апеляцій не оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляцій ної скарги, з подачею її копії до апеляцій ного суду.